Білорусь гідна «Президента Любові». Лукашенко демонстрував образу і агресію - Колтунов

Після нинішньої президентської кампанії президент і його оточення більше не будуть головними дійовими особами в країні, а головним буде НАРОД. 

Керуючий партнер Digital Finger, політичний консультант Олександр Колтунов поділився з Білоруськой праўдай враженнями від послання, з яким Лукашенко виступив напередодні.

- Відбулось дивне перенесення послання Лукашенко - з 3 на 4 серпня, яке прес-секретар Наталія Ейсмонт заперечувала. Давайте спробуємо вгадати: що сталося?

-Мені здається, влада не встигла підготуватися до нього організаційно - планувався масштабний за своєю масовістю захід, ефектне шоу. А також, можливо за станом здоров'я Лукашенка, якщо вірити розмовам в мережі інтернет і деяких ЗМІ (неетично про це міркувати). 

-Стосовно потенційного керівника країни - етично і просто необхідно.

-Тоді фізіологічний стан людини і крім всього, влада побачила активність виборців на заході країни і вирішили підкоригувати свою політичну частину послання, а також організацію послання. 

Складно гадати на кавовій гущі: але ми прекрасно розуміємо, що 90% присутніх в залі прибули туди «по свистку», якщо треба було б, то вони могли бути в будь-який час дня і ночі, будь-який день. Підвіз автобусами з самого ранку можна було спостерігати на вулицях Мінська. А ось з дипломатами і деякими VIP складніше, тому перенесення могло бути продиктоване і інтересами цих осіб. 

-Який головний лейтмотив півторагодинного послання Лукашенка?

-Скажу про те, що буквально кинулося мені в очі. У виступі Лукашенка відчувалася образа: мовляв, я стільки всього зробив, а ви сумніваєтеся в мені. Він пройшовся і по молоді, і по нашим сусідам, у першу чергу по Росії, дісталося і айтішникам, які активно включилися в президентську кампанію на боці його опонентів. Образа відчувалася у всій промові Лукашенка: як так, стільки зробив, а не гідний вшосте сісти в президентське крісло. 

Лукашенко шукав винних у своїх невдачах: і в коронавірусі, і в стосунках з сусідами. Дуже багато стріл випущено в сторону Росії. 

Лукашенко говорив і про майбутню п'ятирічку, але конкретного покрокового плану дій я не почув. А від кандидата в президенти - в першу чергу повинно бути відчуття майбутнього, чого помічено не було. Можливо, конкретика сховалася в складних концептуальних речах, але я не почув відповіді на пряме запитання: за що я повинен вибирати Лукашенка на наступні п'ять років?

-Лукашенко звинуватив Світлану Тіхановську у відсутності економічної програми, але сам нічого не запропонував народу.

-Він багато говорив про материнський капітал і інші соціальні речі, але ясності ніякий не вніс: може, через рік скасують материнський капітал - грошей не залишиться на соціальну програму, не було впевненості звідки братимемо гроші, якщо поки вся економіка Білорусі, як і світова котиться вниз? Лукашенко весь час нарікав, мовляв, ВВП Німеччини впав, ВВП США впав; зачекайте, давайте доростемо до їх рівня, а потім будемо посилатися на досвід високорозвинених топ-країн. Він занадто багато посилався на світовий досвід, який неможливо прив'язати до Білорусі. Треба жити своїми мізками, власною працею, за своїми коштами і можливостями. 

-Вчора ми почули виступ не п'ятикратного президента, а скривдженої дитини? Багато спостерігачів відзначають вкрай агресивну риторику чинного керівника.

-Між образою і агресією завжди можна ставити знак рівності, скривдженій людині властиво спілкуватися агресивно. 

Лукашенко не показав слабкості в своєму виступі. Він прямо натякав, що готовий підключити армію, силові структури і спецслужби до «нейтралізації» активності своїх опонентів після виборів, він готовий битися до останнього. «Риторика сили», страху і погроз дуже сильно звучала в посланні. 

Значить, влада робить ставку на силовий сценарій президентської кампанії?

