Катерина Коверзнєва: «Починати потрібно з вирішення тих питань, які стосуються безпеки життєдіяльності кожного»

Місцеві вибори вперше набувають в Україні такого великого значення після реформи децентралізації. В об’єднаних територіальних громадах по всій країні розгорнулася не на жарт передвиборна боротьба, яку донедавна ми бачили лише на виборах до Верховної Ради. Кандидат у депутати Немішаївської ОТГ від партії «Слуга Народу» Катерина Коверзнєва переконана, що на цих виборах є небезпека закріплення при владі місцевих кланів, яким цілком до снаги протягнути своїх людей до списків будь-яких партій, причому інколи ці політичні сили навіть є антагоністами. Про це, а також про інші нюанси місцевих виборів і про потреби мешканців громади на Київщині піде мова в інтерв’ю з представницею громадського сектору Катериною Коверзнєвою.

– Катерино, розкажіть про себе та про причини того, чому ви вирішили балотуватися до Немішаївської ОТГ.

– Я закінчила Інститут міжнародних відносин. Володію вільно чотирма мовами. Працювала в агентстві «УНІАН», «Робітничій газеті». В Національному університеті оборони України як науковий співробітник брала участь у тестуванні українських миротворців, що вирушали до миротворчих місій ООН. Брала участь у конкурсі на здобуття посади мовного омбудсмена. Як волонтер захищала від рейдерських атак і намагань ліквідувати спеціальну школу-інтернат № 16 у Святошині. Беру участь у громадському русі, спрямованому на захист українського природного дива – озера Світязь. Довгий час уже живу в Немішаєвому.

У мене є не тільки освіта й досвід, але й бажання займатися удосконаленням інклюзивної освіти, розширенням можливостей для людей з особливими потребами. Через різні регіональні та загальнодержавні програми можна добитися фінансування освітніх, медичних, спортивних і культурних проєктів, дуже потрібних для нашої громади. Через Державний фонд регіонального розвитку можна реалізувати такі амбітні справи, як-от, скажімо, ремонт і модернізацію як приміщень, так і обладнання в Немішаївській лікарні. На конкурс проєктів регіонального розвитку можна подати будь-який проєкт. Заковика лише в тому, наскільки він буде актуальний, грамотний і наскільки одностайною буде владна команда в ОТГ щодо його підтримки.

Насправді в питанні децентралізації і розширенні прав місцевого самоврядування Україна не вигадує нічого нового, а лише повторює європейський досвід. А те, як живуть люди в регіонах у Європейському Союзі я бачила на власні очі, коли навчалася в Німеччині. Щодня я їздила громадським транспортом за 30 кілометрів від Роммерскірхена до університету ім. Гайнріха Гайне в Дюссельдорфі. Відстань майже така сама, як від Немішаєвого до Києва, але в нас, на відміну від Німеччини, така поїздка громадським транспортом, тобто електричкою, часто пов’язана з запізненнями, тіснявою, або з іншими виявами дискомфорту: спекою, холодом, поганими запахами, відсутністю туалету і под.

– Розкажіть про участь у конкурсі на посаду мовного омбудсмена. Чи могли вас обрати на цю посаду?

– Невеликий шанс був (сміється. – Ред.), ну, може, відсотків два. По-перше, фаворитами на конкурсі були два досвідчені й розумні політики, екснардепи Євген Рибчинський і Тарас Кремінь. До того ж, обидва сини відомих українських поетів: Юрія Рибчинського, Героя України, та Дмитра Кременя, лауреата Шевченківської премії. А по-друге, в моїй програмі йшлося про незручні для багатьох речі. Про те, що весь період незалежності України олігархи через підконтрольні ЗМІ провадили русифікаційні процеси. Я стверджувала, що в медіа-просторі до цих пір поширюється нісенітниця, яку придумав професор-компрадор Іван Білодід, про так звану природну двомовність української нації... Так, звичайно, шансів було дуже мало.

– Ви висунули ідею про запровадження в Немішаївській ОТГ посад так званих «сміттєвих детективів». Поясніть, що це таке.

– Я вже казала, що в питанні децентралізації ми повторюємо країни Європи. Ідея про «сміттєвих детективів» у мене виникла 2 вересня цього року, коли після обіду в 30-градусну спеку приблизно в районі вулиці Пушкіна в Немішаєвому відразу в декількох місцях підпалили сміття. Немішаївська ОТГ абсолютно спроможна зробити експеримент і запровадити посаду «сміттєвого детектива», в обов'язки якого б входила фіксація як правопорушників, так і фактів скидання побутових відходів у невстановлених місцях і, мабуть, найголовніше, – фіксація правопорушників, які спалюють сміття. Щоб жителі ОТГ знали, що існує велика ймовірність, що за свої злочини проти екології краю та здоров’я оточуючих вони будуть покарані. На офіційному сайті ОТГ варто створити реєстр правопорушників, щоб люди знали, що до них уже є підсилена увага з боку місцевої влади. Треба вже нарешті перейти від балачок до конкретних дій.

Є ще один цікавий аспект цієї проблеми. До кінця 2020 року дільничних інспекторів в Україні мають замінити поліцейські офіцери громади. Такий поліцейський офіцер має перебувати в громаді 98% свого часу: жити в громаді, працювати, спілкуватися з людьми. Він буде займатися превенцією правопорушень у цій громаді і розслідувати дрібні злочини, ті, які не потребують залучення слідчо-оперативних підрозділів. Різниця між дільничними інспекторами й офіцерами громади полягатиме в тому, що контролюватиме ефективність останніх та платитиме їм за роботу і громада, і Нацполіція. Тобто активні жителі ОТГ зможуть поставити офіцеру конкретне завдання, яке їх хвилює. І тут уже нікуди не дінешся: треба виконувати, бо громада фінансує його діяльність. Від співпраці жителів з офіцером громади також залежатиме оцінка його діяльності. А від оцінки залежатиме, чи буде він працювати далі в громаді, чи ні. Я вважаю, що це цікавий експеримент, і про нього треба більше розповідати людям, щоб вони знали про свої додаткові можливості впливу на покращення життя в рідному селищі.

