Високі ціни на енергоресурси чи майбутнє України

Те, про що, вам не розкажуть на ефірах.

Високі ціни на енергоресурси чи майбутнє України.

Читайте також: Німеччина готова обговорювати Україну на будь-яких переговорних майданчиках за участю Росії

Є кілька концептуальних помилок, які припускаються в нашій країні при точковій оцінці ризиків.

Зростання цін на газ у Європі зовсім не пов'язане із запуском або незапуском Північного потоку-2 або, тим більше, деякими конспірологічними діями Росії.

Я вже писав у своїх статтях, що сам собою запуск Північного потоку 2 навряд чи призведе до різкого падіння спотових цін на газ.

Дорогі копалини енергоресурси - це похідна нового "зеленого курсу", активованого в ЄС та США.

Відтепер у світі табу на інвестиції у видобуток нафти, вугілля, газу. Ідеться про глобальні інвестиції, що не виключає локальних.

Тобто пік видобутку викопної енергосировини ми вже пройшли чи близькі до цього.

Водночас, поява альтернативних джерел енергії на кшталт "зеленого водню" і так далі, зовсім не очевидна, ні за тимчасовим обрієм, ні за ефектом заміщення традиційних видів.

Для заходу новий зелений курс - це зовсім не про екологію.

Це про створення нової платформи для інвестицій, нового продуктового енергетичного ряду, де саме захід буде конкурентним, а не Росія чи арабський світ.

Це про створення нових робочих місць та стимуляторів зростання ВВП.

І головне – це про механізми стримування економічного зростання Азії, насамперед – Китаю.

Наприкінці 20-го століття США перемогли СРСР за допомогою обвалу цін на нафту.

Наразі США хочуть перемогти Китай за допомогою захмарних цін на газ та вугілля.

Високі ціни потрібні заходу як сорочка, накинута на Азію.

Це гальмо у межах доповіді Римського клубу про межі зростання світової економіки за ресурсами.

При цьому високі ціни на енергоресурси зовсім не страшні ні для ЄС, ні для США.

Америка має свій газ і ціни на нього на внутрішньому американському ринку значно нижчі, ніж у Європі.

ЄС завжди може купити газ за євро, яке благополучно друкує. Тобто реал за віртуал.

Крім того, європейські країни мають прямі контракти з Газпромом, а ціни там набагато нижчі, ніж на споті.

Більше того, висока динаміка зростання цін на енергоресурси Європі не страшна – у них вкрай низька інфляція (крім 2021 року) і вони періодично скочуються у дефляцію.

Тобто укол цінового адреналіну у вигляді енергетичної інфляції їм зовсім не зашкодить.

А ось для Азії сировинна інфляція – це майже вирок.

Шлях успіху для країн, що розвиваються, відтепер у пошуку дешевих енергоресурсів. Будь-яких.

У цьому полягатиме їхня факторна конкурентоспроможність на найближчі 20 років і цим визначатиметься їхнє місце у глобальних ланцюжках додаткової вартості.

Зелений курс не стане платформою зростання для світу, що розвивається. Дуже дорого і необхідні масштабні інвестиції, а таких не буде.

Натомість енергоресурси на "ринку" коштуватимуть космос.

Єдиний вихід – знайти точки доступу до дешевих джерел енергії.

Стратегічний партнер тепер той, хто може їх забезпечити, все інше – від лукавого.

Читайте також: В Росії стався потужний вибух на газопроводі (ВІДЕО)