Американські розбірки та вихід Залужного: що відбувається з допомогою Україні

У вівторок, 1 листопада, міністр оборони США Ллойд Остін та держсекретар Ентоні Блінкен виступили в Сенаті і попросили терміново $44,4 мільярда на допомогу Україні та ще 10,6 – для Ізраїлю. Вони заявили, що відмова виділити ці кошти буде рівносильна виграшу путінської Росії в нашій з вами країні.

Свій хід зробила і Адміністрація Байдена. У Білому домі, який вимагає голосувати за допомогу Києву та Тель-Авіву пакетом, заявили, що Джо Байден неодмінно накладе вето на законопроект про виділення допомоги Ізраїлю, якщо туди не включать допомогу Україні. Зазначимо, республіканці вже такий документ внесли. Там є лише допомога Ізраїлю – при цьому наполягають на окремому розгляді українського питання. Що, на думку експертів, з високою ймовірністю означає його затягування та зниження обсягу самої допомоги.

Читайте також: США ввели нові санкції проти Росії

У Республіканській партії тим часом ставлять умови, за яких готові схвалити допомогу офіційному Києву. Список їхніх «хотілок» недавно оприлюднив республіканець з Палати представників Майк Гарсіа. Він пише, що Байден разом із президентом Зеленським мають надати Конгресу «стратегію перемоги», яка міститиме точні оцінки, кінцеві цілі та критерії завершення війни, а не заяви про те, що «допомагатимемо стільки, скільки потрібно». Також Гарсіа вимагає, щоб надавалися регулярний звіт про прогрес на фронті та постачання зброї.

Від нинішнього господаря Білого дому та голови Пентагону Остіна конгресмен також хоче почути оновлену інформацію про наступ ЗСУ, постачання зброї, яка зброя може змінити ситуацію на фронті, що буде, якщо припинити військову допомогу Україні, і чи не ставить вона під загрозу програми озброєння американської армії, а також допомоги Тайваню та Ізраїлю. Крім цього, казначейство США і Мінфін мають звітувати Конгресу про рівень використання антиросійських санкцій, а також запровадити «ширші обмеження, що включають усі види нафти, зерно та рідкісноземельні мінерали». По Криму ставиться окреме питання – чи вважають Сполучені Штати реальним повернення окупованого півострова.

Загалом очевидно, що необхідні Байденом гроші для України республіканці так просто не погодять. І у Києві це викликає тривожні настрої.

"Україна благає США посилити підтримку проти Росії", - з таким заголовком вийшов напередодні матеріал у Politico. Зазначивши, що українська делегація була у Вашингтоні наприкінці минулого тижня, видання констатує: «Візит є частиною наймасштабнішої кампанії тиску з боку України та її союзників з метою отримання додаткової допомоги, оскільки міжнародна підтримка, схоже, вагається».

Українці висловили у США свої останні «побажання»: навчання морської піхоти проведенню операцій «корабель-берег», нові засоби ППО для знищення російських плануючих бомб та модифікацію ATACMS з однією боєголовкою, а не касетною, яку було передано минулого місяця. Щодо навчання морської піхоти десантування на берег Роман Тичковський, колишній український морський піхотинець, який зараз працює в МОУ, заявив Politico, що це потрібно для підготовки операції з форсування Дніпра в Херсонській області з метою виходу на Крим. «Щойно ми зможемо успішно перетнути річку та перекинути війська на інший берег, у нас не буде особливих перешкод для швидкого просування ближче до Криму», - наголосив Тичковський.

У цьому контексті слід зазначити, що останнім часом надходить багато різнопланової інформації про спробу ЗСУ створити плацдарм на лівому березі Дніпра. Рашисти, судячи з сигналів, що надходять, приділяють цьому напрямку підвищену увагу - зокрема, днями там змінили командувача угрупуванням росвійськ.

За даними Politiko, найближчими днями група впливових європейських політиків планує візит до США, щоб спробувати переконати американців, що допомога Україні створить робочі місця у Штатах.

З цього приводу політтехнолог Олександр Кочетков, поставивши питання про те, чому досі не створено українське лобі в США, зазначає: «Вже з початку цього року емоційний підхід до взаємодії з нашими союзниками вичерпався. І вже не буде так, що президент Зеленський прибуває до якоїсь країни, йому надають найавторитетнішу трибуну, всі аплодують стоячи та охоче обговорюють допомогу незламній Україні. Підхід треба міняти. Трибуни, сцени, мільйонні трансляції у минулому. Знаєте, хто найвпливовіші люди для американських політиків насамперед республіканців? Юристи, лікарі, священики. Це саме ті люди, які знають про своїх клієнтів найпотаємніше, і чия точка зору важить дуже багато. У нас є безліч юридичних та медичних організацій із виходом на США. Є відповідні контакти між нашими та американськими релігійними спільнотами. Тому потрібно терміново організувати, щоб наші лікарі почали активно інформувати своїх колег зі Сполучених Штатів про звірства, які чинять загарбники проти мирного населення. Саме професійна інформація - кількість поранень, їх характер, складність лікування. З юристами та священиками – так само: чітка документована інформація про військові злочини загарбників. Якщо юристи, лікарі та священики у Штатах почнуть інформувати своїх високоповажних клієнтів про реальний стан війни в Україні, це, безумовно, вплине на позицію конгресменів, сенаторів та інших, від кого залежить дієва підтримка України. Але такий політтехнологічний підхід передбачає, що наша влада починає взаємодіяти з громадськістю, із суспільством, а це для неї поки що надто складний крок. Головне, щоби не було пізно».

Про те, що пізно на нинішньому етапі повномасштабної війни, а що – ні, предметно висловився недавно і головком ЗСУ. Україна не лише зупинила російський наступ, а й уже звільнила значну частину своєї території. Однак війна тепер переходить у нову фазу, перетворюючись на позиційну війну на виснаження, що грає лише на руку Росії, дозволяючи їй відновити свій військовий потенціал та знову загрожувати самому існуванню України. Про те, як вийти із ситуації, що склалася, Валерій Залужний написав в авторській статті для The Economist.

За його словами, потреба у звичайних озброєннях, таких як ракети та снаряди, як і раніше, зберігається, але щоб закінчити таку війну, українським Збройним силам необхідні ключові військові можливості та технології, і в першу чергу авіація.

«Для будь-якої великої наземної операції необхідне панування в небі, а Україна на початок війни мала лише 120 бойових літаків, з яких лише третина справних. Незважаючи на те, що українські сили знищили багато російської авіації та засобів ППО, Росія продовжує зберігати значну перевагу в авіації, що ускладнює український наступ, а її засоби ППО, як і раніше, загрожують українським літакам. При цьому більшу частину роботи з розвідки та завдання ударів тепер беруть на себе російські безпілотники», - констатує головком ВСУ.

Відповіддю, вважає Залужний, також мають стати безпілотники. Україна має використовувати відволікаючі та атакуючі дрони, щоб перевантажити російську систему ППО і одночасно перешкодити російським безпілотникам вести розвідку та завдавати ударів. І це, як зазначає Валерій Залужний, нагадує про другий пріоритет для України – засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), бо вони залишаються запорукою перемоги у війні безпілотників.

«За останнє десятиліття Росія модернізувала свої кошти РЕБ, і хоча Україна багато зробила для розвитку власних технологій РЕБ та електронного захисту своїх дронів, їй, як і раніше, потрібен доступ до сучасних західних технологій та створення ліній з виробництва обладнання для електронної боротьби як у самій Україні, так і за її межами», - пише Залужний.

Як третій пріоритет головком ВСУ називає контрбатарейну боротьбу, тобто боротьбу з ворожою артилерією. Генерал нагадує, що виконання бойових завдань часом на 80% залежить від успішної роботи артилерії та ракет і що спочатку, коли Україна тільки-но почала отримувати західні ракетні та артилерійські установки, вона дуже успішно виявляла і придушувала російську артилерію. Однак у міру поліпшення російських засобів РЕБ ефективність ракет і снарядів з супутниковим наведенням помітно знизилася, тоді як Росія стала активніше застосовувати розвідувальні дрони і виробляти більше снарядів, що наводяться на мету коригувальниками на місцях.

Незважаючи на зневажливе ставлення деяких аналітиків, ми не можемо применшувати ефективність російського озброєння та розвідки, акцентує Залужний: «Якщо досі з Росією можна було битися на рівних завдяки кількості, а якості зброї, то в майбутньому ситуація може змінитися. Тому нам потрібно покращувати точність наших боєприпасів, використовувати дрони-камікадзе, і нам потрібні постачання західних засобів розвідки, які допомагають краще виявляти ворожу артилерію».

Четвертим стратегічно важливим пріоритетом він називає засоби подолання мінних загороджень. Зазначимо, що на зорі путінської «спецоперації» у нас було дуже застаріле і нечисленне обладнання для розмінування, але навіть після того, як Захід став постачати Україні танки з мінними тралами та інше сучасне обладнання, його виявилося недостатньо для розчищення мінних полів, які іноді тягнуться на 25 і більше кілометрів. А коли розмінування завершено, окупанти можуть швидко знову замінувати ці території з повітря. І тут, на думку Валерія Залужного, на допомогу могли б прийти сучасні технології на кшталт радарів, які виявляють міни за допомогою невидимих ока світлових імпульсів, водомети, касетні боєприпаси для підриву мін та нові типи екскаваторів із плазмовими різаками.

Зрештою, п'ятим та фінальним пріоритетом, за версією Залужного, залишається створення людських резервів. Головком ВСУ переконаний, що Росія не змогла повною мірою скористатися перевагою в живій силі, оскільки Путін не ризикнув проводити загальну мобілізацію через побоювання спровокувати політичну кризу всередині РФ. До того ж Росія «не має можливості навчити та екіпірувати таку кількість мобілізованих». Але й у нашої країни, за словами Залужного, можливості щодо підготовки поповнення на своїй території дуже обмежені з низки причин, починаючи з того, що Україна не може дозволити собі відкликати інструкторів з фронту та закінчуючи небезпекою того, що по навчальним центрам ворог може завдавати ударів. Існують і дірки в законодавстві, що дозволяють громадянам ухилятися від виконання свого військового обов'язку, але, як каже Залужний, «над цим ведеться робота».

Ще раз наголосивши, що Росію не можна недооцінювати, головком ВСУ наголосив: «Хоча вона (РФ – ред.) зазнала тяжких втрат і витратила величезну кількість боєприпасів, у неї ще довго зберігатиметься перевага в озброєннях, техніці, ракетах та боєприпасах. Її оборонна промисловість, незважаючи на безпрецедентні санкції, нарощує виробництво, партнери в НАТО роблять те саме, але їм на це потрібен час як мінімум рік, а то й два».

А між тим, позиційна війна – це затяжна війна, і вона несе в собі величезні ризики для української армії та всієї держави, пише Залужний. Тому щоб вибратися з цієї пастки, Україні потрібні перевага у повітрі, покращені засоби РЕБ та контрбатарейні можливості, нові технології розмінування та можливість мобілізувати та готувати більше людей. «Необхідно також зосередитися на сучасних методах управління та командування, щоб ми могли краще, ніж російські війська, уявляти собі ситуацію на полі бою та швидше приймати рішення, а також покращити наше постачання, порушуючи при цьому постачання російських військ за допомогою ракет далекого радіусу дії. І тоді ці нові інноваційні підходи зможуть перетворити позиційну війну на маневрену», резюмує Валерій Залужний.

Відзначивши, що головком ЗСУ «правильно та своєчасно» розставив ключові акценти, військовий експерт Олександр Мусієнко на своєму авторському youtube-каналі зазначає таке: «Очевидно, що вже йдеться про підготовку сил на весну. І абсолютно точно те, що вже зараз необхідно говорити з нашими партнерами з прицілом на літню та осінню кампанію-2024. Говорити про її параметри та цілі. З колонки Залужного в The Economist чітко видно, що Україна не має бажання стояти на місці, ведучи позиційну війну, а готова до подальшої ефективної та результативної боротьби, для проведення якої необхідне відповідне забезпечення».

«Кому адресовано статтю Залужного? Та всім. По-перше, головнокомандувач ЗСУ дає чітку відповідь усім тим, хто всіляко підігріває тему про нібито серйозний конфлікт між військовим та політичним керівництвом України. Залужний показав, що це не так і очевидно, що цілі та завдання зрозумілі: відновлення територіальної цілісності та розгром ворога. Це особливо важливо після скандально відомої публікації у журналі Time. По-друге, Залужний надіслав чіткий і недвозначний меседж тим республіканцям, які написали листа Байдену і просять роз'яснити їм цілі російсько-української війни та подальше бачення Києва з цього приводу. По-третє, зберігається надія на те, що флангові атаки будуть і можливо ще до кінця поточного року. Це також дуже важливий момент. Загалом, стаття Залужного – це дуже сильне, чітке послання і дуже добре, що вона з'явилася саме зараз. Чому? Тому що це свідчить про стратегічне бачення нашого військового керівництва. Я думаю, що позиція, озвучена головкомом ВСУ, буде підтримана президентом і МЗС і ми вийдемо на чіткі дискусії з нашими американськими партнерами про серйозну роботу з тим, щоб ні в кого не виникало спокуси зменшувати нам пакети оборонної підтримки від США та інших країн», - підсумовує Олександр Мусієнко.

Читайте також: Спікер палати представників США наполягає на розмежуванні допомоги Україні та Ізраїлю