Відбивна по-макіївськи: як і чим збагатилася українська фронтова кухня

Новорічна історія в Макіївці, розташованій на території окупованої частини Донецької області, коли під обстріл потрапив будинок ПТУ, де знаходилися російські мобілізовані, набула чималої популярності. Тим більше, що цифри втрат при цьому варіюються від сотні до 700 "голів". Офіційно в Росії спочатку підтвердили смерть 63 військових, проте пізніше змушена була визнати ще понад три десятки загиблих.

Управління стратегічних комунікацій ЗСУ заявило про 400 загиблих та 300 поранених. Зрозуміло, що в умовах війни отримати «залізне» підтвердження будь-яким точним даним вкрай складно, але якщо цифри вітчизняного Генштабу достовірні, то це можна назвати однією з найбільш смертоносних атак української армії у війні, розв'язаній Росією.

Читайте також: США допоможуть Україні повернути захоплені Росією землі - Білий дім

До речі, дуже примітно, що удару по будівлі в Макіївці, за неофіційними даними, було завдано саме в ті хвилини, коли російське телебачення транслювало новорічне привітання Путіна, яке з'явилося в «скринці» на тлі тамтешніх військовослужбовців. При цьому російське міністерство оборони інцидент уперше прокоментувало лише в понеділок вдень: «Київським режимом завдано удару шістьма реактивними снарядами системи залпового вогню HIMARS виробництва США по пункту тимчасової дислокації одного з підрозділів російських збройних сил у районі населеного пункту Макіївка. Російські засоби ППО збили два реактивні снаряди».

З опублікованих відео можна припустити, що будівлю ПТУ знищено повністю. Російські пропагандистські телеграми активно обговорюють повідомлення про велику кількість загиблих під час удару по базі мобілізованих. З одного боку, вони всіляко намагаються применшити масштаби того, що трапилося, але з іншого – висловлюють обурення діями командування, яке розмістило особовий склад у будівлі училища, яку також використовували за деякими даними як склад боєприпасів.

Макіївський «приліт» зчинив у Росії великий скандал. Почали з'являтись версії того, як могло так статися. За однією з версій, озвученою в «ДНР», мобілізовані нібито активно користувалися мобільним зв'язком та дзвонили до Росії. Місце великої концентрації включених мобільних телефонів засікли українські війська та завдали удару. Водночас, російські військові телеграм-канали критикують цю версію і вважають, що першопричиною загибелі мобілізованих стало рішення командирів поселити їх у легко вразливий об'єкт у зоні ураження українських РСЗВ, а не розосередити у приватному секторі чи укриттях. У зв'язку з цим у російському сегменті піднялася кампанія з пошуку винних у тому, що сталося. Багато хто вимагає покарати військове керівництво, яке віддало наказ про таке розселення військовослужбовців.

Російський тележурналіст Андрій Медведєв пише: «На одинадцятому місяці війни вважати противника дурнем, який нічого не бачить – небезпечно і злочинно. Розміщувати особовий склад будь-де, в будинках замість того, щоб розміщувати і в укриттях це пряма допомога ворогові».

«Чому було ухвалено рішення про саме таке розміщення особового складу? Ким було ухвалено? - обурюється він. - Із ситуації в Макіївці однозначно треба зробити найжорстокіші висновки».

Удар по будівлі в Макіївці, де розміщувалися мобілізовані з Саратовської області, прокоментував і колишній польовий командир самопроголошеної «ДНР» Ігор Гіркін (Стрєлков), якого Україна вважає військовим злочинцем, а в Гаазі на нього чекає довічне ув'язнення після збитого пасажирського «Боїнга» під Донецьком.

На його думку, «об'єкт, в якому розташовувався N-ський підрозділ, що складається в основному з мобілізованих громадян РФ, був знищений майже повністю внаслідок детонації БК, складованого в тому самому будинку. Знищена також практично вся військова техніка, що стоїть впритул до будівлі без найменшої ознаки маскування».

Ну, а далі цей персонаж констатує таке: «За кількістю жертв – досі остаточних цифр немає, оскільки багато людей вважаються зниклими безвісти (залишилися під завалами). У будь-якому випадку – рахунок загиблих та поранених йде на багато сотень. Приблизні цифри «двохсотих» є, але я їх не краще озвучуватиму».

Загалом макіївська «луна» така, що в РФ все частіше звучать вимоги проведення кадрових рішень проти російського генералітету. Втім, ефект від цих вимог може бути зворотним. У близьких до Кремля російських телеграм-каналах вже звучать ініціативи щодо посилення військової цензури. Російські паблики, які першими і «засвітили» тему великих втрат своїх військ, звинувачуються у розголошенні інформації про кількість «двохсотих», а також у дискредитації командування та поширенні поразницьких настроїв. Також звучать заклики посилити відповідальність за розголошення будь-якої несанкціонованої владою інформації про дії та втрати російських військ.

Однак навіть якщо роспропагандистам наглухо зашити роти (тим більше, зробити це геть у цензурованій країні – нескладно), факт однієї з наймасовіших втрат живої сили з початку повномасштабної війни приховати апріорі не вдасться.

Утім, наївно було б вважати, що будь-яка кількість жертв з-поміж «визволителів» змінить мобілізаційні плани російського президента. Очевидно, що Путін налаштований на продовження призову «чмобиків», необхідних для подальшої війни проти ненависної України. Водночас психологічний ефект удару по Макіївці не можна недооцінювати. Отруєні пропагандою власники паспортів із двоголовим орлом після цього інциденту чітко побачили, що між словами «мобілізація» та «смерть» можна з упевненістю ставити знак рівності ще до того, як учасник війни навіть потрапить із місця своєї дислокації безпосередньо на лінію фронту.

Таким чином, обстріл Макіївки ставить мешканців РФ перед простим вибором: або погодитися з тим, що війна йтиме до останнього росіянина, або бігти кудись подалі від безумства свого керівництва. І нехай у Росії намагаються не звертати уваги на Макіївку, не оголошують жалобу та продовжують новорічно-святкові вогники у «скринці» так, начебто нічого не трапилося, сама інформація про цей обстріл впливає на свідомість пересічних жителів РФ. Це так званий кумулятивний ефект, який рано чи пізно спрацює: кожна така Макіївка скорочує час загарбницької, жорстокої, цинічної війни, розв'язаної путінським режимом. Саме тому знищення як живої сили противника, так і його техніки залишається одним із ключових завдань ЗСУ. І це завдання є цілком реалізованим, переконаний військовий аналітик Антон Павлюшко.

«Треба розуміти, що купу техніки та особового складу важко приховати. Збільшили кількість російської мобілізованої піхоти та зменшили довжину фронту – отримуйте точні подарунки від української далекобійної артилерії. Звичайно, можна так близько не підходити до лінії фронту і розмістити всіх росіян по всіх Ровеньках та Амвросіївках, щоб ближче до російського кордону, але тоді просто легше сидіти в польових таборах під Таганрогом чи Валуйках. Зрештою потім колоні з Валуєк все одно доведеться рушити на фронт, а це бачитиме пів-Донбасу і все одно прилетить уже колоною. Тому в окупантів – логістичний глухий кут. Десь треба розселяти, наші про це дізнаються – у чергову бурсу вкотре щось прилетить. Рано чи пізно на Донбасі не залишиться більш-менш великих споруд для чергового поповнення росіян. Перехід на польові табори – логічний вихід. Та от табір у полі, тим паче, бачитимуть усі навколо. І так по колу... Або поступово відступати до кордону і мріяти, що прилітатиме не так точно і не так часто».

Читайте також: Зеленський та Сунак обговорили конкретні рішення для перемоги України