Додому — поки живий: скільки ще протримаються путінські «визволителі»

19 днів ряду Україна стримує багатотисячну навалу хваленого російського війська. Оприлюднені недавно ЗСУ документи захоплених у полон солдатів Російської Федерації вказують на те, що операція з окупації сусідньої країни мала закінчитися за лічені години, але ці плани Кремля, як відомо, зазнали нищівного фіаско. Водночас, питання про те, скільки ще можуть тривати воєнні дії, як і раніше, залишається актуальним.

Минулого вікенду президент Володимир Зеленський вперше назвав кількість військових, які загинули з часу нападу Росії. За його даними, своїм життям за боротьбу з російськими окупантами заплатили 1300 українських воїнів, тоді як кількість вбитих на нашій землі ворогів перевищила позначку дванадцять тисяч. Тобто калькуляція дуже проста: один до десяти. Однак російський режим продовжує пускати пилюку в очі тамтешньому населенню, замовчуючи реальну летальну статистику.

Читайте також: Ракети як зброя терору: як Путін повторює помилки Гітлера

З моменту старту путінської «спецоперації», а це, нагадаємо, 24 лютого, про кількість загиблих російських військових у Кремлі говорили лише одного разу, і називали число трохи більш ніж 450 солдатів. Втім, переважній більшості жителів РФ подібні казки, про що свідчить нова соціологія, «заходять». Більше того, мешканців країни-агресора, від божевілля якої сахається весь цивілізований світ, непокоїть не кровопролитна війна, а відсутність на полицях звичних продуктів із «проклятого» Заходу. Втім, чому дивуватися якомусь дядькові Вані з Рязані, якщо навіть той прошарок росіян, який за логікою, мав би розуміти, який величезний казан цинізму заварила їхня влада, плаче аж ніяк не через загиблих на чужій землі співвітчизників, а про закрите Instagram та інших соцмережах…

Як заявив учора президент Зеленський, більшість російських військових взагалі не знають, куди вони приїхали, бо «ним надули на думку своєю інформаційною політикою, що ми тут якісь нацисти». За словами нинішнього господаря Банкової, на сьогоднішній день близько 600 росіян перебувають в українському полоні і багатьом з них, що дуже показово, всього 18-20 років. Тобто, як бачимо, бункерному мешканцю, в чиїй неадекватності, схоже, вже не сумнівається ніхто у світі, однаково «фіолетово» - вбивати українських немовлят, що тільки-но побачили світ, бомблячи пологові будинки або ж відправляти на смерть як гарматне м'ясо російських підлітків.

Незважаючи на всі жахи – індивідуальні та загальнонаціональні, які за 19 днів путінського вторгнення пережила Україна – Володимир Зеленський буквально у кожному своєму публічному спічі наголошує на необхідності переговорів із російським президентом. Давеча Зе заявив, що рандеву може відбутися в Єрусалимі, а посередником виступить ізраїльський прем'єр Нафталі Беннет.

З урахуванням того, що Путін, м'яко кажучи, не поспішає залишати свій бункер, розмова, на якій невпинно наполягає український президент, відбудеться явно не найближчими днями.

Проблема в тому, що в російсько-українській війні Ізраїль намагається максимально лавірувати, відмовляючись надавати Києву озброєння. Та й антиросійські санкції ізраїльтян на тлі аналогічних механізмів колективного Заходу є, м'яко кажучи, недостатніми.

Крім того, в іноземну пресу просочилася інформація про те, що в ході телефонної розмови ізраїльського прем'єра з гарантом української Конституції, Беннет нібито порекомендував Зеленському прийняти всі пропозиції (насправді — шалені за формою та змістом ультиматуми — ред.) Путіна, «щоб уникнути подальшого кровопролиття».

The Jerusalem Post, посилаючись, що примітно, на чиновника з нашого уряду, процитувало Беннета, який звертається до Зе: «На вашому місці я б подумав про життя своїх людей і прийняв ці пропозиції (Кремля – ред.)».

Зеленський, наголосивши, що почув позицію співрозмовника, нібито навідріз відмовився дотримуватися його поради, зазначивши у розмові з керівництвом ОП наступне: «Беннет фактично сказав нам здатися, але ми не збираємося цього робити».

У канцелярії ізраїльського прем'єр-міністра вже спростували це повідомлення, заявивши, що Нафталі Бенет не давав Володимиру Зеленському жодних рекомендацій і не збирається це робити надалі.

