Фільм жахів "Крик 6", що вийшов в український прокат, розчарував - як і Дженна Ортега, що зіграла в ньому

Про Дженну Ортега, яка після глобального успіху в ролі Уенсдей стала причиною рекордних для франшизи "Крик" дебютних касових зборів, читайте наприкінці цієї рецензії. Спочатку – про сам фільм.

Ще у рецензії на попередній, п'ятий, "Крик" (у якому. до речі, теж грала Ортега, тільки тоді її там ніхто не помітив) ми писали, що "батько" франшизи покійний Вес Крейвен був не просто найкращим в історії кіно режисером фільмів жахів, а й новатором - винахідником нових прийомів кінооповідання. Так. коли у нього герої першої стрічки "Крик" обговорювали, як їм поводитися, щоб убезпечитися від убивці, і при цьому посилалися на стандартні сюжетні прийоми фільмів жахів, таке екранне "хорор-кінознавство" тоді виглядало свіжо. Однак все добре в міру - і коли тим самим займалися герої вже п'ятого за рахунком і знятого без Крейвена "Крика", причому робили це в занудних кінотермінах, це було вже не свіжо, а нудно.

У шостому "Кріку" це, на жаль, виглядає ще нудніше, оскільки його автори начебто забувають, що глядачі їх фільму. на відміну від деяких його героїв, не навчаються на кінознавчому факультеті, і змушують своїх персонажів обговорювати прийоми не просто фільмів жахів, а їх франшиз загалом. Крім того, велика частина сюжетних зв'язків між багаточисельними героями (чесно кажучи - практично всі) шостого "Крику" незрозуміла тим, хто не дивився, як мінімум, п'ятий, а ще краще - всі попередні.

Своєрідний апофеоз усіх цих "ляпів" настає під кінець першої години перегляду, коли герої шостого "Крику" потрапляють у покинутий кінотеатр, з якого фанати "Удару ножем" (аналог "Крику" у фільмі) зробили музей цієї вигаданої франшизи з безліччю експонатів. Тут вже й у реальних глядачів реального фільму починає виникати питання, прийшли вони до кінотеатру чи до віртуального "музею в музеї".

Найкращі епізоди в шостому "Крику" - там, де його творці раптом згадують про глядачів і, ніби схаменувшись, що вони зараз може заснути від нудьги, виводять на екран сцену чергового вбивства. Ось тут на екрані відразу з'являється і кров, і крики жаху (можливо – щоб розбудити тих у залі, хто таки заснув), і якась енергетика.

Що стосується Дженни Ортега, то, на жаль, нічим видатним вона не блиснула. Тут можна згадати недовгу, на жаль, біографію знаменитої та скандальної колись, а нині покійної (алкоголь та наркотики – у цьому плані ми Дженну з нею ніяк не ототожнюємо) актриси Марії Шнайдер. У молодого режисера Бернардо Бертолуччі в "Останньому танго в Парижі" Шнайдер виглядала на екрані як манекен, а через кілька років у геніального Мікеланджело Антоніоні у фільмі "Професія: Репортер" - як чудова актриса, хоча навряд чи за цей час змінилася у професії.

Отже, доводиться припустити, що головна частка акторського успіху Дженни в "Уенсдей" - заслуга не її, а знаменитого майже так само, як Антоніоні, режисера Тіма Бертона. Втім, Ортега - акторка молода, тож поживемо - побачимо.

Фото: Pinterest