Байден не винен: як Луценко підставив Україну

У четвер, 16 травня, генпрокурор Юрій Луценко дав інтерв'ю виданню Bloomberg, що викликало глибокий шок. Не в українців, які звикли до того, що наші політики люблять різко міняти свою позицію, «переобуваясь в повітрі» в залежності від кон'юнктури. У стан прострації глава ГПУ відправив всю верхівку Білого дому.

Протягом останніх місяців, з моменту його відвертого випаду щодо вже колишнього посла США в Україні Марі Йованович, головний прокурор напівнатяками давав зрозуміти, що щодо сина Джо Байдена - Хантера Байдена, колишнього члена ради директорів скандальної газодобувної компанії Burisma, можлива поява компрометуючих матеріалів. Більш того, Луценко кілька разів з цього питання зустрічався з особистим адвокатом президента США Дональда Трампа Рудольфом Джуліані в Нью-Йорку.

Ось як описало цей момент видання New York Times: «Нинішній генеральний прокурор пізніше повідомив колегам, що під час однієї із зустрічей пан Джуліані з натхненням подзвонив пану Трампу, щоб повідомити йому про свої висновки». Мається на увазі - висновки щодо перспектив «поховати» Джо Байдена як майбутнього претендента на президентське крісло.

Більш того, в березні цього року Луценко знову відновив справу стосовно Burisma. Дані дії в українському політикумі неофіційно пов'язували з бажанням Петра Порошенка разом з Луценком отримати підтримку від Адміністрації Трампа перед виборами. Потім, коли Порошенко з тріском програв президентську кампанію і публічно дистанціювався від цієї історії, Луценко залишився один, продовжуючи йти в фарватері Джуліані (а значить - Трампа). Саме це послужило однією з головних причин атаки на Луценка нардепа-«єврооптиміста» Сергія Лещенка, про що ми писали раніше.

І ось, здавалося б, вірний союзник Білого дому нинішній генпрокурор Луценко робить різкий розворот, передаючи новий сигнал через Bloomberg: «Хантер Байден не порушував ніяких українських законів, принаймні, поки ми не бачимо ніяких порушень. Будь-яка компанія може платити своїм директорам стільки, скільки захоче». Більш того, за його словами, він не має ніяких відомостей про правопорушення Джо Байдена, основного опонента Трампа на майбутніх виборах. Сказано це було чітко, з правильно розставленими акцентами, позбавляючи його спіч будь-якої подвійного трактування...

Луценко не міг не знати, наскільки питання Байдена важливе для Джуліані та Трампа. Луценко прекрасно розумів, що значить для Білого дому навіть напівнатяки українського генпрокурора щодо Байдена. Він прекрасно усвідомлював і те, що Джуліані зустрічався з ним в Нью-Йорку не для того, щоб показати йому місто. А його інтерв'ю, дане видання The Hill, мало на меті зовсім не атаку Йованович. Тоді це був старт «відпрацювання» по Байдену, чиєю людиною вважають екс-посла США в Україні.

І тут Луценко взяв і, після багатьох місяців явного підігрування команді Трампа, здав назад. Нібито домовившись з олігархом Ігорем Коломойським, лояльним до демократів і Байдену, про свою недоторканність. Чому це може виявитися фатальною помилкою Луценко, яка до того ж може серйозно нашкодити Україні?

Справа тут не в винності/невинності Байдена і його сина, і не в тому, хороший Трамп зі своєю командою чи ні. Зрозуміло, що справа навколо Байдена має виключно політичний контекст. На кону - крісло президента США. Справа тут в іншому. У політичній культурі Заходу, в політичній культурі США так не поступають. Подібні «прокидони» партнера (та ще до того ж якщо він - діючий Президент США), який зробив на тебе ставку - це навіть не моветон, це - грубе порушення неписаних правил поведінки.

Те, що цей кидок відгукнеться Луценку - сумнівів немає. І Джуліані і, тим більше, Трамп навряд чи пробачать таке людині, на заяви і, можливо, на отримання матеріалів від якої вони розраховували вибудовувати левову частку своєї дискредитаційної кампанії проти Байдена.

Найбільша проблема для України полягає в тому, що поведінка Луценка буде екстрапольована американськими елітами (а вчинок Луценка вже оцінив багато хто у Вашингтоні) на весь український політикум і навіть суспільство. Україна і до цього вважалася на Заході не найнадійнішим партнером.

Залишається сподіватися, що така поведінка Луценкв не відобразиться на відносинах США і України при президенті Трампа. Хоча ризик цього існує. Як показує історія, приватне з державним переплітається всюди - що в Україні, що в США...

Віктор Калашников