Депутати-мажоритащики навряд чи погодяться зробити політичне самогубство - Олексій Кошель

Наступного тижня нардепи після більш ніж півмісячного святково-травневого пленарного тайм-ауту повернуться до роботи в сесійній залі Ради. Одне з перших питань, які розглянуть парламентарії - дата інавгурації новообраного президента Володимира Зеленського. Паралельно з цим в кулуарах тривають жваві дискусії про необхідність зміни виборчого законодавства з прицілом на парламентські вибори. Днями позафракційний депутат Борислав Береза на своїй сторінці в Facebook повідомив про наявність «сил і готовності комітету з питань правової політики і правосуддя підтримати новий виборчий закон, що передбачає скасування мажоритарки, зниження прохідного бар'єру до 3% (зараз 5%) і дозвіл блоків». У самому профільному Комітеті цю інформацію не підтверджують, але і не спростовують, наголошуючи лише, що подібні «рухи» мають місце бути. Більш того, деякі політсили просувають ідею «обвалити» прохідний бар'єр до 1-2%.

Будь-яке зниження бар'єру може дати можливість пройти в парламент цілій низці відносно дрібних партій, які при п'ятивідсотковому бар'єрі навряд чи б опинилися в ВР. Водночас велика кількість фракцій робить парламент практично некерованим, а створення стабільної коаліції - вкрай складним процесом.

Читайте також: Радикальний поворот: як Ляшко «розлучається» з Ахметовим

Чи доцільно змінювати правила гри під час стартувала де-факто парламентської виборчої кампанії, - поцікавилася Lenta.UA у голови Комітету виборців України Олексія Кошеля.

- Як ви вважаєте, чи будуть до юридичного старту кампанії в Раду змінені норми закону, що регулює виборчі правила гри?

- Сьогодні ми чуємо низку заяв, що стосуються зміни виборчого законодавства або навіть введення нової виборчої системи. Однак переважна більшість цих заяв лежить ще у виборчій площині а-ля «а поговорити»...

За останні місяці кілька політичних сил заявляли про необхідність зниження виборчого бар'єру. Одна політична сила говорила про доцільність встановлення бар'єру на рівні двох і менше відсотків, друга («Опозиційна платформа - За життя») взагалі заявляла про необхідність зниження до 1%.

У період президентської виборчої кампанії ми також чули заяви радників Володимира Зеленського, які говорили про те, що наступні парламентські вибори повинні проходити за новим виборчим кодексом і пропорційною виборчою системою з відкритими списками. Деякі політики кажуть про необхідність запровадження пропорційної системи із закритими списками. У будь-якому випадку, на моє переконання, закон про вибори необхідно змінювати.

- Чому це настільки необхідно?

- В силу декількох причин, головна з яких - це наявність мажоритарної складової, яка стала символом корупції. Протягом останнього року ми спостерігали паралельно дві виборчі кампанії: одна - президентська, інша - та, яку проводили мажоритарники в своїх округах. Останні півроку мажоритарники активно займалися псевдоблагодійністю: роздачею продовольчих пакетів, різних товарів, встановленням дитячих майданчиків, ремонтом доріг, внутрішнім туризмом тощо. Зрозуміло, що в такій ситуації виборчі правила треба міняти, і міняти кардинально.

- Яким був би оптимальний сценарій?

- Я вважаю, що оптимальним було б повернення до пропорційної системи із закритими списками. Ця система не вирішує проблему торгівлі місцями з боку партійного керівництва, але вона кардинально вирішує проблему підкупу виборців. А це, я вважаю, на сьогодні є проблемою номер один.

Однак введення цієї системи, думаю, малореалистично, оскільки навряд чи депутати-мажоритарники, які останні півроку де-факто ведуть свої виборчі кампанії з величезними бюджетами, погодяться проголосувати за власне політичне самогубство.

Що стосується виборчого кодексу та системи з відкритими списками. На мій погляд, сьогодні не варто проводити експерименти і впроваджувати напередодні старту настільки складну виборчу систему. Якщо закриті списки є зрозумілими і нескладними для виборців і реалістичними з проведення з боку ЦВК, то відкриті списки - це перехід до повного експерименту і ймовірність, по-перше, повного хаосу, по-друге, повного підриву довіри до цієї системи. Тому я б радив зосередитися на реалістичних сценаріях. Пропорційна система з відкритими списками - це нереалістичний сценарій. Пропорційна система із закритими списками - аналогічно, оскільки під неї буде дуже складно знайти голоси в сесійній залі. Тому, очевидно, найбільш реалістичним сценарієм буде внесення точкових змін в законодавство.

- Яких саме?

- Я не виключаю, що буде знайдений компроміс навколо законопроекту, який вже зареєстрований в Раді, і який передбачає так звану двотурову мажоритарну систему. Вона більш прогресивна ніж нинішня. Вона не вирішує всіх задач, але точно хоча б частково вирішить проблему підкупу виборців.

- Сьогодні в Раді часто можна почути про необхідність скасування мажоритарки. Наскільки можливо, що відміна мажоритарки разом з фактично існуючим імперативним мандатом означатиме, що керівництво партій отримає тотальний контроль над своїми депутатами?

- Сценарій переходу на стовідсоткову пропорційну систему на сьогодні дуже і дуже малоймовірний. По-перше, мажоритарники навряд чи зроблять політичний суїцид. По-друге, у фракційному середовищі всі дискусії навколо виборчого законодавства стосуються інших питань, тому в такі кардинальні зміни я не вірю. Більше суперечок про прохідний бар'єр. Зниження бар'єру до 1-2% я вважаю надзвичайно небезпечним.

- Чому?

- Тому що існує величезний ризик приходу в парламент партій, які працюють в межах однієї області. Умовно їх можна назвати регіональними політичними силами. Це, наприклад, відкриває шлях для іменної партії одеського мера Труханова і багатьох інших подібних структур. В результаті ми можемо отримати кілька десятків фракцій в майбутній Раді.

- Наскільки небезпечна дефрагментація парламенту в принципі?

- Дуже небезпечна. Оскільки, по-перше, в ВР буде вкрай складно сформувати правлячу більшість (або процес створення коаліції буде виключно предметом для торгів). По-друге, в низькому бар'єрі, закладений ризик сепаратизму з приходом регіональних партій. Очевидно, що найбільш оптимальним сценарієм є зниження бар'єру до 3-4%.

Один з мінусів парламенту цього скликання полягає в тому, що йому не вдалося реалізувати виборчу реформу. Тому з тим, щоб частково зберегти, скажімо так, лице, я думаю, фракції можуть погодитися на ряд косметичних змін в чинне законодавство. Наприклад, в питаннях регулювання політичної реклами (заборона використання дітей і акторів в політреклами), прозорості використання виборчих коштів тощо.

- Якщо повернутися до питання прохідного бар'єру, то наскільки це питання взагалі актуальне? Невже серйозні партії, а не структури-одноденки не в силах досягти бар'єру в 5%?

- На превеликий жаль, зміна виборчого законодавства і, зокрема, питання, пов'язані з прохідним бар'єром, політики розглядають не з точки зору доцільності, а з точки зору власних вигод. Зниження бар'єру вигідно для того, щоб провести в парламент партії-сателіти. Але якщо говорити про доцільність...

Я, наприклад, прихильник тривідсоткового прохідного бар'єру. Поясню, чому. Після Революції Переваги і початку війни на Донбасі в Україні з'явилося активне громадянське суспільство, яке оформляється в різні громадські організації, групи, тобто - умовні політичні сили. Тому для нових партій (або тих, які ще будуть створені) необхідно створити більше можливостей для проходження в парламент. Для цього необхідно, звичайно не кардинально, але зменшувати виборчий бар'єр. Це буде сприяти оновленню політичних еліт зокрема, і посилення партійної системи в Україні, в цілому. Але, знову-таки, щоб навіть 3% бар'єр дав свій результат, необхідно здійснювати паралельні кроки, зокрема обмежувати рекламні засоби на виборах.

Тобто, для того, щоб ми отримали більш якісні виборчі кампанії, необхідно здійснити комплекс заходів. І зменшення виборчого бар'єру - це крок номер один. Але щоб нові політичні, а не олігархічні партії показали результат, необхідно зменшувати вплив засобів на виборах. На сьогодні на рекламу різні партії витрачають 50-90% коштів виборчого фонду. Тому обмеження реклами автоматично зменшить кількість коштів, які витрачають партії. В результаті партії стають більш незалежними від олігархічних грошей.

- Який законодавчий механізм, на ваш погляд, може якщо не прибрати повністю, то хоча б зменшити практику використання купівлі-продажу місць в прохідній частині списку рейтингових політсил?

- Торгівля місцями в списках - це колосальна проблема і навіть прийняття виборчого кодексу та впровадження системи з відкритими списками цю проблему, на превеликий жаль, не вирішить. Найбільш ефективним способом протидії політичній корупції є механізм політичної відповідальності. Так, цей механізм працює дуже повільно, але і в Україні, і в усьому світі він показує свою ефективність. Тому, очевидно, що нічого нового нам придумати не вдасться. Проте, на законодавчому рівні можна передбачити низку точкових запобіжників, які дозволять зменшити рівень корупції на рівні торгівлі місцями у виборчих списках.

- Можете навести хоча б один приклад такого «запобіжника»?

- Однією з причин, через які відбувається торгівля місцями в списках, є те, що партії не несуть за це ніякої відповідальності. Як правило, делегати дізнаються про те, хто з бізнесменів, спонсорів партії або їх представників включений до прохідної частини виборчого списку безпосередньо під час з'їзду. Тому максимально, що загрожує партіям - це невеликий короткочасний скандал в медіа, які під мікроскопом розбирають буквально за прізвищами виборчі списки.

Якщо на законодавчому рівні зобов'язати партії проводити з'їзди в два тури, щоб регіональні представники мали можливість хоча б обговорити ці списки, можливі скандали розтягнуться нема на лічені дні, а на тижні. Тоді партія отримає потужні репутаційні удари. У такій ситуації партійні лідери будуть змушені довго думати перед тим, як включати одіозні фігури у виборчий список і вирішувати, що для них важливіше: суми спонсорських внесків або гучні скандали, які призведуть до дуже серйозних негативних наслідків для партії.

Наталія Ромашова

Читайте також: Рада розкрила, коли вирішить питання інавгурації Зеленського