Запізніле пожвавлення: як і коли Європа допоможе Україні

Єврокомісія вчора презентувала амбітну програму зміцнення оборонної промисловості ЄС. З 2025 по 2027 рік із бюджету євроклубу буде виділено 1,5 млрд євро на підвищення конкурентоспроможності технологічної та промислової бази європейського оборонного сектора, щоб, як сказано, відреагувати на зміни у парадигмі європейської безпеки. План передбачає спільне фінансування та замовлення озброєнь, модернізацію військово-промислового комплексу ЄС та низку інших заходів щодо зміцнення оборонних компаній. Програмний бюджет також підтримує співпрацю оборонної промисловості ЄС з Україною та розвиток промислової та технологічної бази вітчизняного оборонного сектору.

«Нам необхідно змінити парадигму та перейти до режиму військової економіки. Це означає, що європейська оборонна промисловість має брати на себе більше ризиків за нашої підтримки», - наголосив єврокомісар з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон. "Щоб протистояти поверненню війни високої інтенсивності на наш кордон, ми вирішили включити вищу передачу", - додав він.

Читайте також: Президент Чехії припускає присутність іноземних військ в Україні

Європейська стратегія оборонної промисловості спрямована на те, щоб у довгостроковій перспективі стимулювати європейських виробників зброї до збільшення інвестицій, підвищення оперативності виробництва та – вперше – до колективної каталогізації наявних у них озброєнь. "Ми повинні взяти на себе більше відповідальності за власну безпеку, зберігаючи, звичайно, повну відданість нашому альянсу НАТО", - аргументувала віце-президент Єврокомісії Маргрете Вестагер.

Представники країн-учасниць євроклубу не приховують, що причинами фундаментальних змін у промисловості та обороні Євросоюзу стала повномасштабна війна в Україні, а також скандальні заяви потенційного кандидата у президенти США Дональда Трампа щодо американських зобов'язань щодо оборони європейських союзників. «Нам необхідно забезпечити правильний трансатлантичний баланс незалежно від динаміки виборів у Сполучених Штатах», - сказала Маргрете Вестагер, натякаючи на те, що Трамп поставить під сумнів відданість США союзникам НАТО у разі перемоги на виборах.

Серед пропозицій, які представив Тьєррі Бретон, удосконалити систему закупівель, створивши агентство, яке централізовано закуповуватиме боєприпаси, озброєння та військову техніку. У рамках нової стратегії країнам ЄС пропонується закупити принаймні 40% оборонного обладнання спільними зусиллями до 2030 року і досягти того, щоб до 2030-го вартість оборонної торгівлі всередині ЄС становила не менше 35% вартості оборонного ринку Євросоюзу.

Ще одна пропозиція полягає в тому, щоб європейські компанії отримали пріоритет на тендерах із закупівлі озброєнь у кризові часи. Французька газета Le Monde написала з посиланням на коментар анонімного європейського чиновника, що основна частина військових закупівель у Європі відбувається поза континентом. «З 2022 року 75% закупівель озброєнь та військової техніки припало на неєвропейські фірми, а 68% – на американські компанії», – цитує видання своє джерело. За його словами, європейці прагнуть довести частку закупівель у Європі хоча б до 50%. В оприлюдненій вчора стратегії уточнюється, що цієї цифри у 50% закупівель у Європі планується досягти до 2030 року, а до 2035-го вона має становити 60%.

Зазначимо, що з початком путінської «спецоперації» європейські партнери допомагають нашій з вами країні, поставляючи озброєння в основному з арсеналів, що вже є. Подальша допомога Україні та поповнення потенціалу, на думку військових експертів, можливі лише за перезапуску виробництва озброєнь та військової техніки в Європі. Однак цей перезапуск вже на самому старті зіткнувся з цілою низкою серйозних проблем.

