Красномовна тиша: чому Зеленський мовчить про конфлікт із Залужним

У Брюсселі вчора відбулося перше засідання Ради Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ, де Києву надали рекомендації щодо програмних реформ. Як розповів генсек НАТО Єнс Столтенберг, партнери запевнили, що підтримують Україну в «боротьбі за свободу і на шляху до НАТО», проте для членства їй необхідно подолати корупцію та «підтримувати права людини».

На підсумковій прес-конференції журналісти попросили уточнити пана Столтенберга, що саме step by step має зробити Україна, враховуючи, що союзники досить давно вимагають від неї подібних реформ. Тим часом вдаватися до будь-яких деталей генсек НАТО не став, але заявив, що в принципі «вражений проведенням Україною реформ під час війни», і запевнив, що вже відбулися «конкретні зміни у законодавстві». Подальше дотримання рекомендацій, на його думку, дозволить Україні «не лише боротися з агресором», а й «стати набагато ближчими до НАТО».

Читайте також: РФ накопичила великий арсенал ракет для обстрілів України, - Столтенберг

При цьому всі зійшлися на думці, що вступ до блоку неможливий без завершення війни з Росією, а тому Київ у відповідь порадив союзникам насамперед не тягнути кота за хвіст у плані постачання такого необхідного на фронті озброєння. Єнс Столтенберг із цим посилом повністю погодився і закликав партнерів висловлювати «солідарність з Україною не лише словом, а й справою».

Таким чином, як бачимо, по-справжньому наблизити момент вступу нашої з вами країни до НАТО може завершення війни з путінською Росією, що критично залежить від подальшої допомоги союзників. Як запевнив держсекретар США Ентоні Блінкен, поспілкувавшись із колегами, він не побачив у них жодних «ознак втоми» від України. Про це заявив і Єнс Столтенберг, зазначивши, що союзники, як і раніше, віддані довгостроковій підтримці Києва – як мінімум до кінця 2024 року. "Підтримка має бути постійною", - підсумував генсек НАТО.

Тим часом із завидною постійністю в іноЗМІ почали з'являтися публікації із відверто критичними випадами на адресу найвищого керівництва України. Так, недавно в західних медіа прокотилася ціла хвиля матеріалів із негативними оцінками Зе-команди. У своєму щорічному рейтингу видання Politico назвало Володимира Зеленського «мрійником року» та передбачило, що 2024-й «буде непростим для артиста, який став президентом після того, як зіграв його по телебаченню». Причина – світ зайнятий новою війною на Близькому Сході, а українці «виснажені двома роками битв». Оскільки Захід «ухиляється від відповіді» про те, що далі робити Україні, «Зеленський перейшов від прохань до західних країн про допомогу до читання їм лекцій – і це принесло не такий успіх, як його недавні слова, що нас надихають». Також газета пише, що «перед Зеленським стоїть перспектива виборів посеред війни» і нагадує, що у 2019 році він «заприсягся відбути лише один п'ятирічний термін, але нещодавно він дав зрозуміти, що планує залишитися ще на один».

«Щоб провести голосування під час війни, Зеленському – за згодою парламенту – потрібно буде змінити Конституцію України. І ця перспектива порушує серйозні питання щодо демократичної легітимності: більшість телеканалів країни жорстко контролюються урядом, цензура процвітає, мільйони українців бігли через війну і залишаються за кордоном, і десятки тисяч солдатів голосуватимуть у зонах бойових дій. І це без урахування витрат на організацію та забезпечення голосування у воєнний час. Це величезні, якщо нерозв'язні проблеми – питання в тому, чи зможе Зеленський впоратися з цим завданням і якою ціною», - не в дуже позитивному для нинішнього господаря Банковому ключі пише видання, яке у своєму рейтингу не залишило поза увагою і голову ОП, назвавши його "зеленим кардиналом Києва".

Єрмак, що примітно, розмістився на четвертій позиції розділу «Діячі», обігнавши при цьому турецького президента Ердогана. Утім, судячи з опису Єрмака, який дає Politico, це зроблено навряд чи з метою його медійного розкручування, а, швидше, навпаки, тому що резюме має підкреслено негативний характер. Politico серед іншого пише, що Єрмак «виконував брудну роботу Зеленського» і «вплутався у суперечки на тлі звинувачень у корупції, пов'язаних із його братом та його заступником». Також видання зазначає, що «Єрмак набув надмірної влади як ключовий гравець у військовому кабінеті Зеленського». «Він фактично тримає у своїх руках кермо влади урядом і парламентом України, дозволяючи своєму босу тримати свої руки і свій міжнародний імідж чистими», - підсумовує Politiko, нагадуючи при цьому, що глава ОП згідно із законом не має абсолютно ніяких повноважень. Такий ось іронічно-саркастичний «привіт» Банковій. Але це ще квіточки.

Мабуть, навіть не холодним – крижаним душем для Офісу президента стала публікація, яка вийшла недавно в авторитетному британському журналі The Economist. Видання проаналізувало конфлікт між Зеленським та Залужним. З посиланням на джерело в уряді України видання пише, що розбіжності були «передбачуваними». І викликані вони тим, що контрнаступ України цього літа «пішов не за планом». Джерело каже, що Залужний, можливо, вчинив нерозумно, зробивши заяви, що суперечать публічній позиції свого президента, «але мало хто в уряді міг причепитися до його тверезих висновків».

«Наразі йде гра за звинуваченням у тому, хто несе відповідальність за провал. Політики кажуть, що їхні генерали – дурні, що пройшли радянське навчання. А генерали кажуть, що політики їм заважають. У перемоги багато батьків, але ніхто не хоче відповідати за тупикову ситуацію», - каже джерело The Economist. Ще одним чинником протистояння нібито стала кримінальна справа про вторгнення окупантів на півдні України, де фігурує Залужний як свідок.

«Але це може перерости на щось серйозніше, і прихильники головкома кажуть, що загроза кримінального звинувачення покликана тримати його в вузді», - йдеться у статті. Тому вв'язування Залужного в заочну полеміку з Зеленським «можна розглядати як страховий поліс», припускає джерело видання в українському Генштабі (йдеться, мабуть, про статтю головкому, де той заявляє про глухий кут на фронті в тому ж The Economist – ред.).

Видання зазначає, що Залужний поки що не висловлював політичних амбіцій, але Зеленський «знає, як швидко українське суспільство може створювати та руйнувати своїх лідерів». Тим більше, що рейтинг президента, згідно з опитуваннями, зменшується. Закриті опитування (а вони, за інформацією Lenta.UA, дійсно існують і дійсно не радісні для Зе), на які посилається The Economist, показують, що президент «зараз заплямований корупційними скандалами у своєму уряді та стурбованістю з приводу напряму розвитку країни».

«Цифри, датовані серединою листопада, показують, що довіра до президента впала до +32%, що вдвічі менше, ніж у генерала Залужного (+70%). Навіть у глави української розвідки Кирила Буданова він вищий, ніж у президента (+45%)», - підсумовує журнал.

Стаття The Economist викликала жорстку реакцію з боку деяких представників владної команди. Так, відома нардеп від «Слуги народу» Мар'яна Безугла, яка вже ось уже кілька днів до ряду атакує Валерія Залужного, фактично звинуватила головкомп ЗСУ в організації цієї публікації.

«Що у Вас лишилося, Валерію Федоровичу? Замовні статті у The Economist через Фіалу (власник низки українських медіа – ред.) та інших? Скільки вже їх? Це по-генеральському – мовчати в Україні та викидати іноземцям це у світ? Може, вам є що сказати прямо?», - ставить питання у порожнечу пані Безугла.

Дуже показово, що ні Банкова, ні фракція «Слуга народу» не коментують її скандальні пасажі у критичному ключі, мовляв, у нас демократія і кожен має право озвучувати свою позицію. Більше того, вчора речник Руслан Стефанчук та радник голови ОП Подоляк спростували наявність конфлікту по лінії Банкова-Генштаб. Однак Подоляк, зазначимо, в ефірі однієї з радіостанцій, випадково чи ні, але обмовився, що перед публікацією своєї авторської колонки в The Economist про глухий кут на фронті Залужному таки слід, умовно кажучи, звірити годинник із президентом, «бо він його підлеглий». Тобто як би не намагалися спікери Банкової на тлі повного мовчання Валерія Залужного (його позиція цілком виправдана з багатьох причин), заперечувати наявність конфлікту, його метастази видно неозброєним оком. Очевидно, що жирну крапку у цій історії міг би поставити безпосередній керівник головкома – президент. Проте більш ніж балакучий гарант української Конституції, який, як правило, миттєво реагує на різні резонансні процеси в інфосфері, вдає, що не помічає бурхливого обговорення у ЗМІ та суспільстві цього кейсу. І, що цілком природно, мовчання Володимира Зеленського відкриває широке поле для різноманітних інтерпретацій.

«Чи змінить можливе рішення про відставку Залужного ситуацію на фронті? Навряд чи. Нинішні проблеми у бойових діях з російськими військами пов'язані не з особистістю Головнокомандувача ЗСУ, а з величезною нестачею ресурсів, у тому числі бійців на фронті. І якщо Залужного звільнять, а ситуація на фронті не покращає (що цілком імовірно), то багато хто в Україні скаже, що це наслідок звільнення Залужного. Також цілком зрозуміло, кого в цьому звинувачуватимуть. Але найбільша загроза – різке посилення політичних протиріч і в Збройних силах, і в українському суспільстві. Наразі абсолютна більшість українців підтримують одночасно і Зеленського та Залужного. Звільнення Залужного спровокує емоційний дисонанс для багатьох громадян. Кого звинувачуватимуть, кого виправдовуватимуть, важко буде підтримувати одночасно обох. Навряд чи це позитивно вплине на нашу згуртованість у боротьбі із зовнішнім ворогом. І це я дуже м'яко формулюю. Негативні наслідки можуть виникнути і щодо України наших міжнародних партнерів. З'являться і суто політичні ризики для президента Зеленського. Звільнення Залужного автоматично зробить його центром концентрації та об'єднання для всіх, хто не тільки не задоволений діями нинішньої влади, а й незадоволений звільненням Залужного. І таких буде чимало. І сам Залужний, який зараз сконцентрований на військових справах, може у разі свого звільнення проявити себе і в політичній сфері. І багато хто його до цього закликатиме. Якщо Залужний розпочне свою власну політичну діяльність та почне формувати політичну команду, тоді у президента Зеленського з'явиться потужний конкурент, якого сьогодні немає. Тобто такі «доброзичливці», як Мар'яна Безугла, фактично пропонують перевести Залужного із суто військової на політичну орбіту, і цим створити реальну політичну альтернативу Зеленському», - зазначає політолог Володимир Фесенко.

Наголосивши, що зараз абсолютна більшість українців виступають проти виборів під час війни, експерт резюмував: «Але у разі звільнення Залужного ця ситуація може змінитися. Симпатики Залужного, а їх буде чимало, напевно, почнуть активно та публічно виступати за проведення чергових президентських, а також відкладених парламентських виборів. Це стане додатковим чинником посилення внутрішньополітичної турбулентності».

«Захід уміло масажує «політичне тіло» президента України Зеленського. З одного боку, західною пресою активно розігріваються сюжети та вкидаються чутки про загострення особистих та політичних відносин між президентом Зеленським та популярним генералом Залужним. З іншого боку, Захід починає активно моделювати складні відносини між Зеленським та його вічним фаворитом Єрмаком. Відомий рейтинг Politiko показав, що Захід визначив для себе які ролі в Україні та світі виконують Зеленський (найкращий мрійник року) та Єрмак (потужний політик - сильніший за Ердогана). Але все має бути навпаки - Єрмак повинен обслуговувати і розважати, а Зеленський має бути суворим реалістом, вміло діяти, а не просто обурюватися або мріяти. Тим більше, під час війни», - каже політолог Віктор Небоженко.

У свою чергу, його колега з експертного цеху Олександр Кочетков робить наступний акцент: «Зима принесла не лише туман та сильні опади. Політичний простір теж поринув у туман, бо лунає безліч заяв, припущень, вкидів та всього іншого, що покликане відволікти від тверезого аналізу того, що відбувається, і, відповідно, на те, що чекає на Україну. Президент публічно спростовує можливість виборів, а його найближче оточення до виборів готується. А чим іншим, як не передвиборчою підготовкою, є спроби забрати з політичного поля потенційних конкурентів Володимира Зеленського? Олексій Арестович уже має кримінальну справу, незабаром з'ясується, що він російський шпигун і разом із Олександром Дубінським готував замахи на керівництво України. Якщо вибори таки будуть, то не здивуюся, що буде розкрито ще одного активного члена цієї шпигунської мережі – Валерія Залужного, який особисто змусив керівників областей та силових структур півдня країни (призначених ОП) здати територію ворогові без бою. І теж постійно щось думав проти Банкової. Зрозуміло, всі ці політичні розклади можуть істотно зашкодити подіям на фронті. Однак Росія здатна помітно посилити атаки не раніше за весну. Щодо посилення атакуючих можливостей ЗСУ взагалі прогнозувати важко. Але сподіватимемося. А що нам ще залишається, якщо ми готові віддати долю – свою та країни у чужі руки?».

Читайте також: Зеленський не впевнений, що Україну приймуть до НАТО