Як "Джоконда" Леонардо да Вінчі стала найвідомішою картиною у світі

Як ми й обіцяли вчора, розповідаємо, як "Джоконда" стала найвідомішою картиною у світі. А заразом – чому це сьогодні виглядає так безглуздо.

Почалося все з того, що 112 років тому, 21 серпня 1911 року, "Джоконду" з Лувру викрав чоловік на ім'я Вінченцо Перуджа. Його професія в різних історичних джерелах вказується по-різному – реставратор (що навряд чи, адже всі його подальші дії суперечать припущенню про його хоч якісь професійні знання в галузі мистецтва), майстер з дзеркал або просто сезонний робітник, найнятий для ремонту. Найімовірніше, він склив у Луврі вікна, побачив, що охорона організована там погано (або, можливо, просто як там організована охорона) і, як і багато музейних злодіїв такого роду, не розумів, що збути вкрадену картину такої популярності збути за відсутності зв'язків неможливо .

Спочатку "Джоконда" лежала в купі мотлоху в паризькій квартирі, яку вскладчину знімали італійські робітники-"сезонники" (ще одне свідчення, що Перуджа належав до них), потім подорожувала разом із викрадачом. Зрештою, він запропонував її італійському антиквару, який, звичайно ж, повідомив про це поліцію. Завдяки цій географічній обставині знайдену «Джоконду» за домовленістю з Лувром спочатку урочисто показали в головних італійських музеях, а потім не менш урочисто повернули до Парижа.

Вважається, що саме завдяки цій крадіжці вона, як вже було сказано, стала найвідомішою картиною у світі. Адже, починаючи з дня викрадення до 4 січня 1914-го, коли картина повернулася в Лувр, про неї писали ЗМІ всього світу, а її зображення тиражувалися в газетах, журналах та на поштових листівках. Як легко побачити, вся ця історія в дусі Дюма мала мало відношення до мистецтва - масовій публіці, щоб підняти тиражі, спершу навіяли, як це все важливо та цікаво, а потім "годували" її новинами.

Хтось може сказати, що вираз "усмішка Джоконди" існував ще до цього викрадення. Це правда – але й він виник лише через кілька століть після створення картини Леонардо да Вінчі. Його зробив, говорячи сучасною мовою, мемом французький поет Теофіль Готьє у 1855-му році. До нього ніхто не знаходив у цій посмішці нічого загадкового.

Залишилося розібратися із "безцінністю" картини Леонардо. Тут також немає нічого таємничого. У 60-ті роки минулого століття, коли «Джоконду» з Лувру з помпою привозили показувати до США (посередницею поїздки була Жаклін Кеннеді і вся ця історія теж віддає рекламою – цього разу політичною), вона була застрахована на час подорожі до США на сум , яка з урахуванням інфляції становила б сьогодні приблизно $2,5 млрд.

Чи така це вже приголомшлива цифра? Якщо покопатися в інтернеті, можна побачити, що деякі сьогоднішні твори людських рук, в яких немає нічого таємничого і сенсаційного, коштують приблизно стільки ж. Наприклад, чотири сучасні хмарочоси (у Дубаї, Лас-Вегасі та два в Макао) обійшлися при будівництві в суми від $2,17 млрд. до $2,7 млрд. А п'ять найдорожчих круїзних лайнерів - від $1.2 млрд. до $1,5 млрд.

Ну і про "безглуздість" - популярність "Джоконди" зробила її практично недоступною для глядачів. Тому що можливість постояти кілька хвилин у натовпі в багатьох метрах від невеличкої (77х53 см) картини, захищеної броньованим склом, яке, до того ж, дає бліки, інакше як словом "відзначитись" не назвеш.

Фото: Pinterest