На французькому телебаченні показали легендарний документальний фільм про Голокост "Шоа"

Документальний фільм Клода Ланцмана, який триває майже 10 годин (режисер помер у 2018-му році в Парижі у віці 92 років), вийшов у 1985-му році і зібрав безліч міжнародних нагород. Французьке телебачення показало його 30 січня на каналі France і він протягом місяця буде доступний на france.tv.

Протягом одинадцяти років режисер знімав свідчення жертв та їх катів. Як пише francetvinfo.fr., слово «Шоа» стало загальновживаним завдяки саме фільму Клода Ланцмана. На івриті воно означає бурю, катастрофу, знищення, абсолютну руйнацію і не має жертовного відтінку грецького слова "Холокост".

Найкраще про свій фільм сказав сам Клод Ланцман у 1984 році: «Це не ситуація, в якій люди в краватках сидячи за столом, розповідають вам свої спогади. Я вибрав героїв, здатних пережити все це наново, яким довелося заплатити найвищу ціну, тобто знову страждати, розповідаючи свою історію».

"Шоа" – це 16 років роботи Клода Ланцмана, які пішли на розслідування, зйомки та монтаж. Для створення фільму знадобилося 300 годин 16-міліметрової плівки та понад тридцять інтерв'ю, а також п'ять років монтажу. У ньому немає архівних кадрів.

Симона де Бовуар у листі, який вона відправила Клоду Ланцману наступного дня після першого показу, написала: "Це пам'ятник, який упродовж поколінь дозволить людям зрозуміти одну з найлиховісніших та загадкових подій у їх історії".

Свідоцтво Авраама Бомби, наводить приклад з фільму francetvinfo. fr. одне з тих, що ніколи не забуваються і дозволяють зрозуміти метод режисера. Авраам служив у зондеркоманді в Треблінці, і перед ним стояло пекельне завдання стригти жінкам волосся перед тим, як вони потраплять у газову камеру. Для інтерв'ю Ланцман орендував перукарню в Тель-Авіві, де працював Авраам, попросив постригти його, і раптом запитав, що той відчував, коли стриг цих жінок. Авраам у сльозах після дуже довгого мовчання відповів: «Було неможливо щось відчувати (...). Твої почуття зникли, ти був мертвий для почуттів, мертвий для всього».

Пізніше режисер заявив: заявив: "Мене часто критикували за мій нібито садизм у питаннях. Але це народження заново. Сльози перукаря для мене є печаткою правди". Іцхак Цукерман, лідер єврейського опору у Варшаві, повернувся із Треблінки. Його друзі загинули у таборі смерті. Він вижив. Він сказав Ланцману таку фразу: "Якби ти міг лизнути моє серце, це б тебе отруїло".

Ще один свідок - Симон Сребник, один з небагатьох членів зондеркоманди, що вижили, з табору смерті Кульмгоф у Хелмно, куди його депортували в 13-річному віці. У Хелмно було вбито 400 тисяч євреїв. Перед полем, на якому ледь видно сліди руїн табору жахів, Симон каже: "Там стояли дві величезні печі (довге зітхання), тіла кидали в ці печі... це було жахливо, ніхто не може собі уявити, що тут сталося, і ніхто не може зрозуміти. Щодня спалювали дві тисячі людей, ніхто не кричав, усі робили свою справу, було тихо, мирно, як зараз”.

Клод Ланцман сам присутній у "Шоа". Іноді глядач бачить, як він кладе руку на плече свідка на знак братства. У фільмі немає його коментарів, враження на глядача справляє сам тон його інтерв'ю. Ланцман – син матері торговця антикваріатом українського єврейського походження та батька-декоратора латиського та білоруського походження. Сховавшись на фермі, батько юного Клода вчив своїх дітей ховатись, імітуючи рейди гестапо.

Цього тижня, закінчує статтю французьке видання, на екранах з'явиться фільм Джонатана Глейзера «Зона інтересу», в якому розповідається про життя командира Освенціма Рудольфа Хесса та його родини у їхньому будинку на околиці табору. ( В український прокат "Зона інтересу" вийде 22 лютого - Lenta.UA. ) Але "Шоа" Ланцмана залишається тією пам'яткою, про яку Симона де Бовуар сказала, що при перегляді цього фільму "ми усвідомлюємо, що споглядаємо видатний твір".

Фото: francetvinfo.fr.