В Іспанії вийшла книга, яка спростовує традиційні міфи про амазонок

Хоча голлівудські супергеройські фільми, де головні героїні – жінки, прямо, як у «Диво-жінці», чи опосередковано, як в інших стрічках, відсилають своїх глядачів до міфів про амазонок, про самі ці міфи вже мало хто пам'ятає. Щоправда – за винятком однієї деталі, про яку поговоримо пізніше. Для когось амазонки це зовсім мешканки обох берегів американської річки Амазонка, звідси і їх назва, хоча насправді тут все сталося навпаки. У 1542 році, коли Франсіско де Орельяна, який очолював загін конкістадорів, вступив у бій з місцевими племенами, його настільки вразила участь у битві жінок (за іншою версією він прийняв за жінок чоловіків-індіанців через їхнє довге волосся), що він назвав місцеву річку на честь героїнь давньогрецьких міфів. Спочатку ж іспанець хотів назвати майбутню Амазонку своїм ім'ям – і текла б зараз через Південну Америку річка Орельяна.

Насправді ж міфологічні амазонки жили в Туреччині та на Північному Кавказі (на думку деяких літописців того часу – ще й у Чехії). Про те, що жінки-войовниці дійсно існували, ніхто не сумнівається. Питання лише в тому, що в міфах про них реальне, а що ні. Саме це розбирає у своїй книзі, про яку пише El Pais, іспанська письменниця Естер Пеньяс. Насамперед вона повертає древнім воителькам праві груди, які вони, згідно з загальноприйнятими уявленнями, нібито ампутували або випалювали, щоб вони не заважала стріляти з лука.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Заперечує вона це кількома аргументами. По-перше, при тодішньому рівні медицини жінки спливли б кров'ю та померли. По-друге, у всіх давньогрецьких скульптурах, що зображують амазонок, у них з статурою все гаразд. По-третє, сучасним спортивним лучницям груди не заважають. По-четверте, нарешті, є гіпотеза, що амазонки взагалі тримали лук інакше, вище за рівень грудей.

І це не якась хоч і помітна, але малозначна деталь – згідно з Пеньяс, міф про відсутні груди виник тому, що чоловіки боялися, що роль жінок у суспільному житті могла зрости, і тому зображували жінок-войовниць як щось не цілком повноцінне у фізичному. сенсі. У той же час, наголошує Пеньяс, у міфах про амазонок всі вони – красуні. Негарних жінок, як у реальному житті, там нема. І в цьому немає суперечності - адже дуже часто те, чого бояться, одночасно виглядає привабливим і навпаки. Звідси, до речі, виник вираз «фатальна жінка».

Також іспанська письменниця спростовує ще один «чоловічий міф» про виключно одностатеве кохання серед амазонок. Насправді реальні жінки-войовниці були гетеросексуальними і, більше того, швидше за все, практикували поліаморію. І ще вона підкреслює, що, незважаючи на міфічну силу амазонок, у давньогрецьких міфах вони в результаті були підкорені або викрадені такими героями як Геракл, Ахілл і Тесей. Таким чином наголошувалося, що остаточна перемога в битві статей все одно буде за чоловіками.

Загальний висновок книги полягає в тому, що реальні амазонки справді існували, і вони були сміливими, войовничими та самостійними жінками, які вели переважно кочовий спосіб життя. І це однаково лякало в колишні часи чоловіків, яким довелося тому писати про амазонки різні вигадки, і захоплює сьогоднішніх жінок, не обов'язково тільки феміністок, як приклад жіночої сили та незалежності.

Фото: сцена бою між древніми греками та амазонками на римському саркофазі Вікіпедія