Виповнилося 80 років від дня Девіда Хеммінгса - головного героя культового фільму Мікеланджело Антоніоні

Blow-Up (пишеться по-різному, і як Blow Up без дефісу, і як Вlowup) став першим фільмом, який Мікеланджело Антоніоні, на той час вже всесвітньо визнаний режисер, зняв у 1966 році за межами Італії. І він же став першим фільмом, який разюче відрізнявся за стилістикою від попередніх фільмів режисера. На відміну від "Ночі", "Затемнення" та "Червоної пустелі" з їх тягучим ритмом Blow-Up сповнений динаміки, є за сюжетом детективом (фотограф випадково знімає в парку сцену вбивства, причому розуміє це тільки тоді, коли друкує фотографію), а за змістовною наповненістю – філософською драмою про непізнаваність світу. (Це, до речі, улюблена тема письменника Хуліо Кортасара, за новелою якого "Слина диявола", і був знятий фільм).

Столиця Британії, яку в ті роки називали Swinging London і яка на той час вже стала світовою столицею поп-музики і відбирала у Парижа звання світової столиці фешн-індустрії, вразила режисера з солідно-буржуазної Італії настільки, що Антоніоні, крім основної дії, "впхнув" у фільм все, що тільки було можливо з реальності. До речі, саундтрек до нього написаний та виконаний видатним джазменом Хербі Хенкоком.

Так, у класичній сцені (втім, у Blow-Up багато сцен стали класичними) у клубі на сцені грають The Yardbirds з Кітом Рельфом, Джеффом Беком (саме він ламає гітару) та Джиммі Пейджем.

В епізодичній сцені (вірніше, у двох) візиту до модного фешн-фотографа двох молоденьких дівчат, які бажають стати фотомоделями, дебютувала юна Джейн Біркін. Причому другу з цих сцен через її еротизм, що на той час шокував, YouTube просто не пропустить, так що ми поставили попередню їй.

Самій лондонській фешн-індустрії того часу Антоніоні присвятив два великі епізоди. В одному з них дуетом з головним-героєм фотографом грає реальна культова модель того часу Veruschka. Літера "ш" в імені Вєрушка написана в німецькій транскрипції тому, що насправді вона була уродженою німецькою графинею на ім'я Vera Gottliebe Anna Gräfin von Lehndorff.

Ну і, нарешті, головного героя, на якому тримається весь фільм, зіграв Девід Хеммінгс, 80 років від дня народження якого виповнюється сьогодні (Хеммінгс помер 2003 року). Йому було на той час всього 24 роки, і Антоніоні спочатку вважав його для ролі надто молодим, але потім таки взяв.

І тут найцікавіше, що, незважаючи на те, що режисер шукав для свого героя маловідомого виконавця, Хеммінгс теж мав свою історію, тільки в юності. Тоді у хлопчика-сопрано короткий час був покровителем геніальний британський композитор, один із найвідоміших музикантів ХХ століття. Бенджамен Бріттен. Хоча Бріттен і був геєм, Хеммінгс категорично все своє життя стверджував, що композитор ставився до нього просто по-дружньому. Втім, це доводить і той факт, що коли через настання підліткового періоду голос у Хеммінгса зненацька зламався, Бріттен про підлітка миттєво забув.

За дивним збігом майже те саме сталося у Хеммінгса з Антоніоні - ні до, ні після Blow-Up актор у фільмах такого найвищого рівня більше не знімався. Тож з одного боку, йому начебто не пощастило, а з іншого - пощастило фантастично. Адже мало кому в житті в молодості, доводилося працювати з двома геніями, та ще й у різних галузях, музиці та кіно.

Фото: Pinterest