Наприклад, цілком очевидно, що багато оборонних заводів у ЄС необхідно модернізувати. Крім того, ЄС, будучи союзом різних країн, а не однією державою, не мав спільних інструментів для закупівель озброєнь. Кожна країна створювала свої армії та озброювала їх лише з невеликою оглядкою на плани оборони Північноатлантичного альянсу. Тепер ці механізми потрібно створювати фактично з нуля, підвищуючи роль загальноєвропейських інститутів у галузі військової промисловості. Відсутність таких інститутів у минулому відбивалася і на виробництві - європейські держави часто дублювали системи зброї, внаслідок чого в країнах континенту збудовано багато різних озброєнь і військової техніки одного призначення. Вкладати гроші у виробництво озброєнь також непросто, оскільки компанії-виробники побоюються, що держави знімуть військові замовлення до того, як інвестиції окупляться. І, зважаючи на все, пан Тьєрі мав на увазі саме цю проблему, коли казав, що промисловість має брати на себе більше ризиків за підтримки європейських інститутів.

"Ми переходимо від режиму надзвичайної ситуації до комплексної стратегії, яка зробить нашу оборонну промисловість сильнішою", - не без пафосу заявив учора верховний представник ЄС з міжнародних справ та політики безпеки Жозеп Боррель. Серед завдань, зазначених у стратегії, також є розвиток більш тісних зв'язків з Україною через її участь в оборонно-промислових ініціативах ЄС та стимулювання співробітництва між оборонними індустріями обох сторін.

Загалом, як бачимо, до березня 2024 року в Євросоюзі дозріли до збалансованого підходу в оборонно-промислових питаннях, включаючи підтримку України, за якого і розвиток власних виробництв можливий, і пошукати боєприпаси на боці не соромно. Тим часом, як написали низка впливових західних ЗМІ, представлена недавно ЄК стратегія - лише перший крок для створення єдиного оборонно-промислового простору в ЄС. За словами анонімних співрозмовників Bloomberg, €1,5 млрд буде недостатньо у довгостроковій перспективі на розвиток виробництв, а реалізація стратегії на другому етапі, тобто після 2027 року, може зіткнутися із серйозною протидією країн-членів, які вже побоюються, що Брюссель перетягує на себе дуже багато повноважень.

Загалом, пожвавлення європейців, які більш ніж за 30 років, що минули з розвалу Варшавського блоку, грубо кажучи, «забили» на свою військову промисловість через відсутність замовлень від міністерств оборони, можна лише вітати. Але щодо України, то очевидно, що презентований Єврокомісією системний документ не вирішить найболючішу для фронту тему дефіциту боєприпасів «тут і зараз». І нестача снарядів, на жаль, далеко не єдиний «головний біль» Києва. Про ще один надзвичайно серйозний виклик, що стосується, щоправда, вже внутрішньополітичної кухні, розповів відомий журналіст Юрій Бутусов.

«Критичні втрати наших військ на фронті та захоплення нашої землі росіянами значною мірою відбуваються через відсутність будівництва ліній оборони. 1 грудня 2023 року Верховний головнокомандувач Володимир Зеленський наказав розпочати будівництво оборонних споруд на фронті. Але влада досі нічого не зробила. На даний момент на більшій частині об'єктів, які були намічені для будівництва, навіть не розпочато інженерних робіт, а там, де почали існувати - лише початковий рівень. Не завершено жодного об'єкта. Темпи просто мізерні. Вся наша оборона – те, що встигла викопати піхота своїми лопатами. Тому втрати у нас шалені. Тому так швидко ворог нас вибиває вогнем, вбиває, бере в полон тих, що вижили. Так, заміна Залужного на Сирського у побудові ліній оборони нічого не змінила і змінити не може – виділення матеріалів для будівництва, мобілізація будівельних організацій з технікою та персоналом – це не питання військових. В армії немає такої кількості інженерних підрозділів, щоби проводити масштабні будівельні роботи на фронті бойових дій. Міністр оборони Умеров, як завжди, займається якимись очевидними речами, і боїться порушувати питання будівництва, бо знає, що якщо питати про гроші, то можна вступити в конфлікт з Офісом президента. Тому всі у владі вдають, що оборонні споруди - це їх відповідальність. У той час як Росія з жовтня 2022 року вздовж усієї лінії фронту будує якісні оборонні споруди, Україна, захищаючись від ворога, який набагато перевершує за кількістю людей і озброєння, не будує лінії оборони взагалі. Це один із реальних злочинів «слуг народу». Багато наших людей щодня гинуть через бездіяльність влади, яка любить піаритися на війні, і не здатна виконувати ні вимог війни, ні навіть власні накази», - написав Бутусов у Facebook.

