Документальний фільм про війну на Донбасі ступив до безсмертя

Американська кіноакадемія оголосила претендентів на премію «Оскар» в дев'яти категоріях. Серед них - номінація "кращий документальний фільм", в яку серед п'ятнадцяти інших претендентів включена кінострічка «Віддалений гавкіт собак». У ній майже півтори години показують, як живуть в селі Гнутове, яке адміністративно входить до складу Маріуполя і знаходиться всього в одному кілометрі від лінії розмежування, десятирічний хлопчик Олежко, його сім'я і друзі. 

По суті, це фільм про війну, побачену очима дітей, які сприймають її інакше, ніж дорослі. Адже для дітей кілька військових років - настільки велика частина усього їхнього життя, що вони сприймають її як даність. У фільмі є епізод, коли військові приходять в школу пояснити дітям про те, як треба бути обережним - і тут дітвора починає розповідати їм у відповідь, що знає про міни. Чи не з книжок - з реального життя. 

Данський режисер Симон Вільмонт вів зйомки близько півтора року, що стало можливим, в числі іншого, завдяки підтримці кінематографічних відомств кількох країн. Світовим прокатом і просуванням стрічки теж займалася солідна міжнародна компанія. Всі ці фактори плюс приголомшлива душа глядачів фактура фільму призвели до того, що творці «Віддаленого гавкоту собак» вже, напевно, перестали вважати кількість призів, отриманих ними на міжнародних кінофестивалях.

Але «Оскар» - це зовсім інша справа. Якщо брати дані по художнім фільмам, то за останні роки у кінострічок, номінованих на «Оскара» за кращий фільм, 39,9% касових зборів припадали після оголошення про це. А 3,5% касових зборів фільмів, номінованих на «Оскара», але не отримали його, довелося вже на період після оголошення переможця. Тобто церемонія зіграла роль рекламного ролика також і для них. 

Для документальних фільмів такі підрахунки не проводилися, та й для них фінансовий фактор менш важливий. Але наведені вище цифри можна екстраполювати і на них - в тому сенсі, що вони показують, наскільки зростає глядацький інтерес до фільму після того, як він увійшов в число номінантів на "Оскара". Тим більше це важливо для документального кіно, у якого промоушн спочатку слабше, ніж у художнього.

Та й винесені в заголовок слова про «крок у безсмертя» - не художнє перебільшення. Скільки б престижних премій не отримав документальний фільм на фестивалях, ніхто, крім фахівців, не буде копатися через кілька років в цих нагородних списках. А ось дані про переможців і номінантів «Оскара» в різні роки завжди цікавлять найширшого глядача. 

Що стосується перебувала серед дев'яти оголошених категорій номінації «кращий фільм іноземною мовою», то вона заслуговує на окрему розмову. Відзначимо тільки, що, до неї очікувано увійшов фільм польсько-британського режисера «Холодна війна» Павла Павліковського, про який Lenta.UA днями докладно писала.