Французькі письменники зажадали прибрати в Парижі англійські написи

Існують дві версії з приводу того, як французи ставляться до англійської мови у побуті. Згідно з першою версією, вони викорінюють її, де це тільки можливо. Згідно з другою версією – все це вигадки, а насправді французи, особливо молоді, до англійської мови цілком лояльні – особливо якщо врахувати, що десятки тисяч молодих жителів Франції щорічно переїжджають до Лондона, щоб знайти там роботу. 

Утім вірні обидві версії: і та, згідно з якою французи до англійської мови цілком терпимі, і та, що говорить про непримиренну боротьбу у Франції з англіцизмами. Просто в першому випадку мова йде про молодь, а в другому – про літературне середовище, і насамперед письменників. Ось і зараз, як пише The Gardian, близько сотні з них, включаючи лауреатів найпрестижнішої у Франції літературної премії – Гонкурівської, підписали обурливого листа на адресу організаторів Паризького книжкового салону.

Салон, один із найбільших європейських книжкових ярмарків, традиційно проходить у березні, але вже зараз функціонує його сайт, на якому в розділі, призначеному для молодого читача, були названі по-англійськи рубрики. Незважаючи навіть на те, що ці слова є сленговими виразами, такими, скажімо, як Book Quiz, поширеними у всьому світі саме англійською мовою, французькі письменники визнали, що на Паризькому книжковому салоні їм не місце. 

Вони навіть назвали їх, згідно з відомою приказкою, тією соломинкою, яка зламає хребет верблюдові. І вжили слова ще більш жорсткі, такі як «агресія», «образа» і «акт культурної злочинності». При цьому вони нагадали, що, незважаючи на поширеність англійської мови по всьому світу, французькою у світі говорять майже 300 млн людей.

Мають вони рацію чи ні – вирішувати самим французам. Справедливості заради додамо, що письменники з колишніх французьких колоній, наприклад Сенегалу, де le français залишається офіційною мовою, вважають, що сенегальський варіант французької відрізняється від того, на якому говорять і пишуть в колишній метрополії. Тобто і в цьому випадку експансія тієї чи іншої чужої мови (і в даному випадку – вже як раз французької) сприймається інтелектуалами будь-якої країни як явище, котре не можна пускати на самоплив.