Агітація по-путінськи: навіщо Кремль на річницю війни влаштував стадіон-шоу

У середу, 22 лютого, на московському стадіоні «Лужники» відбувся концерт, головною метою якого за задумом кремлівських організаторів мала стати демонстрація підтримки з боку російського товариства загарбницької війни проти України. Демонстрація по факту вийшла, м'яко кажучи, так собі, але про це дещо пізніше.

У квитках захід називався «Святкова програма «Слава захисникам Вітчизни». Напередодні цієї дії на оглядовому майданчику Воробйових гір встановили триметровий паркан із металопрофілю, за яким стояли вантажівки камуфляжного кольору, а в так званих ліберальних росЗМІ пройшла інформація про те, що на масовку набирали за гонорар 500 рублів (близько 250 грн.). Студентам обіцяли звільнення з пар. Неподалік «Лужніков» було зафіксовано системи ППО, що свідчить про те, що Путін та товариші побоюються «бавовни». Зазначимо, що востаннє мітинг-концерт за участю Путіна проходив у тих же «Лужниках» 18 березня 2022 року – у річницю анексії Криму.

Читайте також: У ЗСУ повідомили про успіхи під Вугледаром та Мар'їнкою

Програма цього постановочного шоу була сумно-дешева у всіх сенсах. Втім, подібна атмосфера штучного загального одобрямсу, властива часом «совка» абсолютно не дисонує з путінською позицією про те, що розпад СРСР – це найбільша трагедія ХХ століття. Тож, власне, нічого дивного у такій організаційній формі немає.

Розігрівали публіку виконавці, які відкрито підтримали «спецоперацію». Зокрема, виступив Григорій Лепс – ведучі концерту анонсували його пісню фразою, що для відновлення поранених потрібні не лише лікарі, а й артисти, які своїх не кидають. Про те, як рашисти «не кидають своїх» можна написати гостросюжетний детектив у трьох томах із належною реаліті-доказовою базою, але сенс? Українці і самі чудово бачать who is who, а населення країни-агресора цілком влаштовує інформаційне меню роспропагандистів і тамтешньої влади, що складається виключно з локшини. Міцні, треба визнати, вуха у росіян, якщо витримують такий «макаронний» вантаж і не відпадають. При цьому небувалий попит на беруші в РФ не спостерігався, а звідси висновок – інформпомиї «на болотах» слухають усі. Слухали їх і на «Лужниках». Ті, хто зібрався на старті, показали кліп якоїсь волонтерки Марії Пирогової, «яка загинула в серці Донецька від обстрілу натівськими снарядами». Пізніше на сцену піднялася її мати, яка закликала людей бути такими ж, як її дочка, і допомагати один одному. Далі до публіки вийшов командир бригади «П'ятнашка», який розповів, що у всіх нас - росіян, абхазів, осетин, чеченців, татар, бурятів - є спільна риса: «захищати свій спільний будинок». Він промовив абхазьку приказку, яка перекладається як «земля, не обкарбована кров'ю, може бути батьківщиною». І додав, що земля, за яку бореться «П'ятнашка» просякнута кров'ю наскрізь, а отже, вже стала рідною. Ведучі після цього несамовито закричали: «Ми всією країною чекаємо на одну, нашу спільну перемогу і віримо, що вона буде за нами!». У відповідь – мляві оплески. Після цього холостого пострілу в хід пішла важка «артилерія», від звуків якої Віктор Цой напевно і неодноразово перекинувся в труні, бо зі сцени почали співати пісню "Група крові"… З огляду на те, що багато музичних критиків та дослідників групи «Кіно» називають її антивоєнною, виглядало це абсурдно… Але далі – більше. Підполковник спецназу у відставці Олександр Ванюшкін виконав «неофіційний гімн «СВО» – пісню «333», яку сам і написав. Ведучі назвали його «сучасним Василем Тьоркіним». Після нього виступив військовий Микола Романенко із реп-ремейком усім відомої «Катюші». Він заспівав, що «не вбоїться руки по лікоть у кров забруднити», і пообіцяв, що «зарде яскраво червоний прапор над Берліном». Цікаво, Шольцю в цей час принесли достатньо заспокійливих засобів?

Також під час концерту ведучі представили челябінського військового Юрія Гагаріна з позивним «Ангел», який «врятував із Маріуполя 367 дітей». «Дядю Юру» обіймали просто на сцені десятки підлітків із Маріуполя. Ведучі закричали у мікрофон: «Маріуполь – російське місто!». І незважаючи на те, що навіть «свій» у дошку стадіон мляво на це відреагував, тут слід зробити дуже важливий акцент. Конвенція про запобігання геноциду чітко вказує, що примусове переведення дітей до іншої етнічної чи національної групи є геноцидом. Простіше кажучи, робити з українських дітей росіян – це геноцид у чистій формі. Тому хочеться вірити, що СБУ ретельно фіксує всі подібні факти і російські «омбудсмени», «правозахисники» та інші «волонтери» рано чи пізно неодмінно опиняться на лаві підсудних у Гаазі.

