В український прокат вийшов нуар-трилер Мартіна Скорсезе «Острів проклятих»

Тих, хто не знайомий з історією кіно (а це і є ті глядачі, для яких справжні режисери знімають фільми), варто попередити, що «Острів проклятих» вже виходив на екрани в 2010-му році. Нинішній прокат - повторний, що, втім, для тих, хто стрічки не бачив, нічого не змінює. І ще одне попередження - через своєрідну сюжетну структуру фільму нас доведеться вдатися тут до спойлерів. Отже якщо хтось хоче піти в кінотеатр (а піти туди варто через те, про що далі), не здогадуючись про несподіваний фіналі, нехай читає цю замітку тільки до трейлера. А тим, кого знання сюжету не лякає (в принципі, його можна викласти в одному реченні, але це, знову ж таки, буде спойлер), варто дочитати все до кінця. Можливо навіть - з почуття простої економії, так як Скорсезе після виходу «Остріва проклятих» в прокат, жартував, що йому забезпечена подвійна каса. Мовляв, той, хто догляне фільм до кінця, змушений буде знову піти на сеанс, щоб ще раз переглянути стрічку під кутом (кажучи «по-кіношному» - в іншому ракурсі) нового знання про неї.

Особиста думка автора цих рядків - «Острів проклятих» є невдачею Скорсезе, що не скасовує відмінних, крім сценарію, кінематографічних якостей фільму, в першу чергу роботи режисера і оператора, крім хіба що зайвої, на межі і навіть за межею несмаку, естетизація всяких жахів. Актори, серед яких такі знаменитості, як Леонардо Ді Капріо, Марк Руффало, Бен Кінгслі та Макс фон Зюдов, в ньому нічого видатного не показали, та й не могли показати, оскільки грати їм там, за винятком Ді Капріо, було нічого. Але і від гри Ді Капріо, незважаючи на те, що вся його роль складається з постійних емоційних вибухів, залишилося враження, що особливо напружуватися, що він вміє добре робити, йому було чомусь лінь.

Коротко про сюжет - восени 1954 року в психіатричну лікарню закритого типу, оскільки там містяться злочинці, в основному, жорстокі вбивці, прибувають, щоб розслідувати втечу однієї з пацієнток два маршали (не плутати з віськовими маршалами) США, яких грають Ді Капріо і Руфалло. Далі все відбувається в основному в декораціях, витриманих в бездоганному стилі «нуарних» трилерів, популярних в ті роки в кіно. З найперших хвилин у героїв Ді Капріо і Руфалло виникає враження, що персонал лікарні на чолі з його головним лікарем (Бен Кінгслі) не тільки не допомагає їм в розслідуванні, а й намагається перешкодити. Ну а далі - спойлер.

Чим далі, тим більше нісенітниці в сюжеті і поведінці героя Ді Капріо починають дивувати глядача (а кому-то, може бути, і діяти на нерви) до самого фіналу, коли раптом з'ясовується - все, що відбувалося, є лише інсценуванням. Насправді ж герой Ді Капріо є пацієнтом цієї клініки, колишнім солдатом Другої світової війни, якому через його агресивність до інших пацієнтів піклувальна рада вимагає зробити лоботомію. (Чим вона закінчується, всі пам'ятають з фільму «Пролітаючи над гніздом зозулі»). І тільки головний лікар пропонує замість цього розіграти з його участю «психодраму», яка, можливо, його вилікує. І ось цю психодраму, де, до речі, другий маршал (Руффало), є насправді лікарем Ді Капріо, перед ним і з його участю всі дві години екранного часу, і розігрували.

І ось тут можливі дві реакції глядачів на фінал. Одна з них, на яку розраховував Скорсезе: «Ох, як витончено мене обдурили». Друга: «Виходить, два години мене тримали за дурня?» На жаль, доводиться все ж таки приєднається до другої. По-перше, хоча б з тієї елементарної причини, що неможливо уявити в реальності, як півтори сотні людей, включаючи майже сотню небезпечних психічних хворих, можуть кілька днів вести себе як актори на сцені, не допускаючи помилок. По-друге, Скорсезе явно не знає міри естетизацією жахів, в тому числі численних трупів «з реальності». По-третє, нарешті, абсолютно незрозуміло, особливо нам, що на днях відзначили сумний ювілей перших розстрілів в Бабиному Яру, навіщо треба було пристібати до цієї психоаналітичної декадентщини епізоди спогадів головного героя про концтабір Дахау, причому, знову ж таки, з естетських повнокольоровим показом маси замерзлих в снігу і льоду трупів? (Згадуємо про це тому, що глядач повинен знати, що його чекає).

Далі вирішуйте самі.

фото: Twitter