В український прокат вийшов фільм-учасник Каннського кінофестивалю "Травень, грудень"

Після "Керол" з Кейт Бланшетт та Руні Марою у головних ролях, який був найкращим (хоча такого офіційного визнання так і не отримав) фільмом 2015-го року, від Тода Хейнса, йдучи до кінотеатру, мимоволі чекаєш на новий шедевр.

На жаль, такого шедевра не вийшло. Більше того, десь протягом першої години (а фільм йде менше двох) відчуваєш легку нудьгу, хоча Хейнс вибрав для фільму ще більш шокуючу історію, ніж у "Керол", засновану на реальних подіях, коли 34-річна біла американська вчителька ( у фільмі героїні було в цей момент 36 років) схилила до сексу свого 12-річного (у фільмі – 13-річного) учня корейського походження до сексу.

Процес був гучним, вчительку після трьох місяців у в'язниці умовно звільнили за умови довічної відмови від контактів з учнем – і одразу знову зловили їх за сексом. Ось тут їй вже довелося відбути повний термін, але при цьому вона народила від хлопчика дитину (причому вже другу), а в результаті вони одружилися, жили довго, але не сказати, щоб щасливо, оскільки через 14 років шлюбу розлучилися.

"Фільм у фільмі", в якому в ролі актриси, яка гратиме роль спокусниці, знімається героїня Наталі Портман на ім'я Елізабет, показує лише початок цього зв'язку - і Елізабет приїжджає перед початком зйомок до містечка, де живуть герої цієї історії Грейсі (Джуліанна Мур ) та Джо (Чарльз Мелтон).

За сценарієм це необхідно Елізабет для того, щоб розібратися у своїй героїні, що від самого початку звучить неправдоподібно з тієї простої причини, що завдання актриси - грати на знімальному майданчику те, що написано у сценарії, причому так, як це інтерпретує режисер. Видатний кінорежисер Антоніоні, наприклад. взагалі не пояснював своїм акторам сенс сцени, в якій вони беруть участь - він просто казав їм, що грати. Інша річ, якби Елізабет була журналісткою чи писала б книгу.

Але, припустимо, що у Тодда Хейнса все не так, як було в Антоніоні. Але чому тоді, якщо "Керол" "чіпляє" глядача майже з самого початку, то перша година і навіть більше "Травня, грудня" розгортається просто як нудні розпитування Елізабет учасників події тих років? І чому глядач із перших кадрів здогадується, що Елізабет переспить із Джо, що й відбувається десь через 1 годину 20 хвилин після початку фільму?

До речі. по суті, і нерв фільму виявляється лише к цьому епізоду, коли глядачеві раптом показують, що Грейсі фактично зґвалтувала тоді Джо, від чого він досі не може оговтатися. А коли він намагається про це поговорити після сексу з Елізабет, Грейсі заявляє йому, що це він, 13-річний хлопчик, її спокусив. І тут стає зрозумілим, що Грейсі досі керує його життям ніби він підліток, хоч він вже дорослий багатодітний батько. Нове тут хіба що в тому, що бідолаху Джо жінка вища за нього за соціальним статусом використовує вже вдруге в його житті (правда, у випадку з Елізабет вони хоча б ровесники).

Що найдивніше - практично на цьому фільм і закінчується, якщо не брати до уваги епізоду зі зйомками. Втім, можна сказати, що це історія про те, як голлівудська актриса приїхала в провінцію, розворушила мурашник і поїхала, наплювавши на те, як їм усім після цього жити. Але це якось дуже банально, бо траплялося на екрані багато разів.

Наприкінці зазначимо, що 63-річна Джуліанна Мур грає, як завжди, чудово, про її екранного чоловіка у виконанні 33-річного Чарльза Мелтона особливо сказати нічого, а ось від гри Наталі Портман чекаєш набагато більшого. До того ж вона виглядає у фільмі не на 36 років (її героїня спеціально називає свій вік), а на всі свої реальні 42 роки.

Фото: