Друга серія восьмого сезону «Ігри престолів» виявилась зовсім не схожою на попередні епізоди

Філософська течія під назвою «екзистенціалізм» панувала в європейських умах з 40-х по кінець 60-х років минулого століття, причому панувала безроздільно, отримавши в літературі і театрі навіть більш чітке вираження, ніж безпосередньо в філософських трактатах. Недарма двом головним її виразникам, Альберу Камю і Жан-Полю Сартру було присуджено Нобелівську премію з літератури з інтервалом всього сім років - відповідно, в 1957-му і 1964-му роках. (До речі, Сартр від премії відмовився).

Обидва цих письменника були представниками так званої «французької гілки» екзистенціалізму, яка народилася в роки другої світової війни за часів окупації Франції. Саме ця обставина і сформулювала головну тезу «філософії життя», як ще називають екзистенціалізм - неважливий результат (в кінці кінців, все люди смертні), навіть, поразка, важливо те, що ти робиш на шляху до нього.

Особливо чітко це було виражено у Сартра, і сценарій другої серії восьмого сезону «Ігри престолів» нібито написаний ним. У Вінтерфелле, що чекає приходу армії Білих ходоків, яка з'являється в фіналі серії, майже всі впевнені в неминучому програші битви. Але мова не про це, а про те, щоб битися до кінця, а там вже хай буде, що буде.

Екзистенціалісти називали такі моменти «граничною ситуацією», образно порівнюючи їх з віконцем, в якому крізь пелену буденності людина раптом бачить несподівано для самої себе справжню суть життя. Ось так, наприклад, Бран Старк, чого не чекав ні він сам, ні глядачі серіалу, раптом зустрічається з Джеймі Ланністера, який виштовхнул його на самому початку першого сезону з вікна кріпосної вежі - і нікому не розповідає про те, що тоді сталося.

Не розповідає тому, що, по-перше, обидва вони стали іншими людьми, а. по-друге, зараз, через роки після цієї події, перед обличчям можливої загибелі Вінтерфелла і всіх його мешканців від Білих ходоків, це не має значення. Важлива тільки ось ця, можливо, остання для них ніч битви, в якій вони двоє виступають на одному боці. І фентезійна сага раптом перетворюється в сувору екзистенціальну драму

Олег Васильєв, Lenta.UA

Заставне фото: Twitter