Наталія Шелудякова: Основна сила і водночас слабкість ООН полягає в тому, що вона – витвір своїх членів

Це постійно крутиться в голові кожного українця, коли він або вона думає про допомогу ООН - найбільшої міжнародної організації, яка вирішила підтримувати Україну у війні тільки на словах. Але справа не щодо міжнародної спільноти до агресії Росії проти України, а в системній кризі ООН, про яку давно говорять, але не наважуються її вирішувати. Про це редакції Lenta.UA розповіла Наталія Шелудякова, кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародної економіки Державного університету економіки та технологій.

Організація Об'єднаних Націй є важливою частиною архітектури глобальної безпеки. Принаймні замислювалася такою. Створена після кривавої Другої світової війни, вона взяла на себе місію підтримки та зміцнення миру у світі шляхом міжнародного співробітництва. Простими словами: всі держави світу об'єдналися в ООН, щоби більше не воювати, а шукати вирішення конфліктів мирним шляхом. А якщо це неможливо, міжнародне співтовариство має взяти на себе відповідальність і рішуче діяти – воно здатне не лише «засуджувати» та «виражати глибоке занепокоєння», а й накладати санкції, вводити миротворчі місії, використовувати багатонаціональні сили для того, щоб зупинити того, хто вирішив порушити суверенітет будь-якої держави.

Читайте також: Рух у напрямку: коли Путін піде слідом за російським кораблем

Основна сила і водночас слабкість ООН у тому, що вона - творіння своїх членів. Отже, не може діяти, виходячи з універсальних понять про мораль, справедливість і людяність, а змушена виходити з інтересів держав-членів. Так, коли мирні люди в Україні російські війська знищуються обстрілами та цілеспрямованою гуманітарною катастрофою, ООН не робить жодних реальних дій. Вочевидь тому, що членами її не люди, а держави.

Головним органом, здатним санкціонувати реальні дії для вирішення військових конфліктів та припинення воєн, є Рада Безпеки ООН, до складу якої входить п'ятірка постійних членів (США, Росія, КНР, Великобританія, Франція) та 10 непостійних членів, які представляють різні частини світу та регулярно змінюють один одного. За словами Міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, Україна сьогодні ставить питання про легітимність входження Росії до складу Ради безпеки ООН на правах постійного члена. Це мало СРСР як одну з держав-переможниць у Другій світовій війні, але жодної процедури легітимного переходу цього права в Росію не було проведено.

Складні процедури прийняття рішень у Раді безпеки можна звести до простого принципу: будь-яка резолюція буде прийнята, якщо за неї проголосують 9 членів Ради безпеки, у тому числі всі 5 постійних членів. Фактично це означає, що кожен з постійних членів може накласти вето на рішення, тобто заблокувати його. Тепер оцініть ймовірність того, що Рада безпеки ООН, постійним членом якої є Росія, ухвалить бодай якусь більш-менш свідомість та дієве рішення щодо війни, яке розв'язала кровожерлива федерація проти України. Власне, це і було продемонстровано 25 лютого, коли Рада безпеки мала на меті прийняти резолюцію щодо засудження військового нападу Росії на Україну, але навіть на це виявився нездатним через вето всім зрозуміло якої країни.

До речі, протягом 2010-2019 років із 22 накладених вето на резолюції Ради Безпеки 19 було накладено саме Росією. І параліч Радбезу не є чимось новим. Протягом майже всього часу існування ООН США та СРСР змагалися у кількості накладених вето, фактично блокуючи реальну роботу Ради безпеки. Одним з небагатьох винятків, коли радикальні дії були узгоджені всім складом Радбезу, стало введення в 1990 багатонаціональних сил для того, щоб змусити війська Саддама Хуссейна вийти з окупованого Кувейту. І ця одностайність була скоріше результатом процесів лібералізації в СРСР, що вже прямував до свого краху. Вже понад 30 років постійні члени Ради безпеки, борючись за ілюзорну першість, ставлять під загрозу безпеку та життя людей у всьому світі.

Війна в Україні доводить: хтось із постійних членів Радбезу ООН здатний розв'язати війну, при цьому постійно блокувати всі рішення щодо визнання агресії та реагування міжнародної спільноти.

Фото: pixabay.com

Читайте також: Наддержава без підшипників