День Святої Трійці: догмат про неї та його втілення в іконописній традиції

Відповідно до символу віри, прийнятого на Першому Нікейському соборі (325 р.) Бог-Отець народжує Бога-Сина, а Сам не походить ні від кого, Бог-Син народжується від Бога Отця, а Дух Ссвятий ісходить від Отця (православ'я) або від Отця і Сина (католицизм). Бог-Син прийняв тіло людини і воплотився з Духа Святого і Діви Марії як Ісус Христос з метою спасіння людства. 

Здавалося б, все зрозуміло, але насправді Догмат Святої Трійці – одне із найважчих понять християнства. Важких настільки, що деякі християнські мислителі просто відмовляли розуму в можливості його осягнути. Мовляв, він здається суперечливим, але це тому, що це є таємницею, яка не може бути роз'яснена раціонально.

Наприклад, у православ'ї для кращого розуміння людьми поняття Пресвятої Трійці використовується образ Сонця: В православ'ї для кращого розуміння людьми поняття Святої Трійці вживається образ Сонця: «Є Сонце (перший прояв). Є  Світло (другий прояв), яке іде від Сонця і є Тепло (третій прояв), яке іде від Сонця. Ми говоримо про єдине Сонце у трьох проявах, а не про три Сонця». Але деякі богослови заперечують проти такої аналогії, кажучи, що в прикладі з сонцем йдеться про процес, що відбувається в часі (сонце випромінює промені, промені дають тепло), причому три його сторони, скажімо так, займають нерівне становище. У випадку ж Святої Трійці йдеться про те, що Бог єдиний по суті, але троїчний в особах, і, що найголовніше, кожна з особо в Трійці має божественне єство досконало і цілком, тобто не знаходиться в підпорядкованому становищі до іншої особи.

Звідси зрозумілі заперечення, які були у Церкви проти зображення Святої Трійці в так званій новозавітній традиції, де іконописці, а після них - художники, починаючи з Реннесансу, не обтяжуючи себе складними богословськими міркуваннями, зазвичай зображували Бога-отця у вигляді сивого старця, що займає головне місце в композиції та старшого до Бога-Сина. а Святий Дух зображувався у вигляді голуба, чия фігура, природно, не могла сприйматися віруючим як рівна (у тому числі просто за розміром) першим двом.

У старозавітній традиції Свята Трійця зображувалася і зображується у вигляді трьох ангелів (див. заголовне фото). В основу такої ікони покладено старозавітний сюжет «Гостинність Авраама» про те, як праотець Авраам зустрів трьох таємничих мандрівників, у наступному розділі Біблії названих ангелами, які пророкували йому чудесне народження сина Ісаака.

До IX-X століть стало загальноприйнятим вважати зображення явлення Аврааму трьох ангелів як таке, що символічно розкриває образ Святої Трійці як трьох іпостасей Бога – нероздільних, але й незлитих. Тих, хто бачить тут логічну суперечність, звертаємо до початку нашої статті, де цитуються отці церкви, які говорили про неможливість осягнути Догмат про Святу Трійцю людським розумом. Наприклад, богослови та історики мистецтва століттями сперечаються на конкретних прикладах, який з ангелів на іконах старозавітної традиції символізує Бога-Отця, а який - Ісуса Христа, при цьому прямо протилежні думки здаються людині, яка сприймає ці розсуди, цілком логічними.

Заставне фото: Вікіпедія