Криваві ворота: що відбувається навколо Авдіївки та чому це важливо

У четвер, 2 листопада, президент Володимир Зеленський повідомив про спробу рашистів наступати на Вугледарському напрямі. Тим часом, за словами нинішнього господаря Банкової, ЗСУ її зупинили, завдавши ворогові «тяжкі втрати». Тим часом, українські військові паблики повідомляють, що противник пішов в атаку з боку Микільського (на сході від Вугледару). Зазначимо, що росіяни вже робили невдалі спроби атакувати Вугледар на початку року.

Ще один напрямок, де ворог виявляє активність – Куп'янський. Як пише військовий телеграм-канал Deep State, противник просунувся на південь від Масютівки, кинувши туди великі резерви.

Читайте також: ЗСУ отримуватимуть зброю за спрощеною процедурою

Зазначимо в цьому контексті, що вчора влада Харківської області оголосила нову хвилю обов'язкової евакуації з Куп'янського району.

На ділянці Роботине ЗСУ на сьогодні змогли просунутися та зайняти одну з висот на захід від села. Водночас відомо і про те, що путінські «визволителі» проводять контратаки на Оріхівському напрямі.

Однак найгарячішою у всіх сенсах на загальновійськовій карті нині є Авдіївка. На північ від цього населеного пункту вчора, як повідомляють українські військові паблики, окупанти мали «частковий успіх» у Новокалинового. Також рашисти намагаються увійти на територію Авдіївського коксохімзаводу, але закріпитися не можуть (роспабліки повідомляють про контратаку ЗСУ з боку заводу у напрямку терикону). Одночасно росіяни проводять виснажуючі атаки на південь від Авдіївки.

З тим, щоб зрозуміти, чому Авдіївка така важлива для ворога, треба відповісти на запитання про те, що таке тамтешній укріпрайон. А це територія, яка залишилася під контролем України під час боїв із російськими проксі-військами у 2014 році. Вона вклинюється у рашистські оборонні стіни, служить плацдармом, відтягує на себе величезні сили та загрожує логістичним маршрутам у районі Донецька. ЗСУ вибудували навколо і в самій Авдіївці бетонні укріплення та укриття, прорили десятки кілометрів траншів і тримають там велике угруповання. Відкрита місцевість навколо замінована та добре прострілюється. Усі попередні спроби росіян ліквідувати цю «фортецю», що робилися ще до повномасштабного вторгнення, закінчувалися фіаско.

Тим часом у будь-якого укріпрайону є вразливі місця і у випадку з Авдіївкою це, на думку військових експертів, розтягнуті та менш укріплені порівняно з фронтальним виступом фланги з півдня та півночі. Саме на них і націлилося російське командування під час підготовки нинішньої наступальної операції. Плани всяких Шойгу і що з ними очевидні - ударами з півночі і півдня спробувати взяти в кільце українські війська і під загрозою оточення змусити їх відступити. Втім, поки що плани окупантів залишаються лише планами. При цьому слід зазначити, що рашисти почали наступ на Авдіївку широким фронтом ще 10 жовтня. Інтенсивні атаки на місто пішли одночасно за декількома напрямками з масованим застосуванням авіації, артилерії та бронетехніки. Під Авдіївку було кинуто величезні резерви – окупанти знімали їх із інших перспективних напрямів, передусім з-під Лимана та Кремінної. До того ж робити це ворог почав не заздалегідь, а вже після початку операції. За даними з відкритих джерел, зараз у район Авдіївки стягнули сили вже трьох російських армійських підрозділів крім інших, дрібніших військових частин.

На сьогодні концентрація наступальних військ там вища, ніж під Бахмутом, зазначає український військовий експерт Олександр Коваленко. Він нагадує, що довжина лінії фронту у Бахмута була в межах 50 км, тоді як у Авдіївки – трохи більше 20 км. При цьому чисельність росвійськ у Бахмуті у різні періоди наступу становила від 20 до 50 тисяч особового складу. «Концентрація сил біля Авдіївки на сьогодні – понад 40 тисяч. Тобто, грубо кажучи, 2 тисячі на кілометр фронту. У процесі наступу на Бахмут було залучено понад 300 танків. За три тижні наступу на Авдіївку знищили понад 100 російських танків», - резюмує експерт.

Зазначимо, що про великі втрати російських військ, які наступають під Авдіївкою, повідомляє як командування ЗСУ, так і учасники боїв з російської сторони. Однак, незважаючи на втрати, російські частини під Авдіївкою продовжують наступальні дії, і ситуація для наших захисників стає дедалі складнішою.

У підрозділів в Авдіївці, м'яко кажучи, не дуже гарна ситуація з логістикою – ділянка, якою йдуть постачання, поступово зменшується, а маршрути в будь-який момент можуть опинитися під вогневим контролем. У період осінньо-зимового бездоріжжя цей фактор може ще більше ускладнити становище оборонної сторони, вважають військові експерти. На їхню думку, для України можлива втрата Авдіївки означатиме насамперед іміджевий удар. Нехай її територія і незначна порівняно з тим самим Бахмутом, але Авдіївка всі ці роки мала символічне значення, несла безпосередню загрозу окупантам у Донецьку і відтягувала великі сили. У разі виходу з Авдіївки ЗСУ доведеться зводити нові укріплення на ділянці фронту між Торецьком та Мар'їнкою. І повертати його теж буде непросто.

У свою чергу, рашисти при такому розкладі зможуть заявити про символічну перемогу, як би доводячи дієздатність свого військового керівництва, яке раніше відчувало найжорстокішу і цілком обґрунтовану критику. Тим часом, як вважають профільні експерти, навряд чи взяття Авдіївки окупантами призведе до стратегічного прориву принаймні найближчим часом. Там важко розвинути успіх - скоріше, можна буде говорити лише про відсунення лінії фронту та зняття прямої загрози Донецьку. Але при цьому люди, які добре «плавають» у цій темі, говорять про надзвичайну важливість цього напряму.

Так, відомий журналіст Юрій Бутусов, називаючи наступ на Авдіївку «ще однією з визначальних битв війни», наголошує: «Авдіївка має стратегічне значення для РФ, оскільки це місто є фактично воротами до Донецька – основний комунікаційний вузол на окупованих територіях. І щоб закріпитися на захопленому Донбасі, Путіну треба відсунути лінію фронту від Донецька. Але ворог уразливий. Однак, щоб використовувати всі переваги нашого становища, потрібно стабілізувати оборону. Що робити? Наше командування має кілька сценаріїв дій. Перший. Бахмутсько-соледарський варіант – шукати якісь підрозділи і направляти їх одне за одним у «контратаки», тобто до втрати боєздатності. Рахувати наші сили за кількістю людей за звітом БЧС (бойового складу частини - Ред) та за кількістю прапорців на карті. Все просування противника виправдовути його великою перевагою в силах, а не недоліками управління. Головне тут постійно повідомляти, що робиться все можливе, а зусилля по відновленню позицій докладено. Друге. Звичайний сценарій. Повернути управління військами на південь і на південь від міста до рук командування 110-ї бригади, що володіє обстановкою і відповідального за результат, як це було раніше під час основних штурмів. Потрібна єдина система застосування засобів розвідки, єдина система застосування засобів ураження. Головнокомандувач Зеленський провів багато засідань ставки щодо Авдіївки. Але насамперед треба відверто сказати – криза навколо Авдіївки не є наслідком виключно великої переваги росіян – це також і криза деяких управлінських рішень тих підходів, які не дають нам змоги реалізувати свої переваги».

«І кілька слів для громадянського суспільства: якщо ми хочемо зберегти Авдіївку – значення якої є набагато вищим навіть за Бахмут, нам потрібно допомогти воїнам 110-ї механізованої бригади максимальною кількістю дронів і потрібен монтаж відеокамер спостереження на різних об'єктах. У наших силах перетворити кризу на перемогу, потрібна максимальна концентрація зусиль», - підсумовує Бутусов.

У свою чергу екс-нардеп Єгор Фірсов, який нині воює саме на цьому напрямі, констатує таке: «Чому важливо утримати Авдіївку? Мені здається, що відповідь очевидна. Але це питання мені часто ставлять іноземні журналісти та чиновники з відсиланням – «а ось наші американські експерти говорять…». Справа в тому, що на війні воюють не техніка, не дрони і навіть не люди. Воює людська енергія! Складається вона з мотивації, місії, знань, успіхів, братерства, патріотизму. Може бути достатньо зброї та снарядів, є дрони, арта, але якщо втомлені, виснажені люди не мають мотивації – то й підрозділ приречений на поразку… А буває і зворотна ситуація. Пам'ятаєте, як ми на початку війни поступалися ворогові у всьому, але за рахунок шаленої енергії народу змогли вистояти? Зрештою, ця енергія і запалила весь світ на нашу підтримку. Коли ми вражаємо "Сонцепек" - я намагаюся скинути відео нашого успіху в чаті всіх підрозділів. Хлопці радіють. Так само як радіємо ми, коли дізнаємося про успіхи інших. Так ось у ворога схожа ситуація. Тільки їхня енергія побудована на страху та пропаганді. І будь-який узятий росіянами населений пункт – це підживлення ворога енергією та додаткове пальне для пропаганди. Для ворога це означає, що тисячі полеглих в авдіївських краях орків і сотні одиниць їхньої знищеної техніки – все це було недаремно: «…ми за ціною не постоїмо». Ворожі успіхи означають, що енергії в пропагандистських антенах, щоб робити посилений сигнал своєму стаду, буде ще на півроку. А це мотивація… Дивно, що зарубіжні фахівці з їхнім досвідом та освітою цього не розуміють. У той час, коли це розуміє будь хто на передовій. Авдіївку тримати дуже тяжко. Але її тримають. І для нас це боротьба не за гектари та кілометри руїн. Чи не політичні розміни. Для нас дуже важливо – захистити своє. Щоб отримати енергію від того, що справедливість є, і підживити надію, що правда зрештою переможе».

Експерт Українського інституту майбутнього Сергій Громенко називає нинішні події під Авдіївкою повномасштабним вторгненням 2022 року у мініатюрі та пояснює, чому: «По-перше, домінування ілюзій над реальністю. В обох випадках Путін вірив/вірить у те, що Україна не чинитиме опір чи її військо знищено. У диктаторів завжди так – спочатку ти зачищаєш усі незалежні інформаційні системи, а потім сам починаєш вірити у свою пропаганду. Ну а якщо Україна втратила 100 500 танків, літаків і химерів – то чому б не переходити в атаку? По-друге, домінування політичних чинників над військовими. Тоді Путін хотів провчити НАТО швидко завоювавши Україну. Облом. Зараз Путіну доповідають, що український літній наступ провалився, і він такий - ага, а зараз ми покажемо як слід воювати, візьмемо Авдіївку, як Бахмут, «умиємо» українців. І ніхто не насмілився не те щоб публічно заперечити, але навіть по-тихому саботувати. Це, звичайно, не означає, що російська армія закінчиться за два-три тижні. Швидше, навпаки, це означає, що війну Путін із власної волі не припинить – кидатиме м'ясо вперед до останнього, а генерали вестимуть. З іншого боку, Харківщина показала, що і росіяни мають межу фортеці, після якої все сипнеться. У результаті Україна виграє, але, мабуть, ще не завтра».

Додати до вищевикладеного, мабуть, нічого. Хіба що досить доречно процитувати головкому ЗСУ Валерія Залужного, який днями у Facebook констатував таке: «На війні немає простих ділянок фронту. Є лише ті, де складніше. Нині – це Авдіївка».

Читайте також: Американські розбірки та вихід Залужного: що відбувається з допомогою Україні