Найпрестижніша в світі літературна премія вручена жінці

Міжнародна Букерівська премія була заснована в 2015-му році як додаток до Букерівської премії, яка існує з 1969-го року, і вважалась серед професіоналів і знавців другою за престижністю після Нобелівської премії з літератури, а за якістю премійованих текстів - першої. А так як недавні скандали підірвали авторитет Нобелівської премії, зараз можна говорити про перше місце «Букера» і за престижністю.

До того ж, на відміну від таємничості засідань Нобелівського комітету, протоколи якого засекречуються на 50 років, присудження Букерівської премії розроблено дуже чітко. Спочатку журі, склад якого, знову ж таки, на відміну від Нобелівської премії, відомий, оголошує лонг-лист (зазвичай 12 книг-претендентів з цієї сотні, в цьому році було 13), а потім - шорт-лист (зазвичай шість книг).

Причому в цьому році Букер побив всі рекорди по фемінізму, оскільки в списку з шести претендентів був тільки один чоловік - колумбієць Хуан Габріель Васкес з романом «Форма руїн». Іншу «прекрасну п'ятірку» склали Анни Ерно (Франція, роман «Роки»), Джоха Альхартхі (Оман, роман «Небесні тіла»), Маріон Пошманн (Німеччина, роман «Соснові острова»), Алія Трабукко Серан (Чилі, роман «Непрожите» ) і торішній лауреат премії Ольга Токарчук (Польща, роман «Веди свій плуг понад кістками мертвих»).

Переможцем (точніше сказати - переможницею) стала, як оголосили вчора ввечері на урочистому засіданні в лондонському концертному залі Roundhouse, Джоха Альхартхі з романом «Небесні тіла», літописом життя трьох поколінь сім'ї з Оману. Як можна припустити, це вельми цікаве читання, оскільки, якщо виходити з історичних фактів, ця абсолютна монархія на південному сході Аравійського півострова за три покоління пройшла завдяки нафті шлях від бідної країни в пустелі до однієї з найбагатіших держав на планеті.

Звичайно, £50 тисяч міжнародного «Букера», які діляться навпіл між письменником і перекладачем (в данному випадку - письменницею и перекладачкою) книги на англійську мову (Джоха Альхартхі в своїй промові подякувала Мерилін Бут за «прекрасний переклад»), це набагато менше, ніж близько мільйона доларів Нобелівської премії. Але, з іншого боку, що таке мільйон для письменників, які в масі своїй писати не люблять? Привід спочивати на лаврах і нічого не робити. А £25 тисяч бадьорять письменника (це всього лише річна зарплата рядового лондонського офісного клерка) і стимулюють його до подальшої роботи.

Нагадаємо, що родинне коріння Ольги Токарчук, що увійшла в шорт-лист, як уже писала Lenta.UA - в землі села Токи Тернопільської області. Сьогодні там живуть близько тисячі людей, але колись Токи були однією з резиденцій князів Збаразьких і Вишневецьких, і там ще залишилися руїни побудованого в XVI-му столітті замку. Бабуся Ольги була українкою, дід - поляком, а після війни весь рід розпався на три гілки, одна з яких живе в Польщі, друга в Україні, а третя у Франції. Сама вона народилася в 1962-му році в Польщі.

За словами самої письменниці вона, на відміну від свого батька, не знає української мови, але це, швидше за все, означає те, що вона на ньому не пише, оскільки практично будь-який поляк українську мову розуміє. А вже полька з української бабусею і батьком, які знають українську мову - тим більше. До того ж для письменниці, яку називають «польським Маркесом», історія її роду напевно означає дуже багато. Так що те, що наші вітчизняні видавці вже надрукували кілька романів Токарчук в українських перекладах, цілком логічно.

Аліса Куницина, Lenta.UA

Заставне фото: De Standaart