Зеленський вже майже півроку затягує підписання законопроекту про військових злочинців

Президент України Володимир Зеленський досі не підписав ухвалений Верховною Радою 20.05.2021 Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права" (законопроект №2689 від 27.12.2019).

Це вже не перший випадок, коли підпис ухвалених законів затягується, пише "Судово-юридична газета".

Так, Володимир Зеленський більше ніж півроку не підписує закон про відрядження поліцейських до навчальних закладів і не накладає на нього вето (Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про Національну поліцію" (щодо відрядження поліцейських до органів державної влади, підприємств, установ, організацій), закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання та присвоєння спеціальних звань відрядженим (відрядженим) поліцейським № 4203 від 09.10.2020 р. Депутати досі не можуть добитися від Офісу Президента будь-яких відомостей про долю закону, прийнятого ще 02.

А ухвалений 17.09.2020 р. Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України про обмеження спільної роботи близьких осіб більше року не підписувався Головою Верховної Ради. Нарешті, нардепи усунули в ньому всі неузгодженості і лише 05.11.2021 його відправили на підпис до Президента. Закон повернувся до парламенту за підписом Володимира Зеленського 15.11.2021.

Закон був надісланий йому на підпис ще 07.06.2021, але це остання інформація про нього, повідомляє сайт Верховної Ради. Тобто за підписом Президента закон до парламенту не повертався. Не був і заветований.

Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про імплементацію норм міжнародного кримінального та гуманітарного права" мав на меті запровадити відповідальність за чотири види злочинів, які найбільше вчиняються на окупованих територіях та за скоєння яких найменше притягується людей до відповідальності.

Йдеться про злочини проти людяності, військові злочини, злочини агресії та геноцид.

Які основні положення містить новий закон:

1. Зміни до статті 8 КК передбачають запровадження принципу універсальної юрисдикції щодо злочинів агресії, геноциду, злочинів проти людяності та військових злочинів, тобто щодо потерпілого чи шкоди національним інтересам держави.

Іноземці або особи без громадянства, які не проживають постійно в Україні, які за межами України вчинили будь-який із злочинів, передбачених статтями 437-4385, 442, 4421 цього Кодексу, підлягають в Україні відповідальності згідно з цим Кодексом незалежно від випадків (умов), передбачених частиною першою цієї статті, якщо такі особи перебувають на території України і не можуть бути видані (передані) іноземній державі або міжнародній судовій установі для притягнення до кримінальної відповідальності або якщо їх видачу (передачу) було відмовлено".

Водночас закон передбачає відстрочку набрання чинності наведеними змінами до статті 8 КК, допоки не будуть розроблені та внесені зміни до Кримінального процесуального кодексу України та інших пов'язаних законів України про особливості здійснення кримінального провадження за принципом універсальної юрисдикції. Це зумовлено тим, що держави, які здійснюють кримінальне переслідування за відповідні злочини від імені міжнародного співтовариства, повинні мати не лише належне матеріальне, а й процесуальне право (відповідне до міжнародних стандартів), а також забезпечити свою інституційну здатність для такого переслідування.

2. Доповнення КК статтею 311 (Кримінальна відповідальність військових командирів, інших осіб, які фактично діють як військові командири та інших начальників) передбачає імплементацію інституту командної відповідальності (responsibility of commanders and other superiors), регламентованого статтею 28 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, підписаного (далі - Римський статут). Цей інститут кримінальної відповідальності є надзвичайно важливим для ефективного переслідування за міжнародні злочини, оскільки методика доказування та його можливості суттєво відрізняється від інших злочинів, скоєних у співучасті.

Тобто, військовий командир або інша особа, яка фактично діє як військовий командир, підлягатиме кримінальній відповідальності за будь-який злочин, передбачений статтями 437-4385, 442, 4421 Кримінального кодексу, вчинений підлеглою особою, яка на момент скоєння злочину перебувала під його фактичним командуванням. та контролем.

3. Зміни до статей 44, 49, 68, 69, 74, 80 КК забезпечують належне виконання міжнародно-правового зобов'язання України запобігати юридичній та фактичній безкарності за міжнародні злочини, правовий зміст якого вимагає застосування реального та адекватного покарання до осіб, які вчинили зазначені злочини. Такі зміни переважно мають уточнюючий характер, у зв'язку з доповненням ХХ розділу Особливої ​​частини КК щодо вже існуючих у КК обмежень застосування інститутів звільнення від відповідальності, покарання та його відбування, а також призначення покарання за незакінчений злочин щодо злочинів проти миру та безпеки людства .

У них говориться, що:

• звільнення від кримінальної відповідальності не застосовується у випадках скоєння злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених у статтях 437-438-5, 442, 442-1 Кримінального кодексу;
• давність не застосовується під час скоєння злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-1, 439 Кримінального кодексу;
• довічне позбавлення волі за скоєння приготування до злочину та замах на злочин не застосовується, крім випадків скоєння злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-1141 КК, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених у статтях 437-438, 438 -4384, 439, 442, 4421, 443 Кримінального кодексу.

4. Виключаються з КК статті 432, 433, 435, а також зміни до статті 434, що обумовлено тим, що передбачені в них діяння охоплюються пропонованими статтями 438-4385 КК та чинними положеннями КК про "загальнокримінальні" злочини, які також передбачають більш правові наслідки. Депутати запевняють, що виключення зазначених статей та внесення змін до статті 434 КК не спричинить декриміналізації будь-яких діянь.

5. У новій редакції викладено статтю 436 КК (Публічні заклики до акту агресії або збройного конфлікту неміжнародного характеру), термінологія, що використовується в ній, наводиться до вимог міжнародного гуманітарного права та змінюється мінімальна межа покарання за цей злочин.

6. Статтю 437 КК (Злочин агресії) викладено відповідно до Римського статуту, який розширює сферу її застосування. Потреба в таких змінах зумовлена ​​тим, що в період після завершення Другої світової війни поняття агресії в міжнародному праві зазнало серйозної трансформації і поки що не зводиться лише до агресивної війни.

7. Нові статті 438-4385 КК охоплюють всі різновиди військових злочинів, передбачені статтею 8 Римського статуту, а також інші серйозні порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р. про захист жертв війни та Додаткових протоколів до них.

8. Зміни в частині першій статті 442 (Геноцид) КК спрямовані на приведення її у відповідність до статті II Конвенції про запобігання геноциду та покарання за нього 1948 року та статті 6 Римського статуту, оскільки положення чинної норми значно звужують зміст діянь, за яке міжнародне право зобов'язує переслідувати чи, навпаки, що містять дії, невідомі міжнародному праву. Наприклад, у міжнародному кримінальному праві поняття "серйозні тілесні ушкодження" має ширший зміст, ніж поняття "тяжкого тілесного ушкодження" за кримінальним правом України; "Створення умов, розрахованих на скорочення дітонародження" - невідома міжнародним кримінальним правом форма геноциду. Частину другу статті 442 КК викладено відповідно до тексту статті III Конвенції про запобігання геноциду та покарання за нього у 1948 році, враховуючи специфічний юридичний зміст прямого та публічного підбурювання до геноциду. У контексті практики Міжнародного кримінального трибуналу для Руанди у сучасному міжнародному праві розуміється, що зазначене діяння є лише тоді, коли воно перебуває у причинному зв'язку з актом геноциду. Вітчизняна юридична конструкція "публічні заклики до [вчинення певних дій]" такого зв'язку не передбачає, а її використання створюватиме небезпеку необґрунтованого застосування серйозних кримінально-правових наслідків, про які йдеться у запропонованих цим законопроектом змінах до Загальної частини КК (див. зміни у статті 8, 44, 49, 68, 69, 74, 80 КК).

9. Стаття 4421 КК покликана забезпечити криміналізацію злочинів проти людяності. Передбачений цією статтею перелік дій повною мірою, з дотриманням національної юридичної техніки, передбачає зміст статті 7(1) Римського статуту, становище якої у сучасному міжнародному праві сприймається як зразок з погляду нормативної характеристики цього злочину з міжнародного права.

10. У запропонованих примітках до статей 436-4385, 442 та 4421 КК, з метою забезпечення належного правозастосування, наводяться визначення тих понять, тлумачення яких за міжнародним правом наголошується на певних специфіках та труднощах або тих, що є у кримінальному законодавстві України та різний зміст. Також у примітці 2 до статті 437 КК передбачено, що для цілей статей 437-4385, 442 та 4421 цього Кодексу застосовуються положення міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та звичайного міжнародного права, які діють на час вчинення відповідного діяння та практики застосування цих положень міжнародними судовими установами (трибуналами).

Важливість зазначеного положення обумовлена необхідністю забезпечення належної відповідності між конкретними положеннями складів відповідних міжнародних злочинів в КК та міжнародним кримінальним правом, яке відрізняється суттєвою динамікою, зокрема через те, що складається не тільки зі "статичних" договірних норм, але й " динамічних " нормальних норм, джерелом яких є насамперед практика міжнародних кримінальних судів (трибуналів).

11. Прикінцеві та перехідні положення КК доповнені новим розділом ІІІ, у пункті 1 якого врегульовано особливості застосування Закону України про кримінальну відповідальність до "подій минулого", які вже кваліфікувалися за міжнародним правом як злочин геноциду, злочин агресії, злочин проти людяності або військові злочини, але ще передбачалися як злочини за КК.

Як повідомлялося, 22 листопада Зеленський мав підписати або ветувати ухвалений Верховною Радою законопроект №2689 про військових злочинців. Офіс президента так і не відповів на запит " Радіо Свобода ", відправлений ще у вересні, про те, чому документ "зник" після голосування у парламенті.

Фото: 112-Україна