Війна і мирВійна

Маленькі таємниці великого обміну: навіщо Кремлю знадобився Медведчук

14:34 23 вер 2022.  3932Читайте на: УКРРУС

Небагато математики. 55 + Медведчук = 215. Така формула обміну, який став однією з ключових подій минулого тижня. Редис, Каліна, Волина, Вершинін, Пташка… Позивні наших героїв, які перебувають тривалий час у полоні путінських окупантів, ми знаємо напам'ять. Серед звільнених також військовий медик Мар'яна Мамонова, яка перебуває на дев'ятому місяці вагітності, Дмитро Козацький «Орест», чиї фото з «Азовсталі» підкорили світ та ще понад дві сотні справжніх героїв. Про обставини обміну та супутні, проте важливі деталі цього процесу, далі у матеріалі Lenta.UA.

У ніч на 22 вересня відбувся наймасштабніший обмін полоненими з початку повномасштабної війни. Свободу побачили герої-«азовці» та їхні командири, іноземні військові, які служили в українській армії, а також один із лідерів уже забороненої де-юре партії ОПЗЖ Віктор Медведчук, підозрюваний в Україні в держзраді. Ця стаття Кримінального кодексу, якби справу довели до кінця і спливли всі нюанси антиукраїнської діяльності Медведчука, могла б стати путівкою опального екс-нардепа до тюремної камери на довічне ув'язнення. Однак путінський кум опинився на волі. При цьому обмін в Україні викликав тріумфування, а в Росії навпаки - «зраду». Але про це трохи пізніше.

В рамках обміну Україні вдалося повернути 215 військових – зокрема 108 «азовців». Всього 124 офіцери - співробітники СБУ, прикордонної служби та інших відомств. Серед звільнених українців троє жінок – Мар'яна Мамонова, Яна Шумовецька та Анастасія Черненька. Вони потрапили у полон вагітними.

Читайте також: Зеленський заявив, що хтось має вправити мізки Путіну

Президент Зеленський та голова ОП Єрмак заявили, що 200 полонених – тобто левову частку – Кремль віддав саме за Віктора Медведчука. За словами нинішнього господаря Банкової, спочатку російська сторона запропонувала обміняти його на 50 українських військових, але згодом цю цифру вдалося довести до двохсот. У Зеленського заявляють, що всі показання Медведчук дав, тож судити його можна продовжувати і без особистої присутності. Зрозуміло, що заочний судовий процес — це, швидше, фікція і попри тяжкість статті, що інкримінується, путінський кум, якщо звичайно не надумає повернутися на підконтрольну Україні територію сам, залишиться на волі.

Ще п'ять українських офіцерів із «Азовсталі» обміняли на 55 полонених росіян. П'ять офіцерів – командир «Азова» Денис Прокопенко («Редіс»), в.о. командира 36-ї бригади морської піхоти Сергій Волинський («Волина»), азовці Святослав Паламар («Калина») та Олег Хоменко, а також командувач 1-го окремого батальйону морської піхоти Євген Бова. Обмін командирів відбувся за безпосереднього посередництва президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана. Згідно з умовами угоди, аж до кінця війни вони залишатимуться в Туреччині «у комфортних та безпечних умовах» під особистою протекцією турецького лідера, заявив президент Володимир Зеленський, додавши при цьому, що до них у гості зможуть у будь-який час приїжджати родичі та близькі.

Ердоган, який виступив посередником, назвав обмін «важливим кроком на шляху до припинення війни» і повідомив, що це результат його переговорів з Путіним і Зеленським.

Але є й інші посередники. Зокрема, за безпосередньої допомоги Саудівської Аравії звільнено 10 іноземців – серед них британці Шон Піннер і Ейден Аслін, які воювали на боці ЗСУ, а також громадянин Марокко Саадун Брагім. Усі троє потрапили в полон у квітні, а влітку було засуджено до страти «судом ДНР». Також відомо, що звільнили двох американців – Олександра Дрюке та Енді Хьюна. Цю інформацію, щоправда, без згадування прізвищ, уже підтвердив у Twitter держсекретар США Ентоні Блінкен.

Великий обмін полоненими готувався заздалегідь і був надзвичайно складним: він відбувався одночасно у чотирьох країнах. А саме – в Україні, Саудівській Аравії, Туреччині та Польщі. На той момент ще полонені не знали, куди їх везуть і не розуміли, в якій країні знаходяться, зазначив у свою чергу начальник ГУР Буданов, а час ікс старту операції кілька разів переносили. За його словами, вдалий контрнаступ Збройних сил на Харківщині не мав значення для обміну, бо організація цього процесу розпочалася задовго до цього.

