5 найкращих фільмів нестандартної зірки Голлівуду Вуді Харрельсона

Вуді Харрельсон, якому у неділю виповнилося 62 роки. як і раніше, залишається одним з головних голлівудських невдах в частині кінонагород. У всьому іншому в нього все гаразд - режисери, як і раніше, охоче використовують його акторську харизму, щоправда, тепер вже в основному в серіалах.

Ось і зараз він зіграв одну з головних ролей у заснованому на реальних подіях міні-серіалі "Сантехніки Білого дому" реального, знову ж таки, персонажа, еус-співробітника ЦРУ Говарда Ханта - особистість настільки яскраву і неоднозначну, що про нього у Вікіпедії написано велику статтю, яку ми тут переказувати не будемо. До речі, є у Вікіпедії стаття, але невелика, і про дружину Ханта, яку в міні-серіалі грає Лена Хіді, відома всім як Серсея з "Гри престолів".

Як ми вже писали. успішна кінокар'єра далася Харрельсону нелегко - Голівуд як «фабрика зірок» з самого свого заснування був «заточений» на виробництво красенів типу Кларка Гейбла, Керрі Гранта та подібних до них. Отже, хоча Харрельсон був номінований на «Оскара» тричі, позолочених статуеток у нього немає. Причому за «Природжених убивць» 1994 року, де він продемонстрував приголомшливу акторську енергетику та переконливість, його навіть не номінували.

Можна сказати у виправдання кіноакадемиків, що Харрельсон зіграв дуже огидного персонажа – але його партнерка по «Природженим вбивцям» Джульєтт Льюїс, яка зіграла там головну героїню, нітрохи не кращу "по життю", ніж її напарник, отримала приз за головну жіночу роль на кінофестивалі у Венеції. І нітрохи не кращими "по життю" були, наприклад, доктор Лектер та Антон Чигур, за яких отримали «Оскарів» Ентоні Хопкінс та Хав'єр Бардем. (Про Чигура ми ще згадаємо пізніше)

Через два роки Харрельсон знову залишився без «Оскара», хоч і був уперше на нього номінований, коли продемонстрував свою харизму у фільмі Мілоша Формана «Народ проти Ларрі Флінта» 1996 року. Там він зіграв головного героя – видавця найуспішнішого в історії порнографії журналу Hustler Ларрі Флінта, що в реальному житті був аж ніяк не янголятком, але на кіноекрані викликає при всіх своїх негативних рисах симпатію у глядачів. У 90-ті вважалося, що найкращий виконавець таких ролей – саме Вуді.

Однак з роками його персонажі стали дрейфувати у бік «позитивних» героїв. Так, його мисливець за головами у фільмі братів Коен 2007-го року "Старим тут не місце" порівняно з маніяком Чігуром (Хав'єр Бардем), на якого він "полював", але сам став його жертвою, просто зразок правильної поведінки. До речі, епізоди їхньої спільної гри в цій стрічці можна показувати акторам-початківцям як зразок майстерності. (До речі, для любителів такого роду персонажів було б цікаво влаштувати поєдинок героя Харрельсона з "Природжених убивць" з Чігуром - щось на кшталт "Чужий проти Хижака").

Ще більш успішною в плані акторської взаємодії парою були Вуді Харрельсон та Меттью Макконахі у першому сезоні «Справжнього детектива». У наступних сезонах серіалу ніхто з акторів і близько не зміг наблизитися до них. А Вуді став зовсім позитивним героєм - правда, з легкими, що вигідно відтіняють цю «позитивність», недоліками.

Цей прийом використовували й інші режисери - як, наприклад, у трьох перших фільмах знаменитої франшизи "Голодні ігри". До речі, якщо повернутися до теми телесеріалів, то там найвищу нагорода, "Еммі", Харрельсон таки має - але за далекий 1989-й рік.

Фото: Вікіпедія