Як би там не було, але офіційний Київ за всіх очевидних та завуальованих «ні», тим не менш, робить ставку на посередницькі послуги нинішнього керівництва Землі обітованою. За непідтвердженою поки що офіційною інформацією, вже завтра Євген Корнійчук, посол України в Ізраїлі, до речі, колишній нардеп ВР від політсили Юлії Тимошенко зустрінеться з головою Кнесета Міккі Леві. Як кажуть у кулуарах, предметом розмови вітчизняного дипломата із ізраїльським спікером стане організація виступу Зеленського на пленумі Кнесета за допомогою Zoom.

Втім, на Банковій, зважаючи на все, за всієї компліментарної риторики на адресу тамтешнього керівництва, не вірять, що такий захід вдасться провести, тому готують запасні «аеродроми». Зокрема, якщо Зе не дадуть виступити у парламенті, то розглядається ще два варіанти: виступ у національному меморіалі Яд ва-Шем у Єрусалимі або на площі Біма у Тель-Авіві. До речі, мер Тель-Авіва Рон Хульдаї недавно підтвердив, що готовий всіляко допомогти в організаційному плані.

Політексперти здебільшого схвалюють тактику Банкової, яка все частіше апелює не до лідерів тих чи інших держав, а до пересічних громадян, проте дуже скептично оцінюють бажання Зеленського переговорити «віч-на-віч» з президентом Росії.

Побоювання пояснюються насамперед тим, що будь-яка інша країна світу на тлі очевидних втрат та провалів у військовому плануванні вже починала б переговори з противником про завершення війни та виведення військ. Проте Кремль не поспішає це робити, і причина, як вважають профільні фахівці, полягає в тому, що зараз бойові дії продовжуються не з точки зору військово-політичних інтересів Росії, а лише в особистих інтересах Путіна, і в цьому полягає ключова складність завершення озброєного конфлікту.

«Я вважаю, що війна може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. Залежно від того, як складатиметься ситуація», - зазначає екс-заступник начальника Генштабу ЗСУ, генерал-лейтенант Ігор Романенко. За його словами, зараз Росія стягує резерви і готує другу вирішальну наступальну операцію в Україні та від її успіху чи провалу багато в чому залежатиме подальша течія подій. «Сьогодні, за великим рахунком, йдеться лише про те, як переконати одну людину, яка має свій приватний інтерес, просто знищити сусідню країну», - резюмує Романенко.

У свою чергу, відомий журналіст-розслідувач Bellingcat Христо Грозєв вважає, що Кремль спробує «заморозити» війну, розв'язану проти України: «Боюсь, що незабаром настане період, коли стане незрозуміло чи закінчилася війна, але кровопролиття більше не буде. Я думаю, що ми вже наближаємось до цього, і це питання тижня – максимум десять днів. Позиція Росії слабшає і вони це розуміють. Їм буде вигідніше не називати війну закінченою, бо їм треба буде зізнатися, що вона втрачена, але зупинити її на якомусь законсервованому етапі».

Не поділяють думку Грозєва у високих владних кабінетах. Так, секретар Ради безпеки Олексій Данилов заявив, що Путін, як би складно йому не було, оголосить про закінчення війни, «коли всім стане точно зрозумілою кількість загиблих в Україні російських військових».

"Перемога буде за нами. Це – нові прогнози розвідувальної спільноти США. Чи буде складно? Так, тому що не варто недооцінювати ворога, але ми все одно переможемо», - сказав пан Данилов.

До речі, Z, під знаком якої проходить путінська спецоперація - це остання літера в латинському алфавіті. Хочеться вірити, що останніми днями на українській землі перебуває і озброєно-бездумне путінське стадо. Ну, або ще один варіант – залишитись глибоко під цією землею назавжди, оскільки Путін – єдиний в історії правитель, який відмовляється забирати своїх солдатів додому у вигляді вантажу-200.

Як стверджують психологи, сьогодні, після якоїсь хвилі ейфорії, українці перебувають на точці, близькій до розчарування та зневіри. У жодному разі, констатують фахівці, не можна стабілізувати, і, тим більше, посилювати цю тенденцію, оскільки це гра у свої ворота, тоді як усе навколо грає саме на нашу користь. Навіть погода сприяє Україні: морози відступають, а це зробить ворога менш мобільним. З приходом тепла важка техніка ворога не зможе просуватися по полях, вони в'язнуть і їм доведеться використовувати тільки дороги, які неодмінно стануть для них квитком до пекла.

Читайте також: Жодного «референдуму»: жителі Херсона вийшли на вулиці проти російських окупантів