Від козацьких ракет до «Хаймарсів»: як виходець із Полтавщини 200 років тому створив прототип сучасної РСЗВ

Видання Lenta.UA продовжує розповідати про українських військових інженерів, які створювали зброю, здатну змінювати характер війни. Раніше повідомлялося про конструктора двигуна АЛ-31Ф для винищувача четвертого покоління Су-27, вихідця з Київщини Архипа Люльки (1908-1984) та полтавчанина Миколу Духова (1904-1961), який проектував танки та термоядерну зброю. Сьогодні йтиметься про засновника сучасної ракетної справи та балістики Олександра Засядька (1779-1837).

Він відомий як в Україні, так і за її межами, як видатний конструктор бойових ракет, якому належить пріоритет та ініціатива застосування винайдених ним реативних снарядів у війні з Туреччиною 1828-1829 років.

Читайте також: Генії інженерної думки: як конструктор із Київщини створив один із найкращих авіадвигунів у світі

Олександр Дмитрович Засядко народився 1779 року у селі Лютенька Гадяцького повіту (нині Миргородський район, Полтавської області) у старовинній козацькій родині. Серед його предків — син головного гармаша Запорізької Січі, родич її останнього кошового Петра Калнишевського (1691-1803).

Його батько в молоді роки був на військовій службі і дослужився до чину генерал-майора, тому сина він віддав у 10 років навчатися у кадети.

На випускному вечорі у кадетському корпусі викладач балістики побажав Засядьку таке: «Якщо не згорять твої крила, то зробиш багато славних справ. Щасливого тобі польоту, молодий орле!». Тим часом молодий офіцер мріяв продовжити батьківську справу.

У Запоріжській Січі була грізна зброя — бойові ракети. 1516 року в битві біля Білгорода-Дністровського запорожці під проводом гетьмана Богдана Ружинського (пом. 1576) саме ракетами розгромили вщент орду кримського хана Мехмед I Ґерая, яка окружним шляхом через Ногайський степ вторглася в Україну зі сходу. Ракети під час походів було витрачено, а козаки-винахідники загинули і про винахід було забуто. Але батько Олександра Засядька намагався розкрити секрет, але знань йому не вистачало, і єдина надія лишалася на сина.

Олександр Дмитрович Засядько зробив блискучу військову кар'єру. Після закінчення служби він повернувся до рідної Лютеньки. На виручені від продажу маєтку під Одесою кошти він будує на Полтавщині кузню та піротехнічну лабораторію, закуповує порох та необхідні для експериментів матеріали та 1815 року приступає до реалізації своїх задумів. Спочатку береться за відтворення ракет запорожців, а згодом — за свої розробки.

Він сконструював та виготовив перші зразки запальних та фугасних ракет трьох калібрів: 4-дюймові, 2,5-дюймові та 2-дюймові (дюйм = 2,54 см) на чорному пороху з дальністю польоту до 3 км, розробив тактику їхнього бойового застосування. Пізніше Засядько сконструював установку, з якою можна було вести залповий вогонь із шести ракет. Так виходець з Полтавщини став винахідником прообразу сучасних реактивних систем залпового вогню РСЗВ.

Деякий час Засядько був командувачем Шосткинського порохового заводу.

Ракети Засядька, його фундаментально розроблені принципи реактивної тяги, балістики ракет — усе це допомогло здійснити нові кроки у теорії ракетної техніки.

Ім'я Олександра Засядька носить один із кратерів (d = 120 км) на звороті Місяця.

Олександр Засядько на початку XIX століття мріяв про політ до Місяця саме на ракеті. Ця назва була затверджена Міжнародним астрономічним союзом 1976 року.

(За матеріалами статті Руденко О.П. «Олександр Дмитрович Засядька — видатний конструктор бойових ракет»// Питання історії науки та техніки. - 2010)

Фото: wikimedia

Читайте також: Український інженер з Полтавщини конструював бронетехніку та ядерну зброю