Винахіднику "кіберпанка" виповнилося 76 років

Відразу скажемо, що сам Вільям Гібсон "батьком кіберпанку" себе не визнає. Але оскільки такі випадки бувають і зі звичним поняттям "батьківства", ми цю його відмову до уваги не візьмемо. Ну а тим, хто вважає за краще в сучасній фантастиці такий жанр як "кіберпанк", пояснювати місце, яке посідає в ньому Гібсон, не треба.

Американо-канадський (живе у Ванкувері) письменник зробив у сучасній літературі масу відкриттів, починаючи з 1984-го року, коли він у романі «Нейромант», удостоєному всіх престижних премій у жанрі фантастики, вперше зробив головним героєм хакера (тоді й слова такого не було, у Гібсона цих хлопців називають "кібер-ковбоями"), і до сьогодні, коли здійснюються інші його пророцтва. Так, наприклад, ще 2003-го року в «Розпізнаванні образів» він першим зобразив той вид мистецтва, який сьогодні відомий під абревіатурою NFT (незамінний токен).

Для тих, хто фантастичну літературу не читає, достатньо сказати, що кінофраншиза «Матриця», яка викликала на початку «нульових» років своєю ідеєю існування та взаємопроникнення матеріального та віртуальних світів сплеск захоплених статей інтелектуалів, вся вийшла з вищезгаданого «Нейроманта».

Цей роман, який відкрив у 1984-му році трилогію Гібсона «Кіберпростір», до якої згодом увійшли також його романи «Граф Нуль» та «Мона Ліза Овердрайв» та деякі оповідання, першим увів у масову культуру такі поняття як «кіберпростір», « віртуальна реальність» та «штучний інтелект». А його героїня найманка-охоронець Моллі з її бойовими якостями надлюдського рівня вплинула на створення через півтора десятиліття у «Матриці» аналогічного образу Трініті.

До речі, в Кіберпросторі показано ще, що справжніми володарями людства у світі кіберпанку є не національні уряди, а транснаціональні корпорації, які спочатку заволоділи кіберпростором, а потім перейшли від нього до оволодіння реального світу. І. загалом, " новий світ " світ Гібсона показаний в нього цікавіше і глибше, ніж " новий світ " у Вачовскі.

І ще одне. "Кіберпанк" Гібсона (ще одна його екранізація, цього разу буквальна - "Джонні-мнемонік" з Кіану Рівзом) знаходиться з тісною спорідненістю зі "стімпанком", чиї образи натхненні фантастикою XIX століття, зачарованою різною технікою і машинами (згадайте, наприклад , у Жуля Верна, підводний човен "Наутілус" капітана Немо, мультикоптер Робура-завойовника та "плавучий острів", на якому живуть мультимільйонери).

Інакше кажучи, розповідаючи про світ майбутнього, Гібсон бачить і описує його в найдрібніших деталях, що надає його прозі особливої переконливості. Втім, переконливість сумну, бо бачить цей світ письменник виключно в похмурих тонах. Натомість люди в нього всього залишаються живими людьми з яскравими характерами (особливо Гібсону вдаються героїні-жінки) – і це ще одна причина, через яку його так цікаво читати.

Щоправда, останніми роками Гібсон від опису " світу майбутнього " відійшов, воліючи описувати у своїх нових книгах світ реальний. Але, по-перше, це відбувається з об'єктивних причин - багато з того, що вигадав "ранній Гібсон" вже стало реальністю (тут ще раз повторилася історія столітньої давності з Жулем Верном). А, по-друге, Гібсон не просто "письменник-фантаст", яких хоч греблю гати - він справжній письменник, якого читати завжди цікаво.

Фото: Facebook