Тим часом Росія, окрім іншого, нарощує оборонну промисловість. Нещодавно Путін публічно говорив про те, що військове провадження в РФ зросло в кілька разів. А в нещодавньому посланні до Федеральних зборів кремлівський диктатор заявив про необхідність «максимально раціонально розподіляти ресурси та оперативно вибудувати ефективну економіку збройних сил». Тобто, як не раз писала Lenta.UA, апелюючи і до очевидних фактів, і до експертних прогнозів, бункерний мешканець не збирається навіть близько згортати свою «спецоперацію» в Україні, яка стала для нього нав'язливою ідеєю фікс. І на тлі того, що колективна Європа так і не змогла надати Україні обіцяний мільйон снарядів до березня, тоді як одна Північна Корея дала стільки «заліза» агресору, стає відверто сумно. На цьому тлі трохи радують хіба окремі новини з юридичних полів. Так, у вівторок, 5 березня, Міжнародний кримінальний суд у Гаазі (МКС) видав міжнародні ордери на арешт командувача дальньої авіації ВКС Росії Сергія Кобилаша та командувача російського Чорноморського флоту Віктора Соколова. Ордера на арешт високопоставлених російських військових виписали судді МКС Томоко Акане та Розаріо Айтала – вони ж у березні 2023-го видали ордер на арешт Путіна, а також уповноважену з прав дитини Марію Львову-Бєлову за звинуваченням у депортації українських дітей.

Кобилаша та Соколова підозрюють у військових злочинах, скоєних з 10 жовтня 2022 року по 9 березня 2023 року. Зокрема, у повідомленні МКС йдеться, що Кобилаш та Соколов можуть бути відповідальними за ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України у зазначений період. У МКС дійшли висновку, що російські військові навмисно били цивільними об'єктами. Зазначимо, що МКС розслідує найсерйозніші злочини у світі – це геноцид, злочини проти людства, військові злочини та злочини агресії. Згаданих Кобилаша та Соколова звинувачують як мінімум у двох із них: злочинах проти людства та військових злочинах, що полягають в атаках на цивільні об'єкти та заподіянні надмірної супутньої шкоди мирному населенню.

Важливо розуміти, що МКС не виносить заочних вироків. Тобто обвинувачені мають особисто перебувати у Гаазі. І, на жаль, якщо подібне і станеться, то нескоро, бо РФ, яка не ратифікувала Римський статут, який ліг в основу МКС, не зобов'язана надавати будь-яке сприяння міжнародному суду.

Утім, навіть якби й необхідний пакет документів і був би ратифікований, не факт, що це щось змінило б, тому що нинішня Росія неодноразово тупцювала своїми брудними черевиками на різних міжнародних договорах, опускаючи на рівень нижче плінтуса геополітичні угоди стратегічного штибу. Можливо, ситуація зміниться з падінням путінського режиму, а поки що, як казав класик, маємо те, що маємо. А маємо те, що коли МКС оголошує злочинцями високопосадовців РФ і розшукує самого Путіна, кремлівський диктатор спокійнісінько собі тусується в теплиці «Сонячний дар». Хор роспропагандистів, у фарбах описуючи візит бункерного мешканця до Ставропольського краю, що відбувся у вівторок, 5 березня, констатує, що Путін, за яким насправді давно вже й гірко плаче як мінімум юридичне пекло, «побував у помідорному раю і залишився дуже задоволеним» …

Читайте також: Україна отримає переговорну рамку, підтвердили у ЄС