Введення в оману або гра на пониження: навіщо діючі нардепи балотуються на місцевих виборах

Рівно через чотири дні, в неділю, 25 жовтня, українці, які мають право голосу, дадуть політичну путівку в життя владі на місцях. Незважаючи на коронавірусні та інші виклики, волевиявлення регіонального масштабу таки відбудеться, і буквально щодня виборча історія-2020 доповнюється новими, часом скандально-шокуючими епізодами. Наприклад, вчора стало відомо про те, що екс-нардеп Віктор Лозинський, засуджений в 2009 році на 15 років ув'язнення за умисне вбивство односельця, балотується на посаду глави Підвисоцької ОТГ Голованівського району Кіровоградської області.

Колишній парламентарій, який отримав мандат під партійними прапорами політсили Юлії Тимошенко, в 2014 році вийшов на свободу «за станом здоров'я». Тим часом, «стараннями» Генеральної прокуратури, визнаний судом вбивцею екс-нардеп повернувся в місця не настільки віддалені. Втім, довго за гратами Лозінський не пробув - в 2016-му він вийшов на свободу завдяки так званому «закону Савченко».

Читайте також: Операція «комунікація»: чому Зеленський вирішив зустрічатися з нардепами від «Слуги народу» в груповому режимі

Саме в Голованівському районі, де нині балотується Лозинський, 16 червня 2009 року відбулася гучне вбивство, в якому він виступив в ролі обвинуваченого. На той момент діючий нардеп від БЮТ відпочивав разом з місцевим прокурором і начальником тодішньої міліції. В ході «розваг» був убитий місцевий єгер Валерій Олійник.

Згодом було встановлено, що він помер від пострілу з дробовика, на курок якого, як пізніше аргументовано доведе сторона звинувачення, свідомо натиснув «парламентарій». Через резонансу, яке цілком закономірно викликала ця історія, Лозінському довелося скласти повноваження народного депутата. Однак, як бачимо, від політичних амбіцій скандальний політик, який в разі повної «відсидки» за скоєний злочин, повинен був вийти на свободу у 2025 році, не відмовився.

Lenta.UA поспілкувалася з колишнім колегою Лозинського за фракційним цеху у Верховній Раді. Чинний нині нардеп від «Батьківщини» розповів нам, що Лозинський розглядає нинішні місцеві вибори в якості трампліну до планових або ймовірним позачергових парламентських перегонів. Як то кажуть, no comments...

А поки колишній нардеп Лозинський, який влаштував сафарі на людину, «точить лижі» на місцеві вибори з прицілом на парламентські, багато нині діючі нардепи, навпаки, грають на статусне зниження, балотуючись на місцях. За інформацією громадської мережі ОПОРА, до місцевих рад різних рівнів, а також на посади міських голів висунулося ні багато, ні мало - 56 повноправних носіїв мандата народного депутата. Велика частина парламентаріїв пробує себе на виборах депутатів обласної ради (36 осіб), до міських рад хочуть обратися 18 нардепів, а в районні - чотири. Крім того, 15 народних обранців борються за ключі від мерських кабінетів в різних містах.

Так, Зіновій Андрієвич (Слуга народу) є кандидатом на посаду міського голови Надвірної (Івано-Франківська область), Руслан Требушкін (позафракційний) - Покровська (Донецька область), Володимир Крейденко (Слуга народу) - Мелітополя, Микола Бабенко (група Довіра) - Білій Церкві, Антон Поляков (група За майбутнє) - Чернігова, Татьяна Рябуха (Слуга народу) - Сум, Ігор колихалися (За майбутнє) - Херсона, Олександра Устінова (Голос) - Вінниці, Ярослав Руцішін (Голос) і Олег Синютка (Європейська Солідарність ) - Львова.

Одесу планують підкорити Микола Скорик з ОПЗЖ, Харків- його однопартієць Олександр Фельдман, а в столиці конкуренцію чинному градоначальнику Віталію Кличку склали відразу три нардепа- Ірина Верещук (СН), Олексій Кучеренко (Батьківщина) і Сергій Шахов з депутатської групи Довіра.

У розрізі партій найбільшу кількість нардепів, які балотуються до місцевих рад і на посаду міського голови, представляють депутатську групу, зв'язувану з олігархом Ігорем Коломойським, За майбутнє - 20 осіб (або 83,3% від усіх членів групи в парламенті). ОПЗЖ делегувала 9 депутатів, а Слуга народу - 7. За п'ять висуванців до місцевих рад мають депутатська група Довіра і Європейська Солідарність екс-президента Порошенка, четверо є членами Батьківщини, а двоє - Голосу.

Вельми цікавий розклад з точки зору кандидатського vip-представництва - в Одесі. У тамтешній облради балотуються два яскравих політ персонажа- Олексій Гончаренко від ЄС, який спочатку планував боротися за пост мера Києва і нардеп від ОПЗЖ Вадим Рабинович. Від партії Медведчука/Бойка в мери «перлини біля моря» йде також діючий парламентарій Микола Скорик.

М'яко кажучи, дивною називає позицію діючих нардепів, які балотуються на нинішніх регіональних виборах експерт аналітичного порталу «Слово і діло», політолог Валентин Гладких: «Вони вже отримали мандат довіри від виборця для того, щоб представляти їх інтереси у Верховній Раді, а тут вони чомусь -то вирішили спуститися рівнем нижче і балотуватися на місцевому рівні. Така позиція здається, як мінімум, дивною». На думку експерта, з одного боку, така практика свідчить про те, що багато політсил не мають лідерів на місцях, а місцевим партійним осередкам немає на кого спертися в регіонах, тому народні депутати своєю участю намагаються вплинути на впізнаваність політичної сили, яку вони представляють. А з іншого боку, «навіть якщо вони отримають мандат на місцевому рівні, від повноважень парламентарія ніхто не стане відмовлятися і ніхто не піде працювати до місцевих рад».

«Нардепи просто виступають партійним локомотивом і спрямовують свою діяльність на підвищення рейтингу політичної сили. З точки зору політичних технологій, - це правильно, але з точки зору ставлення до своїх виборців - не дуже красиво. У таких людей треба відразу запитувати, чи готовий такий кандидат скласти повноваження народного депутата у разі перемоги. Чи готовий він піти працювати в міську раду замість Верховної Ради? Відповідь буде дуже простою. Тому, як виборець я думаю, що це - введення в оману», - констатує Валентин Гладких.

«Депутати парламенту - це люди більш-менш відомі на своїх територіях, тоді як кандидати до місцевих рад від різних політсил регіонального рівня, не встигають досягти своєї впізнаваності за період передвиборчої кампанії. А, побачивши в бюлетені прізвище народного депутата, за якого вони голосували і, можливо, не один раз, люди неодмінно підтримають весь партійний список. Зрозуміло, що це технологія, але зробити з цим нічого не можна, оскільки неможливо обмежувати громадянина в його праві балотуватися», - підкреслює в розмові з Lenta.UA колишній нардеп і екс-керівник Комітету виборців України (КВУ) Ігор Попов.

За його словами, практика висунення парламентаріїв на місцевому рівні не порушує існуючі законодавчі норми і є досить ефективною в поствиборчий розрізі. «Особисто я не пам'ятаю, щоб хоча б один народний депутат, який балотується на місцевих виборах, згодом склав мандат парламентарія, тоді як на мерських виборах такі факти мали місце. Однак в будь-якому випадку, до тих пір, поки виборці спокійно «ковтають» цю технологію і не висловлюють ніяких претензій, вона буде застосовуватися на виборах», - підсумовує пан Попов.

Солідарний з колегою також колишній керівник КВУ і також екс-нардеп Олександр Черненко. Зокрема, в коментарі Lenta.UA колишній народний обранець зазначив наступне: «Законодавство не забороняє чинним парламентаріям балотуватися на муніципальних виборах. Ясно, що ця технологія використовується з метою рейтингово підтягнути «рідні» партійні списки на місцях. В кінцевому рахунку, нардепи-кандидати до місцевих рад від мандатів ВР не відмовляться, а от ті, хто виграє в мерському виборчому поєдинку, особливо, якщо говорити про велике місто - цілком можуть зробити вибір на користь крісла міського голови».

Разом з тим, акцентує Черненко, сама по собі ідея максимальної партизації регіональних виборів, привела до того, що місцеві виборчі кампанії стали в Україні продовженням загальнонаціональної політики, що не є якісно позитивним фундаментом державної системи.

Наталія Ромашова

Читайте також: Нардепи проголосували за позбавлення себе виплат