Лідер «Національної платформи» піднімає суспільну хвилю проти закриття сільських шкіл в Україні

З 2017 року Україна повним ходом йде реформа у сфері середньої освіти, яка має нібито благу мету: модернізувати і поліпшити шкільну систему країни. Однак одночасно вона здійснюється з реформою децентралізації, коли на територіальні Громади разом з додатковими можливостями самоврядування перекладається й фінансова відповідальність за утримання соціальної інфраструктури у тому числі шкіл. Відсутність співвіднесення двох реформ призводить до трагічних наслідків: у територіальних громадах, перш за все сільських, просто ліквідуються об'єкти соціальної інфраструктури: садки, школи, лікарні.

Про «соціальний геноцид» у сільських громадах йшлося на прес-конференції у Києві, де лідер партії «Національна платформа» Катерина Одарченко, детально розповіла про проблематику знищення освітньої інфраструктури села на прикладі її рідної Херсонщини: «Згідно з планом так званої «оптимізації» діяльності навчальних закладів, на Херсонщині з 291 шкіл де сьогодні діти зможуть отримати повну середню освіту до 2027 року хочуть залишити лише 45. А на 184 виборчому окрузі з понад 80 ліцеїв збережуть тільки 10 на 18 Громад ».

Катерина Одарченко заявила, що таке скорочення освітньої мережі в області - ні що інше, як позбавлення дітей з сіл права на повну загальну середню освіту, оскільки далеко не всі батьки зможуть забезпечити транспорт, і щодня долати 40-50 кілометрів, щоб дістатися до ліцею (10 -12 класи). Та й сама кількість старших класів значно зменшується, і якщо у містах ситуація не настільки кричуща, то у селах 14-річних підлітків фактично залишають на вулиці.

При цьому мешканців сіл і батьків підлітків про доцільність такого підходу ніхто не питав. Їх поставили перед фактом. У наведених на конференції відеоматеріалах мешканка Горностаївської Громади зазначила: "Села зараз пербувають у занепаді. Шкіл і лікарень мало, і вони не у кращому стані. Але замість того, щоб їх підтримати, за новою реформою їх далі закривають. Мешкангці Громади таку реформу не підтримують, адже для сіл школи дуже важливі. Поки є школи - є і село".

Багатодітна мама Наталя повела молодшу дочку до першого класу: "Така "оптимізація" - це дуже незручно, як возити маленьку дитину кожного дня у таку далечінь, а потім якщо потрібно прийти з інших питань - оплата дитячого харчування, збори та інше знову їхати. І потім, коли діти закінчать 9 класів куди їм дітися, адже не всі зможуть їздити до ліцею, який теж розташований не близько. Тому молодь і їде з сіл, адже уряд абсолютно нічого не робить для поліпшення якості життя, все тільки стає гірше".

Ще одні місцевий мешканець Сергій у коментарі журналістам повідомив: "Я вважаю дії нашого уряду антинародними і антисоціальними. Закриття лікарень і навчальних закладів шкіл і садків не піддається жодній критиці. Поки керівництво нашої країни не змінить своє ставлення до людей, буде лише гірше й гірше ".

Але що реально можна зробити у ситуації, що створилася? Катерина Одарченко акцентувала увагу на підтримку Асоціацією міст України датування шкіл з місцевих бюджетів, і відповідальну позицію мерів міст, наприклад Нової Каховки, або Таврійська.

Однак проблема полягає у тому, що і на 184 окрузі, і в області у цілому держсубсидій та місцевих дотацій ледь вистачає на забезпечення навчального процесу для школяра, однак кошти для утримання будівель (наприклад, опалення шкіл) - відсутні. Більш того, у нинішній державній бюрократичній моделі школу вважають таким же підприємством, як магазин або ресторан і газ школам продається за такими ж цінами, як і заводським виробництвам. Для бюджетів сільських Громад - це непідйомні суми. Але Центральна влада вирішувати проблему не поспішає, перекладаючи відповідальність за дотації на владу місцеву, пояснюючи «оптимізацію» економічною доцільністю.

Катерина Одарченко з подібною позицією категорично не згодна: «Школа - це не завод і не супермаркет. Підходити до соціальних питань виключно з позицій рентабельності бізнесу неприпустимо, і з точки зору закону (Соціальний захист у нас гарантована Конституцією), і з точки зору здорового глузду - без садка, школи, медпункту село вимирає. І якщо за законом, у сільському класі може бути від 8 дітей - то держава має це дотувати, щоб люди у селі так само закінчували школу і мали доступ до спільного повного середньої освіти. А залишати одну старшу школу на кілька Громад - це просто злочин, і цього допускати не можна».

Провівши величезну кількість зустрічей з мешканцями сіл, незадоволених подібною «оптимізацією», Катерина Одарченко і партія «Національна платформа», виступили каталізаторами ініціативи місцевих громад проти масової ліквідації шкіл і лікарень у регіонах України, і вже зібрали більше 5000 підписів на захист збереження соціальної інфраструктури сіл

Одарченко, яка балотується кандидатом у депутати на проміжних виборах до Верховної Ради у 184 окрузі Херсонщини, вважає за необхідне винесення проблеми закриття шкіл у сільських районах країни, на всеукраїнський рівень і звертається за підтримкою до всіх соціально-відповідальних політичних сил країни: «Громадяни потребують захисту і чесного відстоювання своїх прав. Саме тому наша команда бере на себе функцію активної боротьби за місцеві ініціативи у правовій публічній площині. І від імені 18 громад 184 округу, я публічно звертаюся і до представників різних політичних партій у Верховній Раді, і до представників Кабінету міністрів, Національної служби здоров'я (Україна), місцевої влади з проханням підтримати місцеву ініціативу людей і вирішити питання. Впевнена, що, почавши з Херсонщини ми зможемо знайти загальне системне рішення і зберегти школи і лікарні для сіл всієї України ».

Ілюстративне фото: архів Lenta.ua