В Парижі відмовились змінювати зовнішній вигляд собору Паризької Богоматері

Як відомо, пожежа в соборі Паризької Богоматері, яка відбулась з вечора 15-го по ранок 16-го квітня 2019-го року, принісла руйнування такого масштабу, що повне відновлення одного з головних символів Франції займе п'ять років. В першу чергу займуться шпилем та частиною даху, які були зруйновані під час пожежі. І ось тут, як виявилося, крилася головна інтрига, про яку звичайні люди навіть не підозрювали, зайняті новинами та проблемами, які прийшли в світ з того часу.

Виявляється, свербіж сучасної архітектури, який володіє сучасними зодчими і частково французькою владою ще з часів встановлення в кінці 80-х років минулого століття перед Лувром в якості головного входу в нього скляної піраміди, ще живий. Так, згорілий шпиль пропонували замінити новим, скляними (як бачимо, уяви забракло), а на місці даху влаштувати оглядовий майданчик з садом (природно, виключно органічним). Називалося все це «сучасним архітектурним жестом». Але в підсумку, як повідомляє francetvinfo.fr , президент Макрон, грунтуючись на думці експертів, прийняв рішення, що шпиль буде відновлюватися в тому вигляді, в якому він існував. На щастя, тут зіграв свою роль і фактор часу - реконструкцію треба починати швидко, а нові архітектурні рішення такого рівня зажадали б оголошення міжнародного конкурсу, етапів подачі проектів, підведення підсумків і т.д.

Але і надмірно іронізувати з цього приводу теж не варто. В результаті діяльності охоронців пам'яток архітектури у всьому світі у середньостатистичного громадянина складається враження, що це - щось «святе» і тому недоторканне. Але насправді це не так. І нинішня ситуація з собором Паризької Богоматері - наочне тому підтвердження. Будувати його почали в 1163-му році, закінчили в 1351-м - і до кінця 18-го століття він перебував в такому жалюгідному стані, що лунали пропозиції його знести, чому значною мірою посприяла ще й атеїстична Велика французька революція. Повернули собор церкви в 1802-му році, а в 1804-м в ньому коронувався Наполеон Бонапарт.

Знаменитий роман Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері» як раз і був написаний і опублікований в 1831-му році з метою нагадати парижанам і французам в цілому про значення собору. Його реставрація почалася через 10 років - і саме тоді на верхньому майданчику біля підніжжя веж були встановлені знамениті статуї химер. У середні століття, попри усталене словосполучення «середньовічні химери собору Паризької Богоматері», їх там не було. Більш того, саме тоді почалося спорудження того самого, нині згорілого, шпиля, яке тривало 23 роки. Він був поставлений замість свого попередника, який розібрали в 1786-му році.

Все це ще раз підтверджує, що старовинна архітектура - це ніяк не «застиглі на століття камені». Швидше її можна порівняти з рікою, яка несе ці камені через час, дуже повільноїю але все ж рікою. І встановити конкретний часовий рубіж, після якого реконструкція стає «замахом на святе», неможливо.

Олег Васильєв, Lenta.UA

Фото: L'Express