Більшість українських військових, звільнених у рамках обміну, зазнавали тортур. «Є особи, до яких застосовувалися дуже жорстокі тортури. І їхній відсоток досить великий. Більшість полонених мали недоїдання, їх утримували в надзвичайно поганих умовах», - додав Буданов.

Українська влада заявляє, що 200 українських полонених вдалося поміняти на одного Віктора Медведчука. Чому Кремль погодився на такий обмін? За словами в.о. голови СБУ Василя Малюка, тому, що Медведчук – це «топ-зрадник». За його версією, опальний політик причетний до формування масштабних агентурних мереж в Одеській і, як не дивно чужій для будь-яких проросійських наративів Івано-Франківської області. Крім збору секретної інформації, там планували також організувати сепаратистські квазіреспубліки. Буданов назвав ще одну причину, чому РФ пішла на явно нерівноцінний обмін. «Саме через Медведчука йшло фінансування російськими спецслужбами агентурних мереж в Україні та підкуп деяких посадових осіб. Тому він дуже потрібний ФСБ РФ. Це засіб і впливу, і заробляння та відмивання коштів. Ось це і є головною причиною, чому вони так за нього боролися», - розповів голова вітчизняної розвідки.

«Медведчук – це не просто кум Путіна, а якісно задокументований державний зрадник. Його вина повністю зафіксована у відповідних матеріалах, зібраних СБУ. Крім того, під час роботи у справах Медведчука ми знешкодили не одну агентурну мережу, затримали багатьох державних зрадників та отримали велику кількість важливої інформації, яка використовується у контррозвідувальних заходах», - зазначив в.о. голови СБУ Василь Малюк. Він наголосив, що обмін Медведчука на українських захисників не перешкоджає розгляду його справ у суді: «Це стосується і ухвалення рішень, і призначення покарання, і конфіскації заарештованого майна. Адже у такому разі застосовується процедура спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого».

«Наразі звільнені полонені проходять реабілітацію, що передбачено відповідними процедурами та протоколами, відновлення триватиме кілька тижнів. Це робота медиків, психологів та інших спеціалістів. Якщо говорити про психологічний стан зараз, то це підйом так чи інакше. Але треба розуміти, що полон – це дуже травматичний досвід та завдання держави та суспільства – всіляко підтримати звільнених, щоб вони могли ефективно адаптуватися, і щоб цей травматичний досвід не заважав подальшому життю. До речі, кожен другий із них, будучи не в кращій фізичній формі, як тільки ступив на рідну землю, одразу сказав, що хоче продовжувати боронити Україну. Україна ж використала всі механізми, щоби повернути своїх. Про це колись напишуть книги і знімуть фільми, але важливо пам'ятати, що дуже багато наших ще перебувають у полоні і їх неодмінно потрібно повертати. Україна й надалі робитиме все можливе для обмінів і надалі виходитиме на схему «обмін усіх на всіх», що в принципі правильно з погляду гуманітарного права та людських цінностей. Але це довгий шлях», - розповів учора в ефірі загальнонаціонального телемарафону Андрій Юсов, член координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, представник ГУР МО України.

Вітчизняні силовики в унісон заявляють, що «обмінний фонд» після цього великого бартерного правочину, на кону якого — ні багато, ні мало — долі наших героїв, далеко не вичерпано і буквально щодня росте. Зеленський обіцяє боротися за звільнення всіх, без винятку.

Нагадаємо, бійці "Азова", які майже два місяці обороняли "Азовсталь", здалися в полон за наказом Банкової у середині травня. У Держдумі РФ тоді заявляли, що їх треба судити, а у серпні Верховний суд Росії оголосив полк «терористичною організацією». Глава самопроголошеної ДНР Денис Пушилін говорив, що влаштувати процес збиралися в окупованому Маріуполі. Більше того, у липні сепаратисти якраз під цю справу скасували мораторій на страту.

