Зеленському буде складно побороти корупцію, вона в менталітеті українців – Тарас Загородній

- Минуло вже понад три тижні з другого туру президентських виборів. Верховна Рада ніяк не може визначитися з днем інавгурації. Чи пов’язане це затягування з небажанням парламентарів дати новому президенту можливість достроково розпустити Верховну Раду?

- Якщо виходити з процедури, то в принципі Верховна Рада не порушує закон. Тобто згідно з нашим законодавством, можливо призначати дату інавгурації протягом 30 днів після офіційного опублікування результатів підсумків виборів. Це означає, що до третього червня Верховна Рада може призначати інавгурацію президента.

Завжди в політиці існує де-юре і де-факто. Де-юре Верховна Рада поки що нічого не порушує,  а де-факто звичайно, що є побоювання у більшості не тільки парламентарів – і в більшості промислових груп які є в нашій країні – що новий президент зможе розпустити парламент.

Якщо дивитись на підстави для розпуску парламенту, то, по-перше, якщо говорити про юридичну сторону, то у нас 27 жовтня 2014 році була обрана Верховна Рада – і це вважається точкою відліку, коли неможливо її розпустити. Тобто останній строк – 27 травня 2019 року. Хоча є різні інтерпретації. Так, є думка, що останню дату треба розраховувати з офіційного завершення повноваження Верховної Ради. Якщо рахувати з цієї точки зору, то у президента формально є право розпустити парламент 14 червня 2019 року. Чому? А тому що у нас Верховна Рада була обрана 27 жовтня, але нові депутати вступили на посаду 14 листопада.

Але знову виникає питання: для того щоб розпустити парламент в законний спосіб потрібна витримана процедура. Тобто визнати факт відсутності коаліції. Про це повинен заявити спікер парламенту, а враховуючи те, що спікер парламенту не дуже бажає це робити, так як він це не робить вже останні три роки, то можна спрогнозувати, що він цього не скаже. Тому юридично довести факт відсутності коаліції достатньо важко, в парламенті поки що немає бажання це робити. А якщо навіть спікер визнає відсутність коаліції, у Верховної Ради є 30 днів для створення нової коаліції.

- Але бажання в нового президента швидко перезавантажити парламент існує, а отже він може спробувати дотиснути депутатів?

- Бажання, звичайно, існує. Його команда швидше хотіла б завести своїх людей, тому що у Зеленського немає своєї фракції,  і вона ще нескоро з'явиться, а робити президент без фракції нічого не може. Справді існує декілька каламутних схем розпуску парламенту, наприклад, заднім числом вони визнають через судові рішення відсутність коаліції. Але це достатньо складний варіант, бо такі укази можуть бути або заблоковані в суді, або не виконані. Парламент скаже: з якого дива нам іти на дострокові вибори? Як показує практика, якщо у ВР немає сильних союзників щодо розпуску парламенту, то цього не відбудеться.  У 2007 році насправді парламент у нас розпускав не Віктор Ющенко, а Юлія Тимошенко, тому що вона змусила своїх депутатів скласти мандати. Тобто 150 депутатів склали мандати – і це одна з підстав розпуску парламенту. Але ця історія розтягнулася на півроку: Ющенко видав указ 2 квітня, бажаючи за 60 дні провести дострокові вибори, потім призупиняв указ і, врешті-решт, ця парламент вдалося дожати тільки ближче до осені.

У нас на даний момент у парламенті немає бажання йти на поступки. Там хочуть допрацювати і почекати, коли рейтинг Зеленського буде падати. Чому? Тому, що вони розуміють: у Зеленського є великі проблеми. Він набрав 73% голосів на виборах – але набрав і за рахунок тих, хто впевнений, що він завтра вже возз’єднає нас з Росією, і за рахунок помірковано правих, які розчарувалися в Петрі Порошенку. Тобто там є електорат Юрія Бойка, Юлії Тимошенко, «Самопомочі». І це несумісні речі - всі розуміють, що як тільки Зеленський почне щось робити в реальному житті – а ми вже бачимо його заяви щодо Росії – і Південний Схід починає дивитися на нього зовсім іншими очима: мовляв, ми не за це голосували. Аналогічна ситуація із заявою про загальне декларування всіх доходів – це викликає сильне здивування у частини електорату Зеленського.

