Сильвестру Сталлоне сьогодні виповнюється 76 років: 5 його найкращих фільмів (відео)

Сталлоне давно вже став настільки звичною частиною голлівудського пейзажу, що злився з ним так само, як Арнольд Шварценеггер. Власного кажучи, їх обох сприймають як пару культуристів, що прийшли в кіно. Тут можна згадати, наприклад, початок комедії 1988-го року "Близнюки", де Арнольд зневажливо махає рукою на кіноафішу зі Сталлоне. Але насправді Слай – ягода зовсім з іншого поля.

І це видно вже на початку його кар'єри, яка стартувала не так, як у інших його колег. У 1976-му році він, нікому не відомий актор, приніс на кіностудію United Artists свій сценарій про боксера на ім'я Роккі Бальбоа, який написав відразу після того, як переглянув поєдинок між Мохаммедом Алі та Чаком Уепнером, де нікому не відомий, як і актор Сталлоне, боксер Уепнер протримався 15 раундів.

Сценарій на кіностудії сподобався, і Сталлоні запропонували за нього гонорар $350 тис. Однак Слай, маючи в кишені лише $100, а вдома вагітну дружину, зажадав насамперед для себе головну роль. І зрештою виграв, хоча на студії бачили в цій ролі Роберта Редфорда, Ніка Нолта, Берта Рейнольдса і Джеймса Каана.

Не кажучи вже про акторську гру, сценариста Сталлона в даному випадку можна назвати генієм (за професійними мірками). Тому що тільки геній міг придумати (а в Голлівуді дуже рідко вигадують щось нове) такого головного героя - невдаху добросердого рекетира, який тримає вдома живий куточок і закоханий у страшненьку продавщицю із зоомагазину. Героя, який використав один-єдиний шанс, який випадає хоча б раз у житті кожному, і став великим боксером. Недарма в одному зі своїх інтерв'ю Сталлоне сказав, що Роккі для нього – єдиний голос у кіно, яким він, Сталлоні, може сказати те, що хоче.

"Кулак" - фільм 1978-го року, в якому на екрані з'являється Джиммі Хоффа, легендарний американський профспілковий діяч, чия популярність у його найкращі роки дорівнювала популярності президентів США. Пізніше в інших фільмах його грали такі суперзірки артхауса як Джек Ніколсон (фільм "Хоффа") та Аль Пачіно ("Ірландець"), що говорить про рівень акторських завдань.

Тим важливіше те, що молодий Сталлоне завдяки своїй природності на екрані в цій ролі був кращим за всіх. Ніколсон та Аль Пачіно саме що грають профспілкового лідера, який пішов на союз з мафією задля того, щоб протистояти іншому союзу – жадібних підприємців та влади. Слай нікого не грає, він живе на екрані – і йому віриш.

Фільм 1982-го року "Рембо" започаткував настільки знамениту і всім відому епопею, що тут і додати нічого - хіба що те, що ми пишемо наприкінці нотаток про "Рембо-5".

"Наймані вбивці" (1995 рік) – приклад того, як ризиковано покладатися на інтернет у пошуках опису фільму. У Вікіпедії написано, що цей трилер вкрай негативно сприйняли кінокритики та ще й номінували на "Золоту малину". Насправді ж – це просто зразкова історія того, як кілер-початківець (молодий ще Антоніо Бандерас) намагається зайняти в цьому специфічному професійному світі місце під сонцем заслуженого професіонала у виконанні вікового Сільвестра Сталлоне. Третя у цьому сюжеті – Джуліанна Мур. Режисер фільму – Річард Доннер, один із найкращих режисерів у цьому жанрі за всю історію кіно. Ну а кінокритики – вони якраз для того, щоб критикувати, нічого іншого вони робити не вміють.

І вони це вкотре довели, коли знову номінували Сталлоне на "Золоту малину" за його п'ятого "Рембо", де його герой, відвоювавши всі свої війни, переїжджає до Аризони на ранчо, успадковане ним від батька, та об'їжджає коней. У цьому йому допомагають Марія, яка пропрацювала на ранчо все життя, та її юна дочка Габріель. Потім Габріель їде до Мексики на пошуки батька, який колись їх покинув. Там її колишня подруга продає дівчину злочинному синдикату, який робить із жінок сексуальних рабинь. Однак Рембо, поїхавши її слідами і спочатку зазнавши невдачі, рятує дівчину - ось тільки Габріель, яку він везе додому, помирає в його машині.

Рембо, повернувшись до Мексики, вбиває одного з ватажків банди варварським і демонстративним чином, провокуючи інших її членів на помсту. І, знаючи, що вони приїдуть до нього мстити, робить зі свого ранчо фортецю з підземними ходами, напханими смертельними пастками, яким він навчився у в'єтнамських партизанів, з якими воював. Використовуючи весь цей асортимент, плюс лук і стріли, взяті з другого і третього фільму про Рембо, мачете і ніж, герой Сталлоне розправляється з усіма своїми ворогами, а потім сідає в крісло-гойдалку на ганку свого будинку. Хоча Габріель врятувати не вдалося, колишній солдат давно минулої війни зробив те, що, як він вважав, мав зробити.

Фото: Pinterest