Відлуння Другої світової. Військовослужбовцям-африканцям Британської армії платили втричі менше, ніж білим однополчанам

Більш ніж півмільйона вихідців з британських колоній в Африці боролися на боці союзників, зважаючи при цьому солдатами другого сорту. Вони воювали з італійцями на території сучасного Сомалі, звільняли Мадагаскар від прихильників пронацистського режиму Віші і билися з японцями в джунглях Бірми. 

Проте, як доводять автори документального фільму «People and Power» на каналі «Аль Джазіра», подвиг чорношкірих в Лондоні оцінили куди менш скромно, ніж вклад білих солдатів. Так, наприклад, якщо білий рядовий отримував 10 шилінгів за місяць служби, то чорний - лише 3,5.

Після демобілізації кожному відставникові виплачувалася так звана «військова подяку» - компенсація, сума якої, залежала, в тому числі, від кольору шкіри. Рішення приймалося колоніальними адміністраціями за погодженням з міністерствами оборони та у справах колоній. І якщо білий капрал міг отримати 12 шилінгів за місяць вислуги, то його чорний однополчанин в тому ж званні - 4. 

Призовники азіатського походження, що служили в Східній Африці, займали проміжне положення між білими військовослужбовцями і африканцями, отримуючи 7,5 шилінгів за місяць служби незалежно від звання. 

Британські колоніальні підрозділи в Східній Африці мають славну історію. Ще в 1902 році був сформований полк Королівських африканських стрільців для захисту британських володінь на території нинішніх Уганди, Кенії і Малаві. При цьому до середини ХХ століття офіцерське звання для африканця було недосяжною мрією - в кращому випадку він міг розраховувати на погони прапорщика.

До кінця Першої світової чисельність Королівських африканських стрільців становила понад 30 000 чорношкірих солдатів, +1193 британських офіцера і майже півтори тисячі британських унтер-офіцерів. 

На початку Другої світової війни на базі полку були створені чотири Східно-Африканські піхотні бригади, де служили вихідці з Занзібару, Танганьїки, Кенії і Ньясаленда. І це не рахуючи Сомалійського верблюжого корпусу. Істотно зросла і чисельність колоніальних підрозділів в Західній Африці. Так, були сформовані 81-я і 82-я Західноафриканські дивізії, що складалися з уродженців Сьєрра-Леоне, Гамбії, Нігерії і Гани.

Африканці воювали не тільки на рідному континенті - британські генерали не без підстав вважали, що солдати, які виросли в тропічному кліматі колоніальних частин краще виконають бойові завдання в Індокитаї, ніж європейці. 

Тисячі військовослужбовців-африканців впали на фронтах Другої світової, але навіть це не вплинуло на ставлення метрополії до «тубільних» частин. Так, наприклад, в середині 1950-х, на заході колоніального періоду, в нігерійському королівському полку було лише два чорношкірих лейтенанта, а до звання майора на той час дослужився тільки Джонсон Агий-Іронсі - майбутній диктатор Нігерії. 

Так чи інакше, розкриті факти дискримінації військовослужбовців-африканців вже викликали скандал в Британії - в зв'язку з цим ряд політиків і високопоставлених військових закликали уряд виплатити компенсації.

Максим Суханов, Lenta.UA