В український прокат вийшов британо-американський фільм-катастрофа "Тиха ніч"

У дискусіях на якісь серйозні теми у соціальних мережах існує такий прийом - коли хтось починає говорити з трагічними нотками, його "приземлюють" іронічним висловом "ну так, ми все помремо". Парадокс тут у тому, що хоча насправді ця, так би мовити, інформація по суті своїй справді трагічна, сам факт саме неминучої смерті настільки не приймається людською свідомістю, що вона "приглушує" його гумористичною інтонацією. Хоча, розкажи про це якійсь безсмертній розумній істоті, вона здивується: "Та що ж тут смішного?"

Ось і в анотаціях кінопрокатників британо-американського фільму "Тиха ніч" практично скрізь зустрічається формулювання, яке з раціонального погляду є найчистішої води оксюмороном "комедійний апокаліптичний фільм". Її, щоправда, можна віднести до нещодавньої чудової стрічки "Не дивіться нагору" (нашу рецензію на неї можна прочитати тут), але там все комедійне (точніше - сатиричне) має відноситься не до факту неминучої загибелі "тут і зараз" людства, а до того, як до нього ставляться політики, ЗМІ та соціальні мережі.

У "Тихій ночі" цього аспекту немає взагалі. На початку цього півторагодинного (і добре, що не більше) фільму в якийсь заміський будинок з'їжджаються на зустріч різдва старі знайомі - сімейні пари, бездітні і з дітьми, щасливі і не дуже. Спочатку здається, що на нас чекає старий добрий детектив у дусі Агати Крісті, яка обожнювала такі початки, але вже на 20-й хвилини фільму з'ясовується, що по Землі поширюється якийсь смертельний газ, і що у жителів планети є лише один вибір – неминуче загинути від нього в смертельних муках або прийняти якусь пігулку, щоб померти тихо і спокійно.

Власне кажучи, ось і весь зміст фільму - як поводяться у різдвяну ніч люди, які знають, що вранці на них чекає неминуча смерть. І комедійні нотки в їхній поведінці в "Тихій ночі" справді присутні, з чим із погляду традиційного правила "художника треба судити за законами, їм самим над собою визнаними" не посперечаєшся. Зате можна посперечатися з погляду здорового глузду, який говорить, що ніхто і ніколи не знає (хоча може вважати інакше), як він поводитиметься такої ночі.

Ну і другий прокол у фільмі - чисто логічний: для того, щоб роздати всьому населенню таку ось пігулку, потрібні не один і не два дні. У цьому сенсі "Не дивіться нагору" з його астероїдом виглядає логічно – в астрономії все можна розрахувати буквально щогодини. А ось у випадку з "всепланетним смертоносним газом", який повільно (бо за сюжетом треба встигнути всім роздати пігулки), але неминуче (бо на цьому заснований весь фільм) повзе по всій Землі, кінці з кінцями не в'яжуться. Як, втім, пардон за тавтологію, і сам "несподіваний" (хоча саме такого фіналу і чекаєш) сюжетний поворот фільму буквально на останній секунді.

Втім, якщо відволіктися від усього цього, "Тиху ніч", незважаючи на свою тему, можна дивитись з задоволенням від відмінної гри акторського ансамблю, в якому варто виділити Кіру Найтлі і на диво схожу "на тата" Лілі-Роуз Депп, яка нарешті отримала нормальну роль і непогано з нею впоралася. Відмінно також спрацювали оператор і художник-постановник, та й загалом фільм вийшов якийсь "затишний", що знову ж таки повністю суперечить його тематиці. Такий дивний вийшов кіногібрид.

Фото: IMDb