Люди розуміють, що вони не за те голосували – вони хочуть знизити ціни на комуналку. Люди не думали що буде відбуватися корекція електорату. В дійсності ми бачимо що Зеленський – гарна людина та бізнесмен. Але це не означає, що він – гарний політик. Політика – це зовсім інша сфера, потрібно вміти вибудовувати альянси, потрібно вміти спілкуватися з тими людьми, з якими не дуже хочеться спілкуватися, знаходити союзників, щось їм обіцяти. Особисто я не бачу цього за цей час, який вони могли щось зробити.

Це є досить показово – людина, яка отримала 73% підтримки, але не може дотиснути парламент. Тут є різниця між виборцями Зеленського і виборцями Порошенка. Так, у Порошенка всього 25%, але вони більш активніші, у них є цілісне розуміння того, чого вони хочуть. А от виборці Зеленського достатньо різноманітні  і вони пасивно спостерігають за тим, що відбувається.

У мене питання – де ті натовпи людей, які вимагають розпуску парламенту? Це ж ті самі 73%, які голосували за Зеленського. Але їх немає, і політичний клас це розуміє. У президента – пасивна підтримка. Це означає, що він один, а їх багато, і фінансово-промислових груп теж дуже багато. І вони не зацікавлені в розпуску парламенту, тому що вони розуміють, що Зеленський, який близький до однієї з фінансово-промислових груп, може отримати монополію в нашій державі.

- Наскільки штучно виглядають аргументи деяких фракцій парламенту про те, що не можна проводити інавгурацію 19 травня (а саме в цей день деякі депутати пропонують провести інавгурацію), через те, що це день пам'яті жертв репресій?

- Особисто я, вважаю, що тут не вдала позиція Сергія Міщенка (нардеп, який зареєстрував проект постанови про інавгурацію на 19 травня, - Ред), оскільки він сам розпочав процес. У свою чергу, команда Зеленського не може зорієнтуватися в політичному просторі. Вони взялися за цю дату, а потім починається історія про те, що це день пам'яті репресії.

Добре, тут інше питання: давайте тоді перенесемо інавгурацію на 20 число. Але тут Зеленського спіймали на тому, що навколо нього зібралася некваліфікована команда, люди Зеленського не розуміються в політичних реаліях і не розуміють, як пройти ці підводні камені, як себе слід поводити стосовно парламенту. Вони не розуміють, що президент в Україні – це набір психологічно-вольових якостей. Якби Тимошенко з такою підтримкою стала президентом, то вона на наступний день після виборів зібрала б всі фракції на 10 годину ранку у себе у штабі. І було б зрозуміло, що з Тимошенко не потрібно жартувати. От Тимошенко змогла б провести дострокові вибори, вона б «нагнула» всіх. У нашій країні не можна бути слабким президентом, тому що проти тебе починають грати. Лідера повинні слухати. І люди розуміють – якщо не будеш слухати цього політика, то будуть санкції, і буде дуже неприємно. Поки що люди від Зеленського не очікують неприємних санкцій.

- Чи зуміє Зеленський налагодити робочі відносини з нинішньою Радою, щоб провести кадрові зміни?

- Тут вже починається нове життя. Зеленський звик працювати у віртуальному світі, видають бажане за дійсне, життя ж складніше ніж у  фільмі «Слуга Народу»: потрібно вміти домовлятись, знаходити союзників. Це велика праця, і Порошенку не все вдавалося, він перекладав максимальні зусилля, але він знав, кому що сказати.

Поки що не видно, як Зеленський буде протискати свої рішення в парламенті. Політики будуть діяти виключно для своїх інтересів, а не до інтересів президента. Тому, скоріш за все, буде ухвалено закон про опозицію, про спеціалізовані слідчі комісії, де-факто це вже вставлення президента в рамки закону. Можуть прийняти і закон України про президента, який буде визначати виключний перелік повноважень, на що має право президент, а на що ні. Тому я не бачу, як він проводитиме свої рішення. І зустріч в парламенті показала, що він не готовий, і я вважаю, що Парубій спеціально зробив цю зустріч: мовляв, а ну, подивіться на живого президента.

