«Золотий глобус»–2019 здивував світ кінематографа несподіваними результатами

Те, що «Золотий глобус» з усіх головних американських кінонагород вручається одним з перших, автоматично приковує до нього підвищену увагу. А тут ще й перші в цьому році сенсації. Мало хто очікував, що в цьому році премію за кращу драму отримає «Богемська рапсодія». Фільм з успіхом пройшов у кінотеатрах, зібрав чудову касу (понад 10:1 до витрат), але ніяких відкриттів у галузі кіномистецтва не зробив. Стандартна, багато разів розказана з інших приводів історія про те, як музикант чи група музикантів вибирають, усупереч продюсерам і звукозаписним лейблам, свій шлях і перемагають на ньому, навряд чи схвилювала б аудиторію, якби мова не йшла про групу Queen та її лідера Фредді Мерк'юрі. 

Мерк'юрі був чудовим і харизматичним співаком (журнал Rolling Stone, який проводить найавторитетніші опитування такого роду, поставив його в 2008-му році на 18-е місце в списку найвидатніших вокалістів усіх часів), але майже настільки ж важливу роль для його посмертної слави відіграла його біографія. Фаррух Булсара (справжнє ім'я Мерк'юрі) став у 1991-му році однією з перших знаменитостей, які оголосили, що хворі на СНІД. Зробив він це буквально перед смертю, а про те, що був геєм, прямо, як це прийнято зараз, не ззнавався зовсім. 

Від багатьох своїх колег у цій ситуації Мерк'юрі відрізнявся тим, що під кінець життя, знаючи, що йому залишилося недовго, намагався записати якомога більше пісень. А ще тим, що, усвідомивши свою сексуальну орієнтацію, залишався все життя зворушливо прив'язаним до свого першого кохання Мері Остін. Незважаючи на сотні наступних гомосексуальних зв'язків, Мерк'юрі все життя вважав Мері своїм єдиним справжнім коханням, і це говорить про те, що він був, незважаючи на всю свою всесвітню славу, дуже самотньою людиною.

З такої біографії важко було не зробити вражаючий фільм, і режисер Брайан Сінгер його зробив. Але зробив рівно настільки, наскільки вистачило його режисерських сил: відсутність постановника фільму, який отримав «Золотий глобус» за кращу драму, у п'ятірці номінантів на приз за кращу режисуру говорить саме про це. Та й зіграв Мерк'юрі актор Рамі Малек, який став володарем нагороди за кращу чоловічу роль у драмі, що стало ще однією несподіванкою цього року, отримав його більше за емоційну щирість на кіноекрані, ніж за майстерність.

Співачка Леді Гага, якій пророкували «Золотий глобус» за аналогічну, хоча й не настільки трагічну, як у Малека, головну жіночу роль у фільмі «Зірка народилася», його не отримала, програвши Гленн Клоуз, яка зіграла дружину нью-йоркського літератора у фільмі, що так і називається – «Дружина». Та й сама стрічка «Зірка народилася» з п'яти номінацій, серед яких була категорія «найкраща драма», виграла лише в одній, за кращу пісню, додавши ще одну несподіванку до списку лауреатів «Золотого глобуса» цього року.

Проте цілком очікуваною стала перемога «Зеленої книги» в номінації «найкраща комедія або мюзикл», так само як і отримання актором Махерашалою Алі, що зіграв у цьому фільмі чорношкірого піаніста Дона Ширлі, «Золотого глобуса» за кращу чоловічу роль другого плану. Його партнер Вігго Мортесьє цілком міг отримати приз за головну чоловічу роль. Але тут його суперником був Крістіан Бейл, який зіграв у фільмі «Влада» колишнього віце-президента США Діка Чейні – а це була фактура настільки потенційно виграшна, що такий актор, як Бейл був просто приречений на успіх. 

Заслужено отримали «Золотий глобус» Нік Валлелонга, Брайан Каррі та Пітер Фарреллі, що написали сценарій «Зеленої книги». Її режисер Пітер Фарреллі також був номінований на премію у своїй професійній категорії, але йому, як і Вігго Мортенсену, не пощастило. Занадто сильний у нього був у цьому році суперник в особі відомого режисера Альфонсо Куарона, чорно-білий фільм якого «Рома» про життя звичайної сім'ї в Мехіко 70-х років минулого століття отримав «Золотий глобус» за кращий іноземний фільм. 

До того ж «Зелена книга» ще раз підтвердила, що в кіно є жанри, у цьому випадку роад-муві, у яких Голлівуд, якщо захоче, залишається найсильнішим у світі. До того ж, настільки незвично пастельне трактування расової ситуації в південних штатах США на початку 60-х років минулого століття зустрічається в американському кінематографі, здається, уперше. До цього Голлівуд, якщо брався за цю тему, то зображував її, як правило, у різких чорно-білих тонах. 

Премію за кращий драматичний серіал отримали "Американці", а в номінації серіальних комедій або мюзиклу – "Метод Комінскі". 

У цілому ж підсумки «Золотого глобуса» цього року значно перекроїли карту прогнозів з приводу вручення «Оскарів» у цьому році. Можливо, ситуацію прояснять підсумки присудження призів різних гільдій Американської кіноакадемії, яких залишилося чекати вже недовго.

Сергій Семенов, Lenta.UA