Чи нокаутує Святий Миколай Діда Мороза?

Відразу скажемо, що з самим фільмом «Пригоди S Миколая» все в порядку: у прокаті з'явилася кінострічка найбільш очікуваного в цей час жанру - сімейної комедії, що обіграє грудневі свята й вічні цінності. Зрештою, як не можна вічно дивитися на Новий рік «Іронію долі» (далеко, до речі, не найкращий фільм Ельдара Рязанова), так само набридають і голлівудські казки, хоч смішні й правильні, проте все-таки чужі.

Можна, звичайно, сказати, що в «Пригодах S Миколая», де другокласник Артем, який щойно переїхав до Карпат, і його сестра напередодні Дня Святого Миколая протистоять переодягненому злочинцеві, переглядають мотиви класичного блокбастера всіх часів «Один вдома». Але ж і сюжет цього американського фільму спирається на традиції класичних казок, де фізично слабкий, але кмітливий герой, частіше дорослий, але іноді й дитина, перемагає сильних, але дурних супротивників. 

«Пригоди S Миколая» стартували в прокаті 13-го грудня. Даних по бокс-офісу цього уїк-енду ще немає, тому яке враження справив цей фільм на українських глядачів і наскільки він конвертувався в гривні, поки неясно. Однак можна з упевненістю припустити, що протиставлення 19-го грудня, Дня Святого Миколая, звичному Новому року викличе чергові суперечки. 

І це не просто панчоха з подарунками проти «олів'є» під шампанське й горілку. У протиставленні Святого Миколая та Діда Мороза глибокі історичні, культурні та релігійні причини. Зі Святим Миколаєм все ясно: йому вже майже дві тисячі років, це реальний історичний персонаж, захисник бідних і дітей. Життя цієї людини, ім'я якої є в списку єпископів Вселенського собору 325-го року, лягло в основу образу того Святого Миколая, який на Різдво виконує бажання слухняних дітей і нічого не дарує тим, хто в минулому році поводився погано. Відбувається це насправді чи ні - питання віри чи невіри, яке, як відомо, безглуздо обговорювати раціонально. А ось у Діда Мороза на його палиці точно горить не сніжинка, а кремлівська зірка.

Червононосий Дід Мороз, хоча буквально і не був витвором радянської влади, однак, можна сказати, пережив при ній напередодні 1936- о року своє друге народження. До цього він був епізодичним героєм небагатьох казок, тематично прив'язаних не до якихось конкретних дат, а до природних явищ - зими, снігу та морозу. Іноді він навіть не був бородатим дідусем Морозом, а безвусим юнаком Морозком. До речі, саме тому православна церква, поки вона не стала служницею радянської влади, була проти нього - заміна Святого Миколая Чудотворця на персонажів язичницького походження не вкладалася в жодні релігійні правила - але потім змирилася. 

Знову ж народили Діда Мороза напередодні 1936-го року з політичних причин, точнісінько, як скасували в 1929-му році як спадщину «царського режиму» й «релігійного дурману» свято святого Миколая й Різдво. До того ж народили, як і було прийнято в той час, через статтю в газеті «Правда», де розповідалося, що час влаштувати дітям радянське свято Новий рік. Заодно реабілітували і ялинку, хоча всього сім років тому, в 1929-му році, патрулі напередодні скасованого Різдва ходили міськими вулицями, заглядаючи в освітлені вікна, щоб вгледіти заборонену зелену верхівку. Цікаво було б запитати сучасників тих років, як вони сприймали такі ідеологічні кульбіти влади. 

Згодом Дід Мороз обріс родиною в особі Снігуроньки й хлопчика Нового Року, який після 1961-го зазвичай прилітав на ракеті (хто старші, пам'ятає), і цілого сонму ворогів, як казкових (Баба Яга, Кощій Безсмертний), так і політично на той час актуальних, які допомагали ворогам казковим. До речі, написання сценаріїв таких новорічних дитячих ранків було тоді непоганим приробітком, адже їх були потрібні тисячі, для всіх палаців піонерів, робітників клубів та інших культмасових закладів. Як правило, чим провінційнішим був клуб, тим міцнішою була в сценарії дитячої вистави політична кон'юктура - автори місцевого розливу компенсували брак драматичної майстерності комуністичною ідеологією. 

Звичайно, для деяких українців Дід Мороз зі своєю Снігуронькою пов'язані в пам'яті зовсім не з цим, а дитинстваом, коли зима була морозною, небо - яскраво-блакитним, а сніг чистим. А те, що на святковх ранках того часу ця парочка боролася, наприклад, з американськими імперіалістами, що викрали Новий рік, вони забули або згадують з гумором. Але, як показують громадські опитування, з кожним роком число українців, які надають перевагу Святому Миколаю, а не Діду Морозу, збільшується. І це логічно. Вічне завжди перемагає плинне.