Вікно можливостей: що Україні дає взяття Урожайного і коли кінець війни

У середу, 16 серпня, Міноборони офіційно оголосило про звільнення Урожайного на Донеччині. Урожайне – це одне з невеликих сіл, що тягнуться вздовж річки Мокрі Яли та входило до так званого Времіївського виступу, проблемного для ЗСУ флангу, який утворився минулого року внаслідок вклинювання російських військ в українську оборону на стику Запорізької та Донецької областей. Наразі цього виступу не існує – він повністю зрізаний під час літнього наступу української армії. Більше того, тепер уже ЗСУ вклинилися в російські бойові порядки і практично вийшли на цій ділянці до другої основної лінії оборони рашистів. Її ключовим опорним пунктом на цьому напрямку є село Старомлинівка, розташоване за 2-3 км на південь від Урожайного.

Саме після взяття Старомайорського на початку серпня, російські Z-пабліки припускали, що Урожайне протримається не більше трьох днів. Однак путінські «визволителі» продовжували обороняти його ще два тижні, підтягуючи резерви та безперервно контратакуючи. Як зазначив у розмові з Lenta.UA один із захисників, який воюює конкретно на цій ділянці, «окупанти чіплялися за Урожайне куди сильніше, ніж потопаючий за соломинку і з тим, щоб вибити їх звідти довелося неабияк попітніти у прямому та переносному значенні цього слова».

Читайте також: Стало відомо, як в Україні відреагували на відсутність запрошення на саміт G20 в Індії

«І в цьому випадку йдеться не про якесь «гарматне м'ясо». Багато хто з окупантів професійно підготовлений і судячи з риторики деяких полонених – «залізно» ідеологічно заряджений», - додав наш співрозмовник.

Чим так важливе Урожайне? Справа в тому, що це село прикриває лівий фланг наступаючих українських військ і разом зі Старомайорським дає можливість сформувати досить великий плацдарм для подальшого просування до моря, причому, що важливо, атаки можуть йти в різних напрямках. Так, загрозу частинам рашистів, зосередженим у районі Приютного на захід від Урожайного, становить можливий удар урозріз між ними та підрозділами у Старомлинівці.

Чимало небезпеки для рашистів таїть і можливий удар уздовж річки у напрямку села Красна Поляна і далі на Маріуполь. Словом, варіанти можливі різні.

При цьому важливо констатувати, що ЗСУ не припиняє тиск і на інших ділянках південного фронту. Так, надходять повідомлення про взяття села Роботине між Оріховим та Токмаком, що теж означає вихід на другу лінію оборони окупантів; про атаки на Василівку та заняття плацдармів на лівому березі Дніпра вже на Херсонщині. Таким чином, останніми днями потенційних напрямків наступу стає все більшим і у ЗСУ відкривається багато вікон можливостей.

До того ж, зазначають профільні фахівці, окупанти зараз змушені заощаджувати снаряди. «Ворогу довелося зменшити кількість снарядів проти ЗСУ, що застосовуються ними, приблизно втричі. Іноді росіяни використовували протягом доби, особливо коли намагалися штурмувати наші укріплені позиції, до 40 тисяч снарядів. Нині за кількістю снарядів на деяких ділянках фронту - паритет. Усі поїздки Шойгу (міністра оборони РФ, – ред.) різними країнами, зокрема й у Північну Корею, пов'язані саме з нестачею боєприпасів і розумінням, що у майбутньому їх кількість зменшуватиметься, а виробничі потужності Росії – не нескінченні навіть у тому, що вона має кілька відповідних заводів», - наголосив в ефірі телемарафону військовий експерт Микола Саламаха.

Уже після того, як наполегливо путінські «визволителі» обороняли Урожайне, кажуть експерти, видно, наскільки серйозно Генштаб Герасимова відчуває загрозу розтягування бойових порядків та прорив оборонних рубежів. Сьогодні рашисти кров із носа намагаються стабілізувати лінію фронту та вести активну оборону, намагаючись вибити ЗСУ, не дати їм розвернутися чи хоча б виграти час, але для цього їм доводиться вводити у бій дедалі нові резерви, у тому числі стратегічні. Людський ресурс у окупантів є, але не весь його можна задіяти – одні прикривають так звані танконебезпечні напрямки, інші не здатні до виконання нагальних завдань, треті потрібні на чорний день.

При цьому треба розуміти, що в умовах, що склалися, ресурси потрібні і стороні, що наступає. Forbes недавно повідомив, що Україна кинула в бій одну з останніх резервних бригад, підготовлену для наступу на півдні - 82-у. Вона укомплектована бойовими машинами "Мардер" та "Страйкер", а також танками "Челленджер-2". За даними журналу, 82 бригада вступила в бойові дії в районі Роботино кілька днів тому і її вважають одним з найбоєздатніших українських підрозділів. «Коли 46-а та 82-а бригади відступлять для відпочинку та ремонту, може не виявитися настільки ж потужних свіжих бригад, які могли б замінити їх. Контрнаступ може втратити темп», - зазначає видання, додаючи при цьому, що в районі Роботиного - села під Оріховим на першій лінії оборони рашистів зараз точаться важкі бої – українські війська атакують з використанням бронетехніки і періодично ДРГ заходять до самого населеного пункту. У Залужного поки що не коментує докладно ситуацію в Роботіному, проте вітчизняні військові телеграм-канали пишуть, що ситуація в цьому районі «надзвичайно динамічна».

