Рух у напрямку: коли Путін піде слідом за російським кораблем

Сьогодні пішов уже двадцятий день повномасштабної війни, розв'язаної путінською Росією проти України, але істотного зниження інтенсивності бойових дій поки що не спостерігається – незважаючи на серйозні втрати, ворог не відступає. Паралельно з військовою активністю не припиняються спроби врегулювати ситуацію дипломатичним шляхом.

Вчорашні українсько-російські консультації, які вперше пройшли не в реальному, а у віртуальному режимі, можна описати двома словами: домовилися домовлятися. Загалом, інформації про теми та перебіг обговорення поки що мінімум, що в умовах війни цілком закономірно. Тим не менш, навіть з тих інформаційних крупинок, які просочуються у відкритий простір, цілком реально скласти якийсь пазл, який дає уявлення про предмет дискусії.

Читайте також: Кличко звернувся із закликом до чоловіків-киян

Отже, президент Володимир Зеленський, на відміну від більшості політекспертів, які дуже скептично оцінюють потенціал міждержавної переговорної групи, налаштований оптимістичніше. Глава держави недавно заявив, що крайні переговори української делегації з російськими візаві пройшли, як йому доповіли, «досить непогано».

«Сторони активно висловлюють свої позиції, які вже уточнені. Комунікація тяжко, але йде. Причина розбіжностей у тому, що ми маємо різні політичні системи», - зазначив учасник переговорів, радник голови ВП Михайло Подоляк.

«Прямуємо робити все можливе для виконання поставлених Володимиром Путіним завдань, для мирного майбутнього Росії», - написав у свою чергу у себе в Telegram-каналі помічник президента РФ, глава російської делегації та відвертий українофоб Володимир Мединський.

Переговорні «хотілки» представників країни-агресора загальновідомі: нейтральний статус України, демілітаризація (тобто скорочення чисельності ЗСУ та фактична відмова від ударних озброєнь), «денацифікація», а також визнання автономності «ЛДНР» та приналежності РФ анексованого Криму. Всі перелічені ультиматуми Кремля з багатьох причин є апріорі неприйнятними для української сторони, ключова мета якої полягає в тому, щоб домогтися припинення вогню, а також досягти конкретних, а головне виконуваних де-факто домовленостей щодо створення гуманітарних коридорів.

«Причина розбіжностей у тому, що в нас дуже різні політичні системи. Україна – це вільний діалог у суспільстві та обов'язковий консенсус. Росія – це ультимативне придушення своїх громадян», - написав радник глави президентського Офісу Подоляк у своєму мікроблозі в Twitter.

За ширмою цього абстрактного коментаря криється посилання, що легко читається між рядками: Банкова, на відміну від Кремля, зважає на громадську думку і не переходитиме за так звані червоні лінії, до яких відносяться фактично всі вимоги Москви. «Окрім того, що висуваються Росією умови неприйнятні для більшості українців, не слід забувати також і про те, що більша частина нашого населення виступає обома руками «за» те, щоб воювати до переможного кінця, вважаючи його досить реалістичним з урахуванням небувалого військово-цивільного опору та відчутної військової підтримки низки західних країн. Але будь-які переговори, а тим більше, що стосуються війни, це за визначенням компроміс та взаємні поступки. І тут українська влада перебуває у досить складному становищі: з одного боку, треба залишити якусь кістку Кремлю, з іншого — не розганяти «зраду». Пошуком цієї оптимальної формули зараз і займаються у Зеленського практично безперервно», - наголошує у розмові з Lеnta.UA близький до Офісу президента політолог.

За його словами, остаточного «рецепту» ще не вироблено, проте це Зе-команду не лякає, оскільки «час грає на нас і з кожним днем, через ослаблення позицій російських військ, посилюються наші переговорні можливості». Тим часом, як підкреслив наш співрозмовник, на Банковій, розуміючи, що будь-які компромісні з РФ рішення глобального штибу необхідно буде проводити через парламент, намагаються здійснити обхідний маневр, уклавши негласну угоду на зустрічі Зеленського та Путіна. Останній, до речі, через своїх трубадурів МЗС натякнув, що готовий зустрітися з українським президентом в Ізраїлі, який за фактом вже приміряв лаври посередника в російсько-українській війні.

В ОП справді дедалі частіше говорять про необхідність зустрічі «face to face» президентів України та Росії. Понад те, цю тему активно педалює сам Зеленський. «Ця розмова, на яку, я впевнений, чекають наші люди. Наша мета – щоб у цій боротьбі, у цій складній переговорній роботі ми отримали необхідний результат. Необхідний для нас, для миру та для безпеки. Щоб ми мали гарантії – нормальні дієві, а не як за «Будапештським меморандумом» і не як у нашому небі. А такі, щоб українці могли сказати: ось це працює, ось це – гарантії», - заявляв Зе в одному зі своїх нещодавніх відеозвернень.

Привертає увагу риторика громадських спікерів ОП. Один з найвідоміших з них – радник Єрмака Олексій Арестович останніми днями все частіше говорить про те, що не пізніше останнього місяця весни, а може бути й набагато раніше, Київ та Москва підпишуть мирний договір: «При найпозитивнішому розкладі це відбудеться протягом тижня-двох. В іншому випадку, а саме, якщо Росія вирішить кинути в бій нові резерви, втрати на фронті та санкції Заходу змусять Кремль пізніше до травня домовитися з Україною».

Про те, що вже найближчими днями в переговорах української та російської делегацій буде очевидне зрушення, заявив учора представник Bellingcat Христо Грозєв. Посилаючись на свої джерела, журналіст зазначив, що у Путіна готові до серйозних поступок.

Водночас, з російського боку інформаційний вітер, який свідчить про майбутні переговорні зрушення, поки що не дме. Навпаки, у росЗМІ активно поширюється гіпотеза про те, що, мовляв, Київ навмисне тягне час для того, щоб організувати жорсткий контрнаступ.

Насправді, точкові атаки з нашого боку мають місце вже сьогодні. І нехай для глобального вирішення цього питання явно недостатньо, проте очевидно, що багато в чому саме від ситуації на фронті залежатиме становище фігур на комунікаційній дошці і, власне, переговорний результат. Тому розслаблятися зараз не можна ні в жодному разі ні на фронті, ні в тилу.

Що ж до ймовірної зустрічі Зеленського з Путіним, то очевидно, що вона можлива лише у разі наявності вивірених буквально до кожної точки та коми документів, які вони лише ритуально скріплять своїми автографами. «Перші особи зустрічаються виключно тоді, коли абсолютно все вже вирішено та погоджено. Тобто така зустріч, якщо вона відбудеться, матиме виключно технічний характер фіксування раніше досягнутих домовленостей. Тому звертати увагу необхідно на те, про що зараз домовляється двостороння контактна група, а також міністри закордонних справ України та Росії, а не на те, що потім можуть підписати президенти двох держав, що воюють», - зазначає в коментарі Lenta.UA політолог Олександр Кочетков.

Мало хто помітив, але на фотографіях із вчорашніх дистанційних переговорів української та російської делегацій зафіксовано міністра юстиції Дениса Малюську, а це означає, що вже зараз триває робота над конкретними пунктами, які викладають у папір. Навряд чи варто очікувати швидких рішень, оскільки ціна питання занадто висока. Проте за руками переговорників, щоб уникнути навіть натяків на здачу позицій, слід уважно стежити 24/7, бо наші воїни платять життям і здоров'ям аж ніяк не для того, щоб заради путінських «хотілок» на вівтар лягали національні інтереси України та її суверенітет.

Згідно з офіційними даними Міноборони, втрати російської армії є досить великими, а резерви практично вичерпані. Очевидно, що тільки ці два фактори, крім багатьох супутніх, схилятимуть бункерного мешканця до відмови, щонайменше, від частини своїх вимог. І тут головне завдання суспільства полягає в ретельному контролі за тими, хто приймає рішення державного значення, щоб буквально на фінішній прямій Зе-влада не «злила» можливості в горезвісному турборежимі. До речі, за інсайдерською інформацією колишнього командувача армії США в Європі, генерала Бена Ходжеса, вже за десять днів у росіян повністю вичерпаються всі можливості проводити активну військову діяльність. Тобто зворотний відлік пішов.

Читайте також: Борис Джонсон має намір покінчити із залежністю від російських енергоносіїв