-Я не помітив, щоб Лукашенко говорив про електоральний вибір народу, про готовність враховувати різні точки зору в своїй діяльності. Лукашенко не сказав, що якщо Тіхановська (або Канопацька, або Дмитрієв, або Черечень - не важливо хто: всі чотири кандидати є альтернативою чинному керівникові) наприклад, набере 30% голосів, то візьме її в свою команду, зробить прем'єр-міністром або поставить міністром праці, варіанти різні можуть бути. Лукашенко використовував риторику повної неповаги до людей, які йому опонують, навіть з точки зору людського ставлення це неправильно і неприпустимо. Вся кампанія Світлани Тіхановської побудована на любові: немає ні ненависті, ні агресії, є тільки любов; вона не є моїм кумиром, моїм кандидатом, але її концепція, я б назвав її - «Президент Любові» - мені дуже подобається. 

-Як в риторику Лукашенко вписується «справа бойовиків»?

-Історія з ПВК для мене виглядає вкрай дивно. Відразу можна згадати 5-7 версій, які намагаються пояснити, що відбувається. Це означає, що справжню правду приховують за інформаційним шумом. Я б зараз не загострював увагу на ПВК, тому що це питання доведеться вирішувати на рівні Білорусі і Росії. І вирішуватися буде кулуарно, а не відкрито. 

Ми живемо в епоху технологій, коли один меседж тут же перекриває інший. Ядерний електорат Лукашенка (бабусі і дідусі в містах і на селі + частина чиновників) не дуже-то і розуміє, що стоїть за затриманням 33 громадян Російської Федерації під Мінськом. 

Один з брендів нашої країни - безпека. Виходить, що спецслужба - КДБ, спецпідрозділ «Альфа» спрацювали на відмінно, тобто, припинили незаконні дії громадян іншої країни на території Білорусі. Але сама історія дуже дивна. 

-Ситуація в країні дуже проста: Лукашенко не збирається віддавати владу, а більшість білорусів вже не хоче Лукашенка. Як далі бути?

-Було б круто, якби Лукашенко допустив другий тур. Здається, все його політтехнологи, радники, все оточення недооцінюють фактор білоруського народу. Вийди з опонентом до другого туру, отримай два додаткові тижні для агітації, для пропаганди своїх досягнень за 25 років і планів на наступні п'ять років, - ситуація може змінитися. 

Найбільша проблема - втома від однієї людини. Наступна проблема - падіння життєвого рівня, люди незадоволені рівнем своїх доходів, і їм є з чим порівнювати. Нинішня кампанія також показала, що люди незадоволені порушенням їхніх громадянських прав, закріплених в Конституції Республіки Білорусь. Народ протестує не стільки тому, що Лукашенко чи поганий, чи то хороший, а тому що постійно порушуються їхні права. Для прикладу візьмемо хоча б спостереження: вчора відкрилися дільниці для дострокового голосування, де демонструється повсюдне нехтування громадянських прав людей, відбувається пряме порушення законів. 

Як би не закінчилася президентська кампанія (не буду прогнозувати, що буде відбуватися в країні 9 або 10 серпня), доля буде вирішуватися в перші хвилини, перші години, максимум - протягом першого дня. 

Але вже зараз можна зробити ряд висновків. 

Усі, білоруси повноцінно готові брати участь у власній долі. У Білорусі з'являється інститут політики, люди включилися в суспільно-політичне життя. Люди навчилися захищати свою позицію, захищатися правовим способом - процес вже незворотній; будь-яка влада в країні після 9 серпня буде зважати на думку громадян. Я думаю, пройдуть всі необхідні референдуми, реформи, конституційні перетворення, і ми підемо шляхом всіх наших найближчих сусідів: будемо вибирати мерів наших міст, будемо вибирати місцеве самоврядування і т.д. Шлях реформування політичної системи в Білорусі неминучий. 

Після нинішньої президентської кампанії президент і його оточення більше не будуть головними дійовими особами в країні, а головним буде НАРОД.

Фото: Беларуская праўда