- Ми так і не почули від Зеленського прізвищ тих, хто очолить СБУ, ГПУ, міністерство оборони, МЗС тощо. Навіть по Адміністрації президента немає ніякої конкретики. З чим пов'язане таке тривале мовчання?

- Йому це зараз непотрібно. Як він каже, буду президентом – буду вирішувати і призначати. Коли з'являться нові прізвище, це змінить ставлення парламенту, який не буде голосувати за тих чи інших людей, розпочнеться контркампанія проти самого Зеленського. Порошенко й Тимошенко зараз в опозиції, всі інші теж в опозиції. А це дуже потужні гравці, які знають що і кому потрібно сказати, для того, щоб показати, що ви зробили неправильно. Політика – жорстока гра.

- Одна з головних обіцянок Зеленського, яка принесла йому таку високу підтримку, стосувалася боротьби з корупцією. Наскільки реально поламати систему? Чи ми просто побачимо зміну осіб на старих схемах?

- У команді Зеленського сказали, що не обіцяли нікого садити. Але подивимось як це все буде в дійсності, оскільки корупція в нашій країні – дуже складне явище. Корупція – спосіб виживання українців за останні 300 років. Якщо дивитися, чому українці насправді прихильно ставляться до корупції, то це відбувається тому, що розуміють: корупція – це можливість уникати контактів з державою, а держава за останні 300 років яка у нас була? Правильно – окупаційна адміністрація, тому українці сприймають нашу державу як окупаційну адміністрацію, це все у нас в менталітеті. Дуже багато треба провести різних заходів для того, щоб переконати…

Українці насправді не проти корупції. Вони проти своєї неучасті в корупції. Якщо у середньостатистичного виборця запитати, що він думає реально, а не віртуально стосовно корупції, то можна дізнатись, що він теж хоче встановити свою монополію і зробити так, щоб всі діточки були при ділі. Це як у відомому прислів’ї, «хочу щоб все було по закону, але щоб кум Петро, якщо потрібно, міг порішати всі питання». І з цього слід виходити.

Нам, щоб боротися з корупцією, в першу чергу, потрібна амністія бізнесу та капіталів. Необхідно поставити крапку в приватизації 90-х, оскільки це питання досі «висить». Потім повинна відбутися глобальна амністія для чиновників, тому що вони так просто свої гроші не віддадуть. Далі необхідно лібералізувати економіку, щоб люди змогли заробляти нормальні гроші в Україні. А після цього вже боротися з корупцією.

Завдання влади полягає не просто в боротьбі з корупцією, а в тому, щоб робити так, щоб гроші вкладали в країну олігархи, яких ми так всі лаємо. Нам потрібні дві нормальні реформи: судова і Антимонопольного комітету. Для старту цього з головою вистачить, щоб ліквідовувати монопольні сфери та дати старт розвитку економіки.

- У цьому контексті варто згадати про антикорупційні органах. Днями Порошенко офіційно запустив Вищий антикорупційний суд. Фактично цим він завершив формування системи антикорупційних інституцій. Чи дасть це поштовх роботі НАБУ і САП? Або ж ми знову побачимо виправдання з боку керівництва цих органів?

- Це нічого не дасть. Це я кажу як людина з юридичною освітою. У нашій країні неможливо когось посадити, якщо суд буде працювати чесно, то він нікого не посадить. Коли проти тебе працює 10 адвокатів, які знайдуть будь-яку шпарину, а у тебе якісь хлопчики сидять, які не розбираються в слідстві, то вони розвалять справу.

Якщо суддя буде відступати від процесуального кодексу і буде брати до уваги докази, які зібрано в незаконний спосіб, у нього виникнуть серйозні неприємності. Яскравий приклад – всім відома справа щодо бурштину, коли, згідно з нашим законодавством, агент, який провокує хабар, повинен сидіти за гратами, оскільки це практика американської юстиції, а європейська юстиція говорить, що агент не має права провокувати сам злочин – це провокація хабара. Потрібно дивитися в коріння,  і я не вірю що антикорупційний суд в нашій країні буде працювати. Як тільки суддя відступить від процесуального кодексу, то його звільнить Вища рада правосуддя, тому що буде скарга від адвокатів відносно того, що суддя виявився порушує закон…

Ольга Левкун