Діагноз духовної ситуації-2019: хоча атеїсти живі, атеїзм умирає

XXI століття цілком можна (у всякому разі, у першій його чверті) назвати століттям відродження релігійної свідомості. Незважаючи на те, що в більшості країн релігія офіційно відокремлена від держави, ця стаття національних конституцій не грає тієї ролі, що раніше. Вступає в дію проста логіка - як найпопулярніша в тій чи іншій країні традиційна релігія може бути відокремлена від політики, якщо нові релігії, які поширюються на її територію (наприклад, іслам в Європі), самі є політичним фактором? 

У результаті сьогоднішній день вимагає від людей не тільки національної й політичної, але й релігійної самоідентифікації. Звідси - зменшується роль атеїзму, який, здавалося, переміг в ХХ столітті в умах людей у «передових країнах» остаточно, оголосивши релігію «мракобіссям». Британська The Gardian у зв'язку з цим видала рецензію на книгу «Чотири вершники», що представляє собою доповнену новими матеріалами стенограму дискусії (див. заголовне фото) чотирьох головних атеїстів кінця ХХ - початку XXI століття - Сема Гарріса, Деніела Деннета, Річарда Докінза та Крістофера Гітченса, творами яких ще недавно були завалені прилавки книгарень, що спеціалізуються на таких собі «розумних книгах». 

Як уїдливо зауважує рецензент The Gardian Стівен Пул, аргументи «нового атеїзму» ніколи не були дуже складними або історично обґрунтованими. У їхніх книгах читач не знайде, наприклад, визнання прогресу, досягнутого ісламською середньовічною цивілізацією в медицині та математиці. «Вершники» заявляють, що релігія завжди була перешкодою для науки, але при цьому забувають згадати про католицького священика Жоржа Леметра, який першим висунув теорію Великого вибуху, а також Ісаака Ньютона з його релігійними творами.

Найцікавіше в рецензії - розбирання Стівеном Пулом того, як атеїзм уплинув на інтелектуальну долю його «Чотирьох вершників». Гітченс, пише він, став у середині нульових років «корисним ідіотом» для режиму Буша-Чейні, оскільки доводив необхідність збройного вторгнення в Ірак. Гарріс дійшов до того, що опинився в рядах «старих правих», готових визнати спадкову різницю в інтелекті між расами й статями. Докінз, на думку рецензента, став тролем у соціальних мережах. І тільки Деннета він щадить, пояснюючи, що той залишив «новий атеїзм» поза сферою своїх інтересів, повернувся до питань еволюції й філософії та видав у 2017-му прекрасну книгу «Від бактерій до Баха і назад». 

До всього цього можна додати, що, оскільки за догматами практично будь-якої традиційної релігії, питання віри в Бога лежить поза сферою розуму, обговорювати, чи мають рацію автор рецензії в The Gardian чи «Чотири вершники», яких він уїдливо коментує, безглуздо. Цікаво тут інше. Змінюється, судячи з рецензії, духовна ситуація в інтелектуальних колах на Заході.

Звичайно, атеїзм чи релігійність - це не політика, де вектор розвитку може коливатися хоч щороку. Тут зміни відбуваються повільно. Але якщо вектор у рецензії визначено правильно, «новий атеїзм» починає поступатися дорогою «новій релігійності».