Головного популіста «Нафтогазу» пророкують на посаду міністра енергетики

Як стало відомо з поінформованих джерел, колишнього виконавчого директора НАК «Нафтогаз» Юрія Вітренка розглядають як кандидата на посаду міністра енергетики.

Колишній виконавчий директор НАК «Нафтогаз», який позиціонує себе як захисник національних інтересів України на світових енергетичних ринках, виявився на ділі амбітним «політиком», який приписує собі успіхи колективної роботи і перекладає невдачі на партнерів. Як заявляє сам Вітренко, на своїй посаді в 2017-2018 роках він разом з командою виграв арбітраж з «Газпромом» - судовий спір між «Газпромом» і «Нафтогазом» про перегляд газових контрактів між країнами. Тоді Росія вимагала від України погасити $ 11 млрд боргу за газ, але суд програла. Однак на ділі ефективність Вітренко не знайшла підтвердження, пропорційного заявленій кількості медіа-повідомлень про успіхи.

Транзит газу

Юрій Вітренко, будучи радником голови правління НАК «Нафтогаз України» Євгена Бакуліна в 2007 році, в піку тодішньому керівнику департаменту ціноутворення «Нафтогазу» Андрію Коболєва заявив, що врятує державну компанію від банкрутства перед міжнародними кредиторами шляхом підвищення для «Газпрому» ставки транзиту за газ від $ 5 до $ 9 за 1000 куб.м на 100 кілометрів. Чисту вигоду від ставки 9,5 доларів за 1000 кубометрів на 100 кілометрів Вітренко визначав в 2 мільярди доларів. Однак, в дійсності після переговорів в січні 2018 року ставка була підвищена усього до $ 1,7.

У матеріалі для "Дзеркала тижня" в січні 2008 року Вітренко обгрунтовував свої розрахунки тим, що вартість боргових зобов'язань (євробондів і двосторонніх кредитів) для "Нафтогазу" з 2004 року постійно зростала. Ринкова вартість боргових зобов'язань "Нафтогазу" зросла до 20% в 2008 році проти 14,25% в 2007 році. При цьому ставка вартості капіталу в 2007 році в середньому становила 16%. Під час "благополучного десятиліття" 2000-х, коли на світових ринках українські виробники металу отримували високі прибутки, тільки одне подорожчання металопродукції на 140% в 2003-2004 роках "тягнуло" за собою підвищення транзитних ставок на 50%. У підсумку в 2008 році в ціну за переговорний провал вже звільнений на той час Вітренко поклав на колишнього главу НАК «Нафтогаз» Олега Дубину.

Подібна історія повторилася і в 2019 році, коли на переговорах з «Газпромом» очолювана Вітренком українська команда «пробачила» російському монополісту позов на 12,2 млрд доларів в обмін на п'ятирічний контракт до 2024 року.

«Збільшення видобутку»

Програма з видобутку блакитного палива «Україна 20/20» виявилася невиконаною. Якщо в 2018 році видобуток газу склав 15,5 млрд куб. м, то в 2019 році він не дотягнув і цього показника, завмерши на позначці 14,9 млрд куб.м. замість запланованих 18,2 млрд куб.м. Яка частка відповідальності за зрив програми лежить на Вітренку, а яка на несприятливій світовій кон'юнктурі, викликаній глобальним економічним спадом і падінням цін на вуглеводні, залишається питанням.

Слід зазначити, що нинішній команді вдалося зупинити падіння: за 9 місяців видобуток склав 10 млрд куб.м - майже стільки ж, скільки в 2019 році (різниця 0,5%). Однак цей факт не знімає відповідальності з Вітренка, в результаті бездіяльності якого рішення уряду з розробки шельфу було отримано тільки в цьому році, і компанія тільки зараз наблизилася до підписання угод про розподіл продукції (УРП) по чотирьох ділянках.

При цьому відзначимо, що приватний видобуток газу в Україні, згідно зі звітом НБУ, зріс на 18%.

У серпні 2019 року в інтерв'ю «Економічній правді» Вітренко вказав на заковики з нарощуванням обсягів видобутку своєю підлеглої позицією в переговорах між колишнім главою «Укргазвидобування» (2015-2019) Олегом Прохоренком і іноземними членами Наглядової ради директорів «Нафтогазу».

«Переговорні позиції узгоджувалися правлінням і Наглядовою радою "Нафтогазу" в той момент, коли він складався з трьох британських джентльменів, які працювали у найкращих світових нафтогазових компаніях протягом десятків років», - зазначав Вітренко, представляючи себе координатором, а не керівником програми «Україна 20 / 20».

Все вищевикладене дозволяє зробити висновки, що головна мета пана Вітренка - це позиціонування в публічному полі і подальша капіталізація власного реноме для політичної роботи. Реальних персональних успішних управлінських прикладів роботи пан Вітренко продемонструвати не може.

Фото: Юрій Вітренко, "Страна"