Зеленський, повністю відірвавшись від дійсності, розслабляється в теплій ванній - Сергій Гайдай

- Після пом'якшення карантинних умов вже можна робити певні проміжні висновки. Як би ви оцінили «антікоронавірусну» тактику центральної влади?

- Я вважаю, що всі поточні і глобальні проблеми полягають в тому, що особисто Зеленський (навряд чи його команда) не розуміє реального устрою нашої держави. Саме це - корінь всіх проблем. Якби мене попросили одним словом охарактеризувати українську державу, я б відповів: тіньова. Від чого тінь? Справа в тому, що існує ширма для всього світу. У цій ширмі є президентська влада, Конституція, Верховна Рада, різні державні інституції, а в реальності все зовсім по-іншому. І якщо говорити чесно, то політичний клас у нас - не клас зовсім, що створює середовище проживання для того, щоб народ перебував в цивілізованих рамках і був не світовим лузером, а гідним учасником світової гонки. Парламент у нас, наприклад, - це не структура, яка виробляє закони, які допомагають нам жити, а біржа, на якій різні фінансово-політичні угруповання торгуються за ті чи інші персональні преференції. У президента зараз, до речі, найкрутіші фінансові потоки в руках. Правда, Зеленський, швидше за все, не знає, як цим всім керувати, зате попередні знали прекрасно, особливо Петро Олексійович Порошенко, який все життя мріяв отримати такий контроль...

Читайте також: Колишній прем'єр-міністр розповів про вплив пристосуванців на Зеленського

- Ви звертаєте увагу на тіньове існування державних інституцій. А суспільство хіба знаходиться в іншій площині буття?

- Ні. У нас переважна більшість процесів - тіньові і суспільство тут також не є винятком. Тому, коли держава оголосила карантин, формально люди взяли, що він є, а в реальності встановлені правила ігнорувалися. Тут можна провести паралель з тіньовою економікою. Є офіційна статистика, згідно з якою Україна - дуже бідна і дуже неблагополучна країна. І коли іноземці приїжджають до Києва, вони очікують побачити щось середнє між Гондурасом і Зімбабве, а бачать такі іномарки, яких немає навіть у їх більш ніж благополучних державах. У нас від 60 до 80% економіки живе в тіні. Ми всі звикли до тіньової життя. Звикли, що будь-яка організація має тіньову і офіційну бухгалтерію. Тобто, тіньова життя нас настільки просякла, що ми навіть уявити собі не можемо інший формат існування. Так ось, карантин теж потрапив в цю тіньову зону. Офіційно ми всі дотримувалися карантин, носили маски, а неофіційно - все як могли, так і крутилися: від перукаря, який працював для обраних, до фірм і будівництв, які, так-сяк маскуючись, продовжували працювати. Тому, коли українцям сказали про ослаблення карантинних заходів, це було лише тим, що ми вже й до цього спокійнісінько жили.

- А коли і держава, і суспільство скинуть маски? Або на цьому часовому відрізку це нереально в принципі?

- Тіньова держава припиниться тоді, коли Зеленський, нарешті, зрозуміє, що його головна історична завдання полягає не в тому, щоб сидіти в кабінеті Порошенка, Януковича і Ющенка, а в тому, щоб, не шкодуючи сил і часу, демонтувати тіньовий держава і побудувати нормальне, публічне держава, в якому всі закони як бачаться, так пишуться і виконуються всіма без жодних там винятків. В такій державі карантин - це карантин для всіх і кожного, а порушник, будь то друг президента або простий обиватель будуть однаково покарані. У нас, давайте називати речі своїми іменами, карантин існував тільки для тих громадян, які самі для себе розуміли, що в умовах, що склалися краще посидіти вдома.

- Історичну місію по демонтажу тіньової держави можливо виконати за один президентський термін?

- Упевнений, що тут навіть і п'ять років не треба. Справитися цілком реально і за один рік.

- Що або хто заважає це зробити Зеленському?

- Заважає відсутність у нього розуміння історичної місії, а також відсутність необхідного світогляду і політичної волі.

- А куди випарувалася політична воля або її і не було насправді спочатку?

- Коли у людини немає глобального бачення, система бере його в оборот і, умовно кажучи, перетворює в гвинтик. Найсильніша зброя системи - це раніше розроблені закони і процедури, яким президент змушений підкорятися. Ось, скажімо, він говорить, мовляв, хлопці, я не хочу сидіти в цьому офісі, а йому відповідають: «Вибачте, процедура передбачає, що кабель безпеки зв'язку підходить саме до цього кабінету». До речі, декларація про намір переїхати з Банкової була хорошим тестуванням, яке Зеленський з тріском провалив. І тут він, до речі кажучи, не перший. Знаєте, хто був першим в цьому плані?

- Якщо включити логіку, то Ющенко.

- Так, це був Віктор Андрійович. Він, що прийшов до влади на неймовірною емоційній хвилі Майдану, дуже хотів змінити місце робочої дислокації, але система чітко і відверто сказала: «Будеш сидіти тут». А все решта навіть і не хотіли з'їжджати з Банкової... Порошенка, наприклад, цілком влаштовував кабінет Януковича, в тому числі його залишилися малахітові атрибути на робочому столі. До речі, тут можна провести аналогію з Саакашвілі, який з усіх держустанов всіх виселив і поселив в нові місця. І це не просто так. Це - чіткий індикатор того, що людина дійсно хотів демонтувати стару кримінальну систему. Між іншим, політичні противники Саакашвілі, які так мріють його посадити, живуть в збудованій ним системі, оскільки іншу побудувати просто не в змозі.

