Які перспективи відкриває українському фільму отриманий на американському кінофестивалі Санденс приз

Кінофестиваль незалежного кіно Санденс з кожним роком піднімається в фестивальному рейтингу все вище. У першому кінофорумі, організованому Sundance Institute (інститут відкритий в 1981-му році знаменитим актор Робертом Редфордом і його друзями з метою розбудови незалежного від голлівудських мейджорів кіно) в 1985-му році, взяли участь 86 фільмів. У 2009-му відбіркової комісії кінофестивалю треба було переглянути вже 3661 кінострічку, а в 2020-м - 15100. На Санденс хочуть потрапити всі молоді кінематографісти, оскільки це - путівка в майбутнє. Як показує практика, якщо фільм переміг на Санденсі, то він з високим ступенем ймовірності відзначиться на «Оскарі», та й в кінопрокаті теж. Наприклад, переможець Санденса-2012 фільм «Звірі дикого Півдня» був номінований на «Оскар -2013» в чотирьох категоріях і при бюджеті $1,8 млн зібрав в прокаті $21,1 млн. А «Одержимість», що отримала Гран-прі на Санденсі -2014, не тільки була номінована на «Оскара» в п'яти категоріях, а й перемогла в трьох з них.

Тому так важливий отриманий молодим українським режисером Іриною Цілик приз за кращу режисуру в документальному кіно на Санденсі-2020 року, який фінішував в ці вихідні. Її фільм «Земля блакитна, ніби апельсин» розповідає про сім'ю 36-річної Ганни та її четверо дітей, які живуть на Донбасі, в Красногорську, в зоні обстрілу, вже шість років. Стрічка стала однією з переможниць десятого конкурсного відбору Держкіно України, а отримана нею сума державної підтримки в розмірі понад 2,7 млн, гривень склала майже половину її бюджету. Тепер у молодого українського режисера завдяки її першому повнометражному фільму є серйозні шанси на світову увагу до її подальших проектів.

До того ж перемога на Санденсі може зробити дуже багато для фільму Ірини Цілик в плані світового прокату. Адже головна проблема незалежного кіно у всьому світі це не стільки фінансування зйомок, скільки просування (попросту кажучи, реклама) і дистрибуція. Першу проблему вирішує перемога на фесті, а що стосується другої, то на Санденсі вже другий рік поспіль спостерігається нова тенденція - традиційних дистибуторів (їх ще називають інді-дистрибуторами) незалежних фільмів відтерли в сторону відеострімінговие сервіси з бюджетами, які звичайним прокатникам артхаусу можуть тільки снитися 

Наприклад, в минулому році Amazon купив на Санденсі три фільми, заплативши за два з них по $13 млн, і за третій $14 млн. Інді-дистриб'ютори не можуть дозволити собі такі витрати, тому що не впевнені, що вони «відіб'ються» в прокаті. Для гігантів ж відеострімінгового сервісу такі «дрібниці» значення не мають - можливі збитки перекриються доходами з інших статей бюджету, а нові передплатники, які цікавляться артхаусним кінематографом, додадуться.

Цього року експансія «нових» дистриб'юторів продовжилася, Так, той же Amazon купив за $12 млн. сімейну драму «Дядя Френк», а стрімінговий сервіс Hulu побив рекорд Санденса, заплативши за фільм «Палм-Спрінгс» $17,5 млн і 69 центів. Ці 69 центів були потрібні для того, щоб перекрити колишній рекорд в  17,5 млн, встановлений на Санденсі в 2017-му році покупкою «Народження нації» - історичного художнього фільму про легендарне повстання афроамериканських рабів під керівництвом Ната Тернера в штаті Вірджинія в 1831-му році.

Перемога «нових» дистриб'юторів над «старими» навіть стала в минулому році на Санденсі однією з головних тем «круглих столів» - на фестивалі, крім кінопоказів, взагалі дуже багато різноманітних заходів, включаючи навчальні. Обурення «старих» можна зрозуміти - адже всі минулі роки виробництво незалежних фільмів було можливо не в останню чергу завдяки їм. Однак, як і можна було очікувати, продюсери і режисери незалежного кіно нічого страшного в ситуації, коли до них полилися гроші з нового джерела, не побачили.

Олег Васильєв, Lenta.UA

Заставне фото: Twitter