Щодо Медведчука, то Володимир Зеленський пропонував передати його Росії в рамках обміну ще у квітні. Однак у Кремлі заявляли, що мови про це не може бути, оскільки Медведчук - громадянин України і не є військовим. «Щодо осіб, які здалися в полон на «Азовсталі», там йдеться про військових та членів націоналістичних формувань, тому це зовсім різні категорії осіб, і тут навряд чи можна говорити про якісь обміни», - говорив тоді путінський спікер. Дмитро Пєсков. Про те, що Медведчука не можна міняти на бійців «Азова», з кожної праски трубили і російські пропагандисти, зокрема відомий Володимир Соловйов. «Це що ж таке виходить? Можна чинити злочини, ґвалтувати, вбивати, вісім років тероризувати людей, щоб тепер їх поміняли на якогось Медведчука?! Українського громадянина? Там 400 хлопців наших у полоні! Ні ні ні. Якщо ми зараз почнемо грати з цією болісною темою, народ цього не пробачить!» - говорив він у своїй авторській програмі у травні. А ось що цей персонаж написав у себе в соцмережах якраз після великого обміну: «Раніше ранок, сходить сонце, і я зараз думаю про те, що 87 (звідки ця цифра – питання, поміняли 55 плюс Медведчук – ред.) наших військових у ці хвилини сплять! Вперше за півроку. Їх ніхто сьогодні не поб'є. Ніхто нічого не відріже. Нікого із них не розстріляють. Вони просто сплять. І сьогодні чиясь мати не витиме в храмі, в кров стираючи коліна, вимолюючи про пощаду сина».

Загалом і в цілому, прокремлівські коментатори розділилися в думках щодо несподіваного кроку Москви щодо обміну полоненими, при цьому найпомітніші діячі пропаганди, як і вищезгаданий Соловйов, закликають вітати повернення росіян. «Я не раз казав, щоб витягнути наших хлопців з пекла, можна міняти їх хоч на біса лисого. І це так. Солдати, офіцери, наші герої повернулися... І начхати на іміджеві втрати. Хоча за певних підходів і цих втрат можна було б уникнути», - йдеться у посту військового кореспондента телеканалу «Росія» Євгена Піддубного, яким поділилася ще одна відома пропагандистка Маргарита Сімоньян. Водночас серед користувачів, які залишали коментарі до подібних постів, зчинилася обурення. Більшість коментаторів дивувалися з приводу передачі Росії Медведчука, а той факт, що в обміні брали участь бійці «Азова», яких російська влада вважає нацистами, називали зрадою. Небувалий гнів викликало й те, що про обмін стало відомо від української сторони – і до того ж саме у день, коли в Росії було оголошено так звану часткову мобілізацію.

Російська влада спочатку офіційно цей обмін не коментувала. Лише наступного дня до полудня міноборони РФ заявило, що він відбувся: «Внаслідок складного переговорного процесу щодо обміну сьогодні вночі з підконтрольної київському режиму території України повернуто 55 військовослужбовців Збройних Сил РФ, Донецької та Луганської «республік», яким у полоні загрожувала смертельна небезпека». Про повернення в Україну «азовців», як і придбання РФ Медведчука, у відомстві не сказали жодного слова.

Коли в четвер, 22 вересня, розжурналісти запитали у путінського спікера Пєскова конкретно про ці моменти, він відповів: «У мене немає повноважень це коментувати». Зважаючи на все, у Кремлі вирішили призначити «стрілочником» цієї історії «главу ДНР» Пушилина, який недавно заявив, що це він підписував «указ» про обмін. Він же й спробував пояснити, чому такою важливою була постать Медведчука: «Тільки на моїх очах за участю Віктора Медведчука було звільнено тисячі хлопців. Частина з переданих Україні полонених – це військові злочинці, тому розумію почуття та емоції всіх, але я підписав указ, виходячи з того, що життя наших хлопців найголовніше».

Зрозуміло, що всі ці нікчемні оральні виверження дешевої у всіх сенсах маріонетки Кремля Пушиліна про цінність життя «хлопців» та інше яйця виїденого не варті. Разом з тим факт залишається фактом: якщо навесні у Путіна всіляко відхрещувалися від Медведчука, як обмінного матеріалу, то зараз пішли на цей крок, причому віддавши за нього понад двісті наших героїв. Чому? Безумовно, має право на життя версія вітчизняних спецслужб, які заявили, що путінський кум, який, до речі, за повідомленнями ЗМІ, не поспішає до Москви і осів у Туреччині, важливий для ФСБ РФ для, скажімо так, тематичних звітів. Але не можна скидати з рахунків політичний чинник. Дуже показово, що обмін відбувся напередодні проведення референдумів щодо приєднання до Росії захоплених українських територій. І це вже породило чутки, що звільнення Медведчука якось із цими плебісцитами пов'язане. Зокрема, він може отримати якусь посаду в російській системі влади, пов'язану з окупованими регіонами. «Якщо в Кремлі погодилися на такий обмін, то Медведчук ще зберігає для них певну цінність. Можливо, це сантименти Путіна щодо свого кума, можливо, є ще ілюзії та розрахунки якось використати Медведчука у подальшій грі в Україні. Точно ми не знаємо, але свою роль у цьому обміні тема путінського кума явно зіграла. Чи впливатиме Медведчук на українську політику з Росії? Навряд чи. Вплив Медведчука на українську політику спочатку був явно перебільшений, що підтвердили перші місяці війни. А зараз цей вплив майже обнулився. Від Медведчука відвернулися навіть колишні партнери з ОПЗЖ. Навіть для них він зараз надто токсичний. Можливо, з полегшенням тепер зітхне й Петро Порошенко. Він мав ризик, що Медведчук стане свідком проти п'ятого президента України у спільній кримінальній справі. Якісь свідчення проти Порошенка Медведчук, напевно, дав. Але те, що кума Путіна віддали росіянам, побічно свідчить, що використання Медведчука проти Порошенка поки що не є пріоритетним для нинішньої української влади», - зазначає політолог Володимир Фесенко. 

