Золотий парашут: як рекреаційний сектор стає головним болем вітроенергетики

Боржава - це гірський хребет на території кількох районів Закарпаття. Через легкодоступність він украй популярний серед любителів піших прогулянок улітку і шанувальників гірських лиж узимку. Мала економіка місцевих домогосподарств будується навколо двох основних стовпів - туризму й сезонного збору дикорослої чорниці на полонинах. 

Місцевий туристичний бізнес теж має специфіку - частина надходжень забезпечують парапланеристи, для яких Боржава стала справжньою Меккою. Саме парапланеристи й стали першими, які вступили у війну з потенційними вітряками - вони вирішили, що літати між грандіозними щоглами й лопатями стане смертельно небезпечно. 

У проект будівництва вітропарку потужністю 120 МВт на території полонини Боржава вирішили вкластися турецькі інвестори. В Україні їх представляє компанія ТОВ «Атлас Воловець Енерджі», кінцевими бенефіціарами якої значаться Тевфик і Мусфік Хамді Ямантуркі. Ці бізнесмени в Україні досі були відомі лише як засновники фірми «Сільгоспремтехніка», зареєстрованої в Одеській області. 

Потужні електростанції планують побудувати на території двох районів і п'яти сільських рад. Раніше проект був ширше, але ряд населених пунктів і один район категорично відмовилися від його реалізації. Всього передбачається звести до півсотні вітроустановок, дві електропідстанції, три розподільних пункти й прокласти ЛЕП і підземний кабель на 35 кВ і 110 кВ. Моделі вітряків до сих пір не вибрані, але ясно, що вежі будуть заввишки від 80 до 140 м, і потужністю від 2 до 6 МВт. Термін експлуатації розрахований на 35 років. 

Запустити вітропарк хочуть в рекордні терміни, до 2020 р., щоб устигнути скористатися максимально привабливим зеленим тарифом для вітрогенерації, адже він з кожним роком знижується. 

Передбачаються грандіозні й складні будівельні роботи на території дуже чутливого гірського масиву - шар грунту тут надзвичайно тонкий, а ризик ерозії вкрай високий. Хоча вважається, що після введення в експлуатацію ВЕС буде займати сукупно близько 50 га, насправді у процесі будівництва буде зайнята територія в багато разів більша. 

Ще одне вузьке місце - інтенсивна експлуатація та будівництво нових гірських і лісових доріг. У Карпатах це завжди тісно пов'язано з проблемою ерозії, знищення та забруднення водних джерел. З урахуванням того, що Боржава є ключовим водозбором для десятків населених пунктів, і від стану масиву залежить здоров'я сотень водних об'єктів, будівництво мережі високогірних доріг, бачиться ряду скептиків ризикованою перспективою. Тільки одна з основних доріг із Воловця повинна бути побудована шириною 8 метрів і пролягти крутими схилами масиву. 

Усього лише основних доріг потрібно побудувати понад 60 км, у тому числі й лісом (з відповідною вирубкою гірських лісів) і чорничників (буде знищено близько 32 га ягідників). Супутні вирубки на серпантині також можуть бути значними - адже транспортувати по дорогах доведеться лопаті довжиною близько 40 метрів. 

Крім того, істотні роботи будуть проводитися й для будівництва ЛЕП та кабельних трас. Повітряна ЛЕП повинна проходити прямо по Боржавському хребту. 

У противників вітропарку є багато аргументів проти вибору саме цього майданчика, але, мабуть, найнезвичайніший для України - візуальне забруднення. Іншими словами, вітряки на гірському хребті просто зіпсують краєвид, ніж викличуть відтік туристів і завдадуть шкоди економіці регіону. 

Цей аспект не є маловажливим - у всьому світі місцевим громадам, орієнтованим на туристичний бізнес, доводиться боротися за такий актив, як мальовничий пейзаж. Автор, наприклад, спостерігав в Ісландії масову промо-компанію одного невеликого селища, з бігбордами та роликами на ТБ, проти будівництва наземної ЛЕП. Місцеві жителі вимагали від енергетичної компанії вкластися в підземний кабель, тому що металеві конструкції могли зіпсувати вигляд на знамениті скелі, що забезпечують туристичний трафік у сезон. 

У випадку з Боржавою справа не обмежується візуальним забрудненням. По хребту проходить, напевно, найпопулярніший літній пішохідний маршрут у Карпатах. Якщо проект вітростанції буде реалізований, десятки кілометрів цього маршруту йтимуть під шум вітряків і під гудіння проводів ЛЕП. 

Інша загроза, що лякає місцевих жителів - це руйнування навіть малої частини знаменитих чорничників Боржави. Сезонний збір чорниці годує тут тисячі сімей, і недооцінювати цей фактор для місцевої економіки було б помилкою - хоча майже й неможливо оцінити його масштаб точними цифрами. 

Навколо вітропарку розгорнулася гаряча дискусія, що загрожує поховати проект - або в разі реалізації зробити його об'єктом ненависті для місцевого населення.

Наскільки проведена на замовлення інвестора оцінка впливу на навколишнє середовище була адекватною? Глава правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков вважає, що всі норми дотримані, а корінь конфлікту лежить в іншому: «В цілому компанія-девелопер проводила детальні дослідження з оцінки впливу на навколишнє середовище. Коли починався проект, там ніяких проблем не було. Потім з'явилися пара- і дельтапланеристи. Ми від Асоціації написали листа в Міжнародну організацію парапланеристів. Нам відповіли, що не бачать жодних проблем. У Європі та світі такі проекти інтенсивно розвиваються, і парапланеристи зовсім не ущемляються. Щодо візуального впливу, місцеві жителі, навпаки, підтримують вітропарк! Я переконаний, що в цьому проекті складнощі виникли через відведення землі й протистояння місцевих ділків. Екологічні проблеми притягнуті штучно. У Боржаві працює дуже велика корупційна схема. Зараз взагалі не розумію, чи відбудеться проект. На місці інвестора я би краще втратив уже вкладені гроші й шукав новий майданчик. При цьому ті ж місцеві жителі прийдуть потім і скажуть - побудуйте нам вітряки, тому що у нас електрики немає або соціальних умов. Так у них там бюджети в місцевих радах менші, ніж турки заплатили за півроку за оренду землі». 

Незважаючи на дотаційність більшості місцевих громад, позитивний економічний ефект від вітропарку теж виглядає важковловимим - проект створить близько 25 робочих місць на два райони, і забезпечить орендну плату за землю в розмірі 50 тис. євро в рік. Це можна порівняти з заробітком півдюжини сімей за чорничний сезон. 

Конфлікт ускладнюється тим, що девелопери, схоже, вклалися в неякісний піар. Наприклад, у первісній версії документа, який розсилався в місцеві громади, будівництво вітропарку в горах протиставлялося ... будівництву АЕС! Створюється враження, що інвестор утратив контроль над якістю роботи найнятих фахівців, які використовують застарілі методи взаємодії з аудиторією.

«- 30-31 січня відбулися громадські слухання в сільрадах Воловця, Тибава, Дусино, Неліпино та Березняків. Процес був дуже своєрідним, - експерт Західноукраїнського орнітологічного товариства Анна Кузьо. - Там було чимало «крикунів», які кочували від сільради до сільради. Вони не ставили питання, а перебивали й налаштовували місцевих жителів проти «чужих» - експертів, які приїхали обговорювати такий документ як «Оцінка впливу на навколишнє середовище». А до документа є багато професійних претензій. Наприклад, щодо  впливу вітропарку на орнітофауну - чому всі спостереження маршрутів осінньої міграції птахів над хребтом велися лише 42 години? Відповідь від авторів - «формально цього достатньо». Чому в таблиці, де вказана висота прольоту птахів, вони якимось дивним чином летять тільки вище й нижче запроектованих вітряків, але ні в якому разі не на висоті 51-200 м? Тут навіть ученим не треба бути, щоб зрозуміти - це неможливо ». 

Ситуація навколо Боржавського вітропарку, коли зелена енергетика втрачає свій статус в очах обивателя, не є унікальною. Проблеми з виділенням і орендою землі змушують інвесторів шукати специфічні майданчики, до яких немає інтересу в  місцевого бізнесу, що володіє адмінресурсом. Найчастіше такі території мають природоохоронний статус. Так, подібний скандал може розгорнутися навколо будівництва вітропарків у районі Сиваша, де вітряки здатні серйозно загрожувати прольоту грандіозної кількості птахів, що мігрують, що гніздяться й зимують. 

Можна прогнозувати, що частково гострота проблеми зніметься зі скасуванням мораторію на продаж сільгоспугідь - агровиробникам стане вигідно залучати вітропарки на свої території, як це відбувається, наприклад, у Європі. На відміну від сонячних електростанцій, вітроенергетика відмінно поєднується з агроландшафтами.

Олександр Сиротюк, Lenta.ua