Найавторитетніший союз кінематографістів США визначив основного претендента на головного «Оскара»

До сьогодні у гонці за призом Американської кіноакадемії за кращий фільм року не було лідера. Пояснити це можна тим, що майже всі стрічки, що вважаються головними претендентами на приз, не можна назвати не тільки шедеврами, а й просто роботами без недоліків. 

Так, «Зірка народилася» Бредлі Купера, в якій експлуатується традиційний сюжет про те, як молода співачка з провінції піднімається на вершину слави, а популярний музикант, який зробив з неї зірку і став її чоловіком, опускається все нижче в професії і житті, залишає враження чогось «недотиснутого» до кінця. Переглядаючи фільм, постійно ловиш себе на думці, що ось тут можна було б довести сцену до більшого напруження, тут – відшліфувати акторське виконання тощо.

Комедія «Чорний клановець» Спайка Лі, яка отримала Гран-прі Каннського кінофестивалю, заснована на реальній історії про те, як чорношкірий поліцейський і його напарник-єврей, увійшовши у Ку-клукс-клан, розвалили організацію, і тим зацікавлює глядача. Але з погляду професійної майстерності – сценарію, режисури, акторських робіт – вона нічого видатного із себе не представляє.

Чорно-білий фільм «Рома» Альфонсо Куарона відмінно зроблений з погляду чисто режисерської та операторської (оператором був сам Куарон) роботи. Але він, відверто кажучи, з другої половини починає втягувати звичайного глядача у стан у когось терплячого, а у когось і роздратованого очікування – чи відбудеться нарешті на екрані щось, заради чого було варто прийти до кінотеатру і витратити гроші на квиток?

«Богемська рапсодія» Брайана Сінгера, що несподівано отримала «Золотий глобус», являє собою стандартний біографічний фільм, або, як нині прийнято говорити, байопік, і навряд чи зацікавила б глядачів, якби не трагічна біографія її головного героя – лідера групи Qween Фредді Меркьюрі. Але і тут та сама історія, що з «Чорним клановцем», – реальне підгрунтя подій цікаве, але жодних досягнень у чисто професійному плані, які могли б привести у захват більшість членів Американської кіноакадемії, фільм не має. 

Роад-муві «Зелена книга» Пітера Фарреллі на цьому тлі різко виділяється своєю професійною бездоганністю в усіх сенсах. Фільм, як і багато претендентів на «Оскар» цього року, заснований на реальній історії про гастрольне турне по південних штатах США в 60-ті роки чорношкірого музиканта і найнятого ним білого водія. 

Але на відміну від вищезгаданих стрічок «Зелена книга» залишає враження, що ця реальна історія не тільки «дотиснута» з погляду драматургії до досконалості, а ще і оброблена сценаристами в такому ключі, як це до них ніхто не робив. 

Як писала Lenta.UA, настільки незвичне пастельне трактування расової ситуації в південних штатах США на початку 60-х років минулого століття зустрічається в американському кінематографі вперше. До цього Голлівуд, якщо брався за цю тему, то зображував її переважно в різких чорно-білих тонах.

Акторський дует «Зеленої книги», в якому чорношкірого музиканта грає Мехерашала Алі, який уже отримав за цю роль кілька призів, а його білого охоронця – Вігго Мортенсен, просто чудовий. Крім того, як писала Lenta.UA, він продовжує сакральні для американського кіно традиції двох фільмів, що отримали загалом сім «Оскарів», – «Задушливої південної ночі» 1967 року, в якій нью-йоркському чорношкірому детективові доводиться розслідувати злочин на Півдні, і «Ті, що не схилили голови» 1958 року, де із в'язниці утекли скуті одним ланцюгом афроамериканець і білий. 

Виходячи з цього ми ще в листопаді минулого року прогнозували, що «Зелена книга» стане основним претендентом на «Оскар» за кращий фільм. Вибір Гільдії продюсерів США зробив цей прогноз ще більш імовірним. Адже за останні 29 років володар головного призу цієї найавторитетнішої організації 20 разів отримував і найбільш значущу статуетку Американської кіноакадемії.

Сергій Семенов, Lenta.UA