Життя, схоже на "американські гірки": зірці Голлівуду Джиму Керрі виповнився 61 рік

Джиму Керрі як акторові пощастило – і не пощастило. Пощастило в тому сенсі, що у нього від народження унікальні акторські обдарування – суперпластичні обличчя, тіло, голос, завдяки яким він може зіграти будь-що і будь-кого. Не пощастило тому, що всього цього у нього так багато, що іноді це виявляється перебором.

Він починав як стендап-комік, а вони взагалі ходять у своїх виступах по лезу бритви. Зал, залежно просто від того, хто зібрався і з яким настроєм прийшов, може бути від того, хто виступає в захваті, але може й освистати (як, до речі, було на першому виступі Керрі на сцені).

Те саме було у Керрі з його кінокар'єрою. Коли 1993-го року він створив свого Ейс Вентуру (створив у буквальному значенні слова – сам написав сценарій і придумав зовнішній вигляд героя), то сподобався глядачам, але був освистаний (якщо можна порівняти зі свистом у залі розгромні рецензії) кінокритиками та номінований на "Золоту малину".

За фільм, який став легендою, актор отримав смішний за голлівудськими мірками гонорар $350 тис. Але вже через два роки Керрі заплатили в сіквелі історії про того ж Ейса Вентура $5 млн. А ще через рік його стандартним гонораром за фільм стали $20 млн., величезна на той час сума навіть для Голлівуду.

Проте кінокритики його, як і раніше, не любили, традиційно номінуючи на «Золоту малину» - доти, доки Керрі не зіграв у 1998-му році свою першу трагічну роль у «Шоу Трумана». За неї він отримав свою премію кінокритиків «Золотий глобус», а через рік і другу – за фільм «Людина на Місяці». Далі в його кар'єрі почалися «американські гірки» – Керрі номінували то на «Золотий глобус» за серйозні ролі («Вічне сяйво чистого розуму»), то на «Золоту малину» за комедійні.

Одне залишалося незмінним – його гонорари на рівні $20-25 млн. за фільм, на які Джим купив собі особистий літак, оздоблений всередині під розкішну квартиру. Зазвичай у таких випадках «зірок» засуджують – але про Керрі можна сказати, що він таким чином заново «переграв» своє дитинство, коли його батько втратив роботу і сім'я була змушена жити в автофургоні, блукаючи з місця на місце.

І тут треба сказати кілька слів про його батьків. Батько актора був саксофоністом-самоуком, який працював бухгалтером. Мати – другорядною співачкою, яка поступово божеволіла. Після звільнення батька з роботи (йому був 51 рік), він знайшов собі роботу охоронця на заводі, де юному Джиму, як і його сестрам та братові, доводилося після занять у школі мити підлогу та унітази. Тож не дивно, що Керрі став замкнутою дитиною, знаходячи вихід із цього життя лише в численних кривляннях вдома перед дзеркалом, де він передражнив усіх і вся.

Власне, таким він залишився і у дорослому житті. Хто такий справжній Джим Керрі, знає лише сам Джім Керрі. Не просто так він сказав в одному зі своїх інтерв'ю, що кожна людина має лише один вибір – зійти в могилу тим, ким вона була насправді, або тим, ким вона прикидалася все життя. А ще він, за власним зізнанням, таки мріє про роль, яка принесе йому "Оскар"...

Фото: Pinterest