– Які у вас є пункти в програмі, що відрізняють вас від інших кандидатів?

– По-перше, я не вважаю, що варто обіцяти проведення капітальних ремонтів будинків і прокладання доріг. Завищені очікування людей на фоні шквалу балаканини, непідтверджених обіцянок, пустопорожніх розмов кандидатів і претендентів на посаду голови ОТГ породять після виборів апатію та зневіру. В бюджеті ОТГ, цілком можливо, не вистачить на велику інфраструктурну модернізацію коштів. Отже, доведеться звертатися до центру. Щоб отримати гроші, треба принаймні компетентно скласти проєкт. От якраз у цьому нова влада і має виявити свій хист: у питанні залучення додаткового фінансування.

По-друге, знову ж таки, треба вивчати і чужий, і вітчизняний досвід. Пропоную починати з вирішення тих питань, які стосуються безпеки життєдіяльності кожного. Чим ми дихаємо? Що ми п’ємо? Стосовно спалювання сміття я вже казала. Також дуже важливо забезпечити жителів ОТГ водою прийнятної якості. Як відомо, якість води на Київщині не така, як у країнах ЄС. Жорсткість води в наших кранах майже в 4,5 рази вища за показники ЄС – при нормі 1,2 ммоль/літр у країнах Європи у водопровідної води в нашому регіоні цей показник становить пересічно 5,2 ммоль/літр.

У столиці України вже почали встановлювати фільтри для очищення води в дитячих садках і школах. Точаться активні дискусії про встановлення таких фільтрів у багатоквартирних будинках. Думаю, Немішаївській ОТГ слід почати спершу із забезпечення якісною питною водою наших дітей. А потім, за наявності ресурсів, поширити цю програму на багатоквартирні будинки. І це цілком реально!

– Президент Володимир Зеленський продовжив реформу децентралізації, підписавши днями закон про невтручання районів до бюджетів громад. Які це конкретні зміни принесе громадам?

– Закон вступив у силу на свято Покрови, а починає діяти з 1 січня 2021 року. У ньому прописано, що територіальні громади будуть незалежними: органи влади районного рівня не матимуть на них ані адміністративного, ані фінансового впливу. За бюджетом Немішаївської ОТГ закріпиться 60% від податку з доходів фізичних осіб. Отже, бюджет громади однозначно виросте. Більше коштів можна буде витратити на вирішення проблем наших населених пунктів. Знаючи це, щоб очолити фінансовий потік, на вибори формується місцевий клан, побудований на непотизмі. Тобто на кумівстві і особистих знайомствах. Це прямий шлях до майбутньої корупції.

– Як ви оцінюєте якість команди від «Слуги Народу» на виборах Немішаївської ОТГ?

– Адекватні люди, яких об’єднує спільне прагнення до розвитку громади, здорове бажання виявити себе, амбіції до професійного зростання, а не кумівство та корупційні зв’язки. Кожен із них є успішною людиною. Кандидат на посаду голови ОТГ Володимир Ілліч Альохін є найбільш професійно підготованим до такої діяльності. Розуміючи це, зараз його поливають брудом усі опоненти, використовуючи всі можливі способи. Рівень такої «дискусії» переважно є примітивною дискредитацією на кшталт образливих написів на асфальті. 

– У простих людей виникає одне питання: «Нащо вам те депутатство, бо в депутати йдуть ті, хто хочуть вибити собі земельні ділянки». Чи є у вас особисте зацікавлення стати депутатом Немішаївської ОТГ?

– Ті, хто раніше йшов у депутати для отримання земельних ділянок, очевидно, вже їх отримали. У моєї сім’ї, звісно, є приватна власність. І це попри те, що мій чоловік, один із найбільш оригінальних сучасних українських письменників, походить із родини репресованих злочинним окупаційним більшовицьким режимом. 

Ясна річ, земельні ділянки мають отримувати ті, кому вони належать по закону. Я ж, як мати особливої дитини, переймаюся зовсім іншим. А саме тим, що в нас на території ОТГ немає дієвого реабілітаційного центру для дітей із особливими освітніми потребами, людей з інвалідністю, ветеранів російсько-української війни. 

Мені можуть заперечити, мовляв, є Інклюзивно-ресурсний центр на базі школи №2 в Немішаєвому… Але ж він не вирішує всіх проблем. У цьому центрі не проводять заняття, навіть ті, які можуть проводити, маючи сучасне обладнання. У ньому немає реабілітолога. Заявлено про брак кадрів, через що на цей момент можуть проводити лише діагностику дітей. Як мати особливої дитини я скористалася послугами ІРЦ лише один раз задля обстеження. Потрапити туди на заняття, або отримати повноцінне медичне обстеження, звісно, неможливо. Принаймні мені не вдалося. Більшість людей потреби особливих дітей не турбують. Але ті сім’ї, які мають такі проблеми, – залишаються з ними сам-на-сам. У Києві є кілька центрів, куди можна звернутися, проте всіх зацікавлених вони охопити не можуть, а ті, що проживають у нашій громаді, не завжди мають можливість фізично туди потрапити. Я прагну створити такий центр у нашій громаді, аби допомогти всім дітям і батькам, які того потребують.

Розмовляв Максим Книш