- Яким повинен бути стартовий інструмент демонтажу порочної системи?

- Для початку треба взяти структуру уряду і замість 20 міністерств залишити п'ять. Яких? Тут треба сідати і предметно розбиратися.

- А чи готове суспільство до того, що його вирвуть з звичної системи координат і занурять в абсолютно іншу в усіх сенсах?

- Комунікація з суспільством саме в даному випадку - це вторинна проблема, а первинна - реальна готовність змінювати реальність. Особисто я зараз не бачу реальної здатності і бажання влади змінювати існуючу дійсність. А обговорювати без цього комунікативні здібності влади абсолютно безглуздо.

- Звідки відірваність влади від реальності і що може змінити стан речей?

- Якщо ми говоримо про владу, то я б говорив тільки про Зеленського. Ну, ось чесно, все залежить тільки від нього одного і на ньому все сконцентровано. Саме він є головною людиною, який визначає, чому все навколо нього діють так, а не інакше. Однак Зеленський що не був політиком, так їм і не став. Очевидно, що для того, щоб стати політиком, необхідно володіти особливим мисленням, яке у нинішнього президента, найімовірніше, відсутній як вид.

- При цьому, таке мислення, за вашими ж словами в наявності у екс-президента Грузії, якого Зеленський запросив у владу. До речі, як гадаєте, сам приймав це рішення?

- Думаю, ні, не сам. Моя гіпотеза полягає в тому, що поруч із Зеленським є групи впливу і в якийсь момент одна з них переконала його в тому, наскільки у нас все погано і що терміново потрібно шукати паличку-виручалочку. На цю роль чарівні палички був обраний Саакашвілі. Але коли мова йшла про «приземлення» Саакашвілі в уряді, оперативно активізувалася інша група впливу, яка зробила все, щоб це призначення не відбулося. В результаті Зеленський опинився в дуже скрутному становищі і в ході довгих мук знайшов рішення про прилаштовуванням екс-президента Грузії в Офісі президента. Єдине, що я до сих пір не розумію, чи дійсно Зеленський, даючи Саакашвілі певні важелі влади, готовий будь-яке його рішення сприймати як пріоритетне, або в результаті все потоне в інтригах президентського оточення? А оточення Зеленського, до слова, в більшості своїй сприймає Саакашвілі як загрозу, фактор деструкції і чужий елемент.

- Національна рада з реформ, виконавчий комітет якого тепер очолює Михайло Саакашвілі - це декорація або майданчик, де приймаються рішення матимуть практичну реалізацію на всіх рівнях?

- До приходу в цю Раду Саакашвілі, це, поза всяким сумнівом, була імітація діяльності на тлі красивих декорацій. Як все буде тепер, відверто кажучи, не знаю. Не готовий робити в цій частині ніяких прогнозів, оскільки Саакашвілі - це дуже непередбачувана фігура. Він може влаштувати світового рівня скандал, як було за Порошенка, який бажає зробити з нього весільного генерала, а може зробити несподівані ходи, що дозволяють здійснювати конструктивну і корисну для країни діяльність.

- Якщо абстрагуватися від Саакашвілі, як би ви оцінили в цілому кадрову політику чинного глави держави?

- Кадрова політика завжди відображає цілі і завдання першої особи. Поки що Володимир Зеленський набирає замість реформаторів і кризових менеджерів, готових до якісно-радикальних дій, друзів і знайомих, друзів знайомих знайомих, які кожен окремо і всі разом - лояльна і слухняна сіра маса. Єдина незручна людина, яка хоч іноді говорив президенту в обличчя «ні», був Андрій Богдан, якого вчасно усунули. Зараз же ми спостерігаємо класичну картину: президент перебуває в теплій ванні, в якій навіть думки про те, щоб щось реально змінювати в іржавій, потворній, закостенілій системі не приходять.

- Чи бачите ви передумови для вкорінення владної монополії Зе-команди за підсумками осінніх муніципальних виборів?

- Дивлячись на те, як розвивається конфлікт, що виник між зачатками нашого місцевого самоврядування і владою в особі Зеленського, приходжу до висновку, що якщо і далі президент буде не розуміти і не чути сигнали з регіонів, все для нього і його партії закінчиться дуже плачевно. Володимир Зеленський, якщо він реально хоче щось змінити, з одного боку, повинен безжально демонтувати старе державне тіло, а з іншого - побудувати нову структуру, яка передбачає наявність двох влад в цій країні. Перша влада - компактна центральна, яка вирішує великі глобальні завдання (дипломатія, оборона і так далі), а друга - міцна місцева, якій слід віддати левову частку повноважень для облаштування «під ключ» місця існування окремих громад.

Нерозуміння цього всього може виявитися за підсумками осінніх виборів для Зеленського і його партії не просто холодним - крижаним душем. Чому? Тому що, якщо початковою перевагою партії Зеленського перед старими політичними проектами було те, що вони нові, то нинішня боротьба з оформилися центрами впливу у вигляді мерів і місцевої еліти в цілому, може бути не такою вже і привітноїю оскільки ці люди стоять куди ближче до інтересів окремо взятого міста, селища або села і мають там вплив, який може бути на порядок сильніше президентського.

Наталія Ромашова

Читайте також: «Антиколомойський» в законі: коли немає банку, але може бути компенсація