Вольовий і «холодний» секс-символ Голлівуду Сігурні Уівер відзначає сьогодні день народження

Коли 29-річну Сігурні Уівер запросили зніматися в «Чужому», майбутній фільм сприймався на студії як звичайна голлівудська продукція. Його сценарій кілька років покривався пилом на письмових столах продюсерів, які не бачили в ньому нічого нового. Майже вся дія відбувається в декораціях космічного корабля, членів екіпажу якого тероризує інопланетянин - так це ж сюжет типової стрічки класу Б того часу.

Однак сорокарічний режисер Рідлі Скотт, у якого на полиці на той час вже стояв приз за кращий дебют на Каннському кінофестивалі, думав інакше. Він шукав якесь принципово нове візуальне рішення - і знайшов його в особі швейцарського художника Ганса Гігера, який створив не тільки образ Чужого, але і, по суті, весь дизайн кінострічки. У підсумку вийшла (у другому варіанті) звичайна для кіно справа - знімали майбутній шедевр, а вийшов посередній фільм, знімали «прохідняк» - а вийшов шедевр.  

Крім запрошення Гігера, Скотт зробив і другу найважливішу для майбутнього феноменального успіху фільму річ - протиставив страшному космічному монстру жінку. Зараз це само собою зрозуміло і навіть починає злегка набридати, а тоді було революційним рішенням. І, знову ж таки, звичайний для кіно випадок  (див. наш вчорашній матеріал про «Французького зв'язкового» ) - на роль, яка зробила її виконавця або виконавицю голлівудською суперзіркою, спочатку планувався зовсім інша людина.

В даному випадку офіцером Ріплі спочатку планували зробити Меріл Стріп, але вона була в жалобі після смерті чоловіка. І тоді запросили Уівер. Завдання вона була повинна виконати таке ж, як Стріп - вразити глядачів поєднанням волі, інтелекту і холодної привабливості. І Скотт, який показав на протязі фільму волю і розум головної героїні, в фіналі різко підкреслив її сексуальність. Знаменита фінальна сцена поєдинку з Чужим, в якій костюмери одягли Уівер так, що з таким же і навіть з меншим, оскільки глядачам-чоловікам не довелося б включати фантазію, успіхом могли б повністю роздягнути, на багато років зробила її секс-символом, як мінімум, для фанатів кінофантастики.

Роль Ріплі виявилася настільки важливою для «Чужого», що хоча в наступних фільмах франшизи змінювалися сюжети і актори, без неї обійтися не змогли. За другу стрічку, названу «Чужі», Уівер навіть була номінована на «Оскар». До цього часу вона знімалася вже в інших фільмах, де найчастіше грала всю ту ж вольову, розумну і привабливу жінку - по суті, все ту ж офіцера Ріплі, але в інших обставинах.

Так, наприклад, в чудовому психологічному трилері 1995 року «Імітатор» Уівер перевтілилася в психолога серійних вбивць, котра захворіла після нападу одного з них агорафобією - вона не в змозі вийти зі своєї квартири навіть на півметра. Поліцейські звертаються до неї, щоб зловити чергового маніяка, але в підсумку виявляється, що його наступна мета - вона. І в фіналі героїня, щоб врятуватися, змушена подолати свій страх. Чим не парафраз битви Ріплі з Чужим? Причому в цій ролі знову експлуатується поєднання в актрисі аналітичного складу розуму і прихованої сексуальної привабливості - тільки вже 45-річної жінки.

В свої 70 «з гаком» Уівер продовжує зніматися, тільки вже в фільмах іншого роду (хоча, з іншого боку, оголошено, що вона з'явиться в нових «Аватарах» Джеймса Кемерона). Наприклад, «Мій рік в Нью-Йорку» (взагалі-то оригінальна назва My Salinger Year, але прокатники вирішили, що слово «Нью-Йорк» приверне більше глядачів, ніж ім'я якогось там письменника), де грає шефа літературного агентства, працюючого з Селінджером. І знову виглядає чудово і в своєму фірмовому «холодному» стилі.

Світова прем'єра фільму, до речі, відбулася на Берлінському кінофестивалі, так що планку Уівер не знижує.

Фото: Pinterest