Найкращі фільми Дастіна Хоффмана (відео)

У Дастіна Хоффмана за його 88 років вже така довга акторська кар'єра, що переказувати її довго – та й нудно, оскільки далеко не всі ролі у ній були визначними. Але навіть якщо й обмежитися списком ролей, що по-справжньому вдалися, то і тут не хочеться йти стандартним шляхом - за що, мовляв, дали призи та ін.

Тому почнемо ми з фільму, про який усі, мабуть, уже забули - з "Метелика" (1973), який дуже добре ілюструє одну з іпостасей акторської біографії Хоффмана - зіграти на "чистій техніці", яка має одну з найкращих у Голлівуді (недарма він закінчив акторську студію).

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Щоправда, головну роль у "Метелику" грає супервідомий на той час Стів Маккуїн, а в Хоффмана роль чисто, як заведено говорити, харАктерна - засланого на каторгу паризького фальшивомонетника, хитрого і розумного, але абсолютно непристосованого до такого життя.

Почалася (по-справжньому розпочалася) акторська кар'єра Хоффмана з "Випускника" (1967). який вважається одним з найкращих фільмів в історії американського кіно. Втім, дивитися його сьогодні необов'язково, оскільки стрічку зіпсував, хоч це парадоксально звучить, саме вибір Хоффмана на головну роль - за сценарієм його герою близько 20 років, а "місіс Робінсон", що спокусила його "місіс Робінсон" - під 40.

Насправді Хоффману було вже 30, а Енн Бенкрофт, яка зіграла "місіс Робінсон" - 36, і все це добре видно на екрані, тому взагалі незрозуміло, де тут проблема невідповідності віку. Але від фільму залишилося інше – саундтрек у піснями Саймона та Гарфанкела.

Далі було два фільми, про які можна докладно не розповідати, оскільки їх бачили усі - "Крамер проти Крамера" (1979) та "Тутсі" (1982).

У "Тутсі", хоча це, напевно, найкраща в історії кіно жіноча роль, зіграна чоловіком, Хоффман просто демонструє блискучу акторську техніку, про яку ми говорили вище. Більше там, насправді, нічого немає.

Натомість у фільмі "Крамер проти Крамера" Хоффман бере глядача "за саме серце", зігравши розгубленого батька, який має один дбати про маленького сина після того, як від них пішла "шукати себе" дружина та мати у виконанні Меріл Стріп.

Хоффман отримав за цю роль "Оскара", причому якби у Стріп роль була більша, то "Крамер проти Крамера" став би четвертим фільмом в історії, який отримав усі п'ять головних "Оскарів" (кращий фільм, сценарій, режисура та головні чоловіча та жіноча роль). А так - "лише" чотири глави плюс "Оскар" Стріп за найкращу жіночу роль другого плану.

Потім був фільм "Людина дощу" (1989), який, здається, теж бачили всі, і в якому Хоффман був просто приречений на "Оскар" за роль аутиста (давно помічено, що "академіки" люблять нагороджувати за ролі людей "з відхиленнями".

Однак, незважаючи на весь професіоналізм цих ролей, Хоффман і тут працює на "чистій техніці", а фільми не піднімаються вище за рівень мелодрами, нехай і дуже гарної.

І все ж є один фільм, в якому Хоффман піднімається до висот навіть не драми, а трагедії, причому грає він у ньому суто негативного персонажа, що постійно експлуатує і обманює наївного головного героя у виконанні Джона Войта - "Опівнічний ковбой" (1969).

Тут хотілося б поставити не окремі відео, а цілий фільм. Втім, читач може зробити це самостійно – і побачить один із найкращих фільмів 60-70-х років не лише у Голлівуді, а й у світовому кіно.

Фото: Facebook