Повертаючись до лужниківського шоу, треба окремо відзначити виконання Акімом Апачовим та Дар'єю Фрей композиції «Пливе кача» - плагіат на свій лад добре відомої всім українцям пісні, якою проводжали в останню путь героїв «Небесної сотні».

Відомий Олег Газманов заспівав дві пісні – «Офіцери» та свою новинку: «Солдати Росії». Першу пісню стадіон зустрів із великою наснагою, а під час виконання другої Газманов навіщось віджався кілька разів. Після Газманова на сцені з'явився співак Шаман із піснею «Встанемо». Ну, а після нього – «цвях» програми в путінській подобі.

Свій трихвилинний спіч незмінний господар Кремл почав з привітання всіх, хто зібрався «з Днем захисника батьківщини», зазначивши, «що прямо зараз триває бій на наших історичних рубежах». На яких саме бункерний мешканець не уточнив, але запропонував публіці тричі прокричати «Ура!» на честь захисників цих самих рубежів. Потім заграв російський гімн і придворні кремлівські артисти, які стояли на сцені, стали «качечкою» спускатися вниз і потрусили до виходу. Як виявилось, вони зробили фальстарт. Путін раптом повернувся до мікрофона і крикнув у мікрофон: «Коли ми разом, ми не маємо рівних! За єдність російського народу! Ура!».

А в цей час відомий персонаж Сальдо в мікс-зоні розповідав розжурналістам, що «все в житті налагоджується», а також що «Миколаїв та Одеса – теж Новоросія». До речі, звертаючись до телеглядачів на камеру, Сальдо заявив: «Приїжджайте влітку всі!». Не виключено, що в цьому містився натяк на загальну мобілізацію, про яку в завуальованій формі говорили багато речників російської влади на підступах до стадіонної сцени. Зважаючи на все, «Лужники-шоу» і починалося саме з метою підняття схвального мобілізаційного градуса серед мас. А їх – маси – схоже, вже не тішать «Лади» та не гріють подарунки за загиблих «визволителів» у вигляді норкових шуб. У всякому разі, оприлюднені недавно підсумки соціологічного дослідження «Дзеркало Росії», проведеного нещодавно Інститутом конфліктології та аналізу РФ (ІКАР) свідчать про те, що 60% опитаних росіян не підтримують другу хвилю мобілізації і це пов'язано з «абсолютним небажанням воювати». Як зазначив недавно в ефірі українського телемарафону керівник ІКАР Олександр Шульга, росіяни 55+ виступають за війну, тоді як вікова категорія 18-30 «дуже прохолодно ставиться до війни і починає сприймати її по-іншому». Щодо першої, осінньої хвилі так званої часткової мобілізації в РФ, то 62% власників паспортів з двоголовим орлом вважали, що це правильне рішення. Проти виступали 25 відсотків. А ось у січні, коли росіяни цікавилися, чи підтримають вони другу хвилю мобілізації, вже 60% висловилися проти.

«Це пов'язано з тим, що перша хвиля здебільшого не стосувалася респондентів, і вони її схвалюють постфактум. А друга хвиля може торкнутися опитаних безпосередньо. Отже, з дивана росіяни готові підтримувати «Спеціальну військову операцію», а воювати особисто не хочуть. Саме тому вони схвалюють участь у так званій «СВО» зеках Пригожина та можливе безпосереднє приєднання до війни проти України білоруських військ. Також росіяни позитивно оцінюють мобілізацію на тимчасово окупованих українських територіях, зокрема у «ЛДНР», а от бачити себе особисто в лавах «другої армії світу» опитані, м'яко кажучи, не прагнуть», - наголосив Шульга.

Він також додав таке: «У великих містах РФ найменша кількість мобіків, і це не випадково. Тобто поки що в Росії реальніші саме локальні республіканські антивоєнні акції непокори та мітинги. Критична ж маса протестуючих може з'явитися з часом».

Загалом, як не крути, Путіну та його режиму сьогодні кров із носа треба агітувати «За» мобілізацію, що він, а також його численні маріонетки щодня й роблять. Проте, як бачимо, відсоток охочих ставати схваленням для українських земель зменшується, а отже країну-агресора, яка використовує своє населення у вигляді гарматного м'яса, так чи інакше очікує дефіцит людського ресурсу. При цьому важливо відзначити, що навіть ті, хто сьогодні вже перебуває на лінії фронту, не мають ключового мотивації і це, безумовно, грає на нашу з вами користь.

Читайте також: Київ готують до оборони: на вулицях з'явилися блокпости