А ось нардеп якраз від порошенківської фракції Євросолідарність Володимир Ар'єв робить наступний акцент: «Боюсь, знову емоції беруть гору над раціо навіть у людей, які думають. Під час війни це зрозуміло, але холодна голова є запобіжником від дурниць. Зрозумійте, труп Медведчука кремлівському куму не потрібен. Взагалі. Потрібен сам Медведчук. Після проведення «референдумів» про «входження» окупованих українських земель до Росії потрібен серйозний гауляйтер. Не алкоголік Царьов чи дурний Пушилін, а системна та жорстока мерзота, здатна встановити контроль. Гидота, яка знає специфіку, локальний кадровий резерв і в якої рука не смикнеться мстити силам опору. Тобто злий і вмотивований губернатор-гауляйтер якоїсь «новоросійської області». Медведчук якраз підходить. Це плани Путіна. Плани ЗСУ – зробити із планів Путіна тухлятину. Але не робіть із ворогів ідіотів. Це шкодить справі. Вони гидота, яка за все заплатить сповна, але Боже борони від недооцінки».

Тобто, як бачимо, думки щодо подальшої долі Медведчука, звучать найрізноманітніші. Втім, мобільність військових подій не дає сторонам тривалого тимчасового зазору на розгойдування, тому вже найближчим часом побачимо, як мінімум, контури ролі, уготованої Кремлем Медведчуку. У будь-якому разі, він уже незабаром має десь «спливти».

Цікаво, що великий обмін відбувся наступного дня після того, як Путін оголосив часткову мобілізацію. І тут важлива реакція у Росії всіх Z-патріотів. Вони зараз просто палають. Тому що, з одного боку, їх закликали до війни з Україною, а з іншого — звільнили з полону публічних осіб, які є уособленням страшного до тремтіння «українського нацизму». Це точно вдарить по моральному духу росмас. Крім того, Держдума ухвалила спеціальну ухвалу про те, що «азовці» не підлягають обміну. Але обмін відбувся і серед тих, кого обміняли, є Медведчук. Цікаво, що всюди в громадській інформплощині він подається як кум Путіна. Цей факт на тлі заяв сина Пєскова про те, що він свою мобілізацію обговорюватиме «на іншому рівні», складається в наступній картині: є пересічні громадяни Росії, а є вищі касти. У російських пабликах це дуже активно зараз обговорюється і це теж важливий момент, який, напевно, зіграє свою роль надалі.

Досить, до речі, поширеною є думка про те, що ключову роль у обміні, що відбувся, відіграли контакти Кремля не тільки з Україною, а й за міжнародною лінією. На це вказують відразу кілька факторів: активну участь Туреччини та Саудівської Аравії, звільнення всіх або майже всіх взятих у полон іноземців та позитивні коментарі з Вашингтона та Лондона. Тобто, цей обмін з російської сторони більше може бути звернений до зовнішніх гравців як ознака міжнародної домовленості РФ. Взагалі, ця обмінна історія наочно продемонструвала суперечливість та амбівалентність дій путінського режиму, який однією рукою всіляко педалює війну, лякаючи її ескалацією, а іншою – посилає сигнали про готовність домовлятися. Як на всю цю еквілібристику влада країни-агресора відповідатиме Україна? Судячи з риторики Володимира Зеленського, конкретні домовленості щодо подальшого обміну полонених, а також вирішення певних гуманітарних питань будуть можливі, а от у принципових кейсах, зокрема про статус нині окупованих територій, жодні консенсуси та торги апріорі неможливі. Так що очевидно, що великий обмін зовсім не вплине на глобальну фронтову погоду. А щодо путінського кума. Погодьтеся, навіть якщо б Медведчука обміняли на одного українського захисника, це теж була б маленька, але перемога.

Читайте також: Названо кількість українських партизанів у Мелітополі

Ромашова Наталя

Найпопулярніше