Загалом очевидно, що нинішня фронтова «погода» свідчить про активізацію спроб ЗСУ прорвати південний фронт окупантів. І увага, яка прикута саме до цієї ділянки цілком логічна, оскільки саме тут, як вважають військові експерти, може статися стратегічний перелом у війні. Яким чином? Якщо ЗСУ зможуть прорвати фронт і вийти до Азовського моря і до кордону з тимчасово окупованим Кримом, то це приведе до відступу чи оточення рашистських угруповань на лівобережжі Дніпра та створить умови для початку наступу на АРК, яку окупантам через крайню вразливість логістики важко захищати. І військова ситуація, таким чином, загалом зміниться кардинально на користь офіційного Києва.

Загалом, зрозуміло, що події, які найближчим часом розгортатимуться на південному фронті, визначать дуже багато.

Тим часом журнал Newsweek пише, що перебіг нинішнього наступу ЗСУ викликав розбіжності на Печерських пагорбах щодо подальшої стратегії. У політичного та військового керівництва, як стверджують джерела видання, сформувалися протилежні позиції. «Дехто з першої, політичної групи хоче закріпити обмежені успіхи Києва і підготуватися до очікуваного осінньо-зимового наступу росіян. Але представники другої, зокрема головнокомандувача Залужного, хочуть продовжувати невпинно наступати», - наголошується в статті.

Видання також пише, що представники політичного керівництва «невдоволені», що обіцяний військовими результат наступу розходиться з реальністю. При цьому Newsweek констатує, що «українська влада існування таких розбіжностей спростовує і називає інформацію про них російськими наративами».

Як би там не було, треба зазначити, що деякі зміни в риториці влади все ж таки проглядаються. Якщо ще донедавна Зе-спікери різних рангів збиралися засмагати у звільненому Криму, святкуючи вихід на кордони 1991 року, то зараз із високих кабінетів все частіше звучать фрази про те, що війна буде довгою та виснажливою. Про це говорить і Зеленський, і багато інших представників чинної владної збірної.

Наприклад, віце-прем'єр Ірина Верещук, яка вчора, до речі, спростувала чутки про своє можливе призначення на поки що не вакантну посаду голови Міноборони, прямо заявляє, що війна не закінчиться ні цього року, ні на зорі наступного. «Скільки ще триватиме війна? Мусимо бути чесними. У цій війні шлях до перемоги буде довгим та важким. "2-3 тижні", "до кінця року", "наступної весни" - все це неправда", - написала пані Верещук у себе в Facebook і закликала всіх налаштуватися на тривалу боротьбу.

Віце-прем'єр при цьому не назвала жодних навіть приблизних термінів військового фіналу, на відміну від екс-нардепа та політолога Олеся Донія, який малює вельми сумну в календарному сенсі картину: «Мій прогноз про те, що війна може тривати ще 15 років, має під собою логічне, а точніше, біологічне пояснення. Спробую пояснити. Поки живий гад Путін, війна продовжуватиметься. Не бачу жодних передумов змін психології цього фашизоїдного фюрерка. Звичайно, навіть смерть Путіна ще може стати не кінцевою точкою, але все ж таки шанси після його смерті до кінця війни максимальні. Як правило, смерть більшості диктаторів призводила або до лібералізації, або реставрації попереднього ладу. Отже, необхідною передумовою для завершення війни, тобто перемоги та поразки фашистської Росії, необхідна смерть Путіна. Ось і 15 років як середньозважений сценарій. Чому? Ми б з вами, пані та панове, хотіли б, щоб смерть цього гада сталася навіть не завтра, а вже сьогодні. І це наші з вами бажання. На жаль, розвідки світу не виконали наше з вами бажання в цьому напрямку, тому залишається біологічний годинник. Здоров'я представників «політичних еліт» світу, об'єктивно, перебуває у кращих умовах, ніж у пересічних громадян. Тільки подумайте: Байдену, нинішньому президенту США 80 років, а він має намір балотуватися наступного року на другий термін, тобто бачить своє політичне майбутнє як мінімум до 85 років. Його головному опоненту Трампу зараз 77 років, і теж має намір балотуватися, тобто бачить своє політичне життя як мінімум до 82 років. Колишньому держсекретарю США Кісінджеру – 100 років, але досі продукує якісь політичні ініціативи і щодо України, до речі, також. Путіну, на жаль, лише 70 років. Тобто у світовій політиці це ще продуктивний вік, а вся «продуктивність» цього негідника якраз і спрямована на абсолютне зло для України та світу. Тож я застосував суто біологічний підхід у прогнозах. Взяв як максимальний політичний вік Кісінджера (100 років), так і наші з вами забаганки (0 днів життя для гада), і вивів арифметичну половину. 100 – 70 = 30. 30: 2 = 15. Ще раз: принаймні, на відміну від решти прогнозів, цей базується хоч на якійсь логіці, а саме біологічної».

«Озвучена мною цифра є умовною. Вона може бути і меншою, але може бути і більшою. Однак такий термін більшість людей бояться називати вголос. Адже це означає, що для багатьох значна частина життя (а для когось і все життя) відбуватиметься під час війни. Такі цифри не наважуються називати люди і не наважується оголосити влада. Але в будь-якому разі нам слід вчитися будувати свої плани, своє життя в довгу. Чи ми готові до цього – ось у чому питання», - підсумовує Олесь Доній.

Читайте також: Генштаб назвав напрямки, де